Бронхіальна астма

Бронхіальна астма – хронічна хвороба дихальних шляхів, яка супроводжується нападами ядухи, зумовленими генералізованою обструкцією дихальних шляхів і підвищенням їх чутливості до різних стимулів (VIDEO).

За Міжнародним консенсусом, астма визначається як хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, у якому важливу роль відіграють мастоцити, еозинофіли і Т-лімфоцити, а також медіатори запалення. Це запалення викликає повторні напади ядухи, свистячого дихання, пароксизмального кашлю, відчуття стиснення в грудній клітці, особливо в нічний чи ранковий час. Названі симптоми звичайно пов’язані з дуже значним обмеженням прохідності дихальних шляхів, яке є зворотним спонтанно або під впливом терапії. Запалення, крім того, спричиняє гіперреактивність бронхів до дії різних подразників.

Таким чином, у визначенні бронхіальної астми передусім підкреслюється роль імунопатологічних механізмів у розвитку цього захворювання. Особливо важливе місце належить їм на етапі формування астми – при так званій передастмі.

Діагноз передастми зараз офіційно не встановлюється, проте високий ризик розвитку астми є у таких випадках:

1. Наявність хронічного бронхіту, який супроводжується бронхоспастичним синдромом чи позитивними шкірними пробами на інфекційні чи неінфекційні алергени.

2. Наявність бронхоспазму на тлі ГРВІ, пневмоній в анамнезі (особливо у дітей).

3. Вроджена чи набута гіперреактивність бронхів.

4. Хронічний або рецидивний бронхіт при обтяженій алергічній спадковості.

5. Наявність алергічного риніту, ринокон’юнктивіту чи атопічного дерматиту при обтяженій алергічній спадковості.

Хворим показане алергологічне обстеження з метою виявлення етіологічного алергену інфекційного чи неінфекційного походження, що дозволить проводити гіпосенсибілізаційну терапію.

Еволюція розвитку бронхіальної астми:

1. Біологічні дефекти у практично здорових людей («астматична конституція»).

2. Передастма.

3. Клінічно сформована астма (після першого нападу чи астматичного статусу).

На цьому етапі можна виділити два періоди:

а) алергічний період;

б) неалергічний період (період ускладнень).

Якщо на першому астма проявляється як алергічне захворювання, то після формування стійкої легеневої гіпертензії, з одного боку, і заміни гіперергії гіпоергією – з іншого, астма набуває рис, властивих хронічним неспецифічним захворюванням легенів.

Після тривалого застосування глюкокортикоїдів змінюється як перебіг бронхіальної астми, так і загальна реактивність організму хворого і чутливість його до бронходилятаторів та інших медикаментів. Формується так звана:

с) стероїдозалежна астма.

Класифікація бронхіальної астми

Тяжкість перебігу:

1. Інтермітуюча (періодична).

2. Легка персистуюча (постійна).

3. Середньої тяжкості персистуюча.

4. Тяжка персистуюча.

Контрольованість перебігу:

1. Контрольований.

2. Неконтрольований – загострення:

• легке;

• середньої тяжкості;

• тяжке;

• загроза зупинки дихання.

Ускладнення:

1. Легеневі (емфізема легень, легенева недостатність, ателектаз, пневмоторакс та ін.).

2. Позалегеневі (дистрофія міокарда, легеневе серце, серцева недостатність та ін.).