П итання 2 Криві Енгеля
Перші дослідження впливу зміни доходу на структуру споживчих витрат належать німецькому статистику Ернсту Енгелю (1821-1896), який ще в XIX ст. встановив, що із зміною доходів німецьких сімей структура їх споживання суттєво трансформується. Пізніше дослідженням взаємозв’язку між рівнем доходу та споживанням займались Швабе, Торнквіст та ін.
Індивідуальну криву Енгеля, яка відображає залежність між грошовим доходом споживача і кількістю товару, що він купує, за незмінних цін та уподобань, можна побудувати на основі кривої “дохід-споживання” (рис. 4).
Для більшості нормальних товарів криві Енгеля мають зростаючий характер із затуханням, що насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для деяких груп товарів криві можуть зростати із прискоренням. Ці залежності широко відомі як закони Енгеля.
Перший закон Енгеля наголошує, що за умов зростання доходів сім’ї та при незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання має тенденцію до зменшення.
Другий закон Енгеля наголошує, що споживання освітніх, юридичних, медичних послуг та послуг, пов’язаних із відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.
Рисунок 13. Побудова кривої Енгеля на основі
кривої „дохід-споживання”
Звичайно економістів цікавлять витрати на агреговані групи товарів – продовольчі, непродовольчі, послуги тощо. Їх дослідження здійснюється за допомогою кривих витрат Енгеля, що характеризують витрати на ту чи іншу групу товарів в залежності від рівня доходу споживача. Ось чому в сучасній інтерпретації Торнквіста криві Енгеля мають наступний вигляд (рис. 14):
Р
исунок
14. Криві Енгеля в інтерпретації
Торнквіста
Як бачимо, перш за все споживач насичується продовольчими товарами, потім – промисловими товарами стандартної якості і далі – високоякісними товарами та послугами, що цілком відповідає законам Енгеля. Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричиняє менший приріст споживання товару. Характерна для продуктів харчування, побутової техніки. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням, тобто споживання цих товарів зростає швидше, ніж зростає дохід споживача. Характерна для туризму, освіти, предметів розкоші, медичних послуг, відпочинок.
Питання 3 Лінія „ціна-споживання”
Кожне зниження ціни блага Х призведе до повороту бюджетної лінії до нової точки її перетину з віссю абсцис, більш віддаленої від початку координат, що свідчить про зростання споживання блага Х, яке дешевшає (Q1 < Q2 < Q3). Якщо з’єднати усі точки споживчої рівноваги на карті кривих байдужості, що відповідають різним рівням ціни блага Х, ми отримаємо криву “ціна-споживання”, яку прийнято позначати РEP (Price Expansion Path).
Р
исунок
15. Формування а) кривої “ціна -
споживання” та
б) кривої індивідуального попиту
Від кривої “ціна-споживання” можна перейти до моделювання індивідуального попиту споживача. Для цього із точок споживчої рівноваги (Е1, Е2, Е3) опустимо перпендикуляри на вісь Qx графіка, що розташований на рис. 15б), а на вісі Px відобразимо відповідні значення цін блага Х. Оскільки тангенс кута нахилу бюджетних ліній на рис. 15а) відповідає змінам цін товару Х, ми спостерігаємо, що зменшення кута нахилу бюджетних ліній (зниження цін блага Х) супроводжується збільшенням обсягів закупок цього блага. Як відомо, ця залежність між ціною блага та розміром його бажаних покупок для споживача відображається кривою індивідуального попиту, яка має низхідний характер. Звідси ми можемо зробити висновок, що обидві криві на рис. 6 виступають як два різних способи описання того, як придбана кількість блага змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).