Питання 3. Олігополія з погляду теорії ігор. “Дилема ув’язненого”

Теорія ігор – наука, що досліджує математичними методами поводження учасників у ймовірних ситуаціях, пов’язаних із прийняттям рішень. Предметом цієї теорії є ігрові ситуації із заздалегідь установленими правилами. У ході гри можливі різні спільні дії – коаліції гравців, конфлікти.

Стратегія гравців визначається цільовою функцією, яка показує виграш чи програш учасника. Форми цих ігор різноманітні. Найбільш простий різновид – гра з двома учасниками. Якщо в грі беруть участь не менш трьох гравців, можливе утворення коаліцій, що ускладнює аналіз.

З погляду платіжної суми, ігри поділяються на дві групи – з нульовою і ненульовою сумами. Ігри з нульовою сумою називають ще антагоністичними – виграш одних у точності дорівнює програшу інших, а загальна сума виграшу дорівнює нулю.

По характеру попередньої домовленості, ігри поділяються на кооперативні (коли утворюються коаліції гравців) і некооперативні (коли кожний грає за себе проти усіх).

Найбільш відомий приклад некооперативної гри з нульовою сумою – модуль Курно, а з ненульовою сумою – “дилема ув’язненого”. Суть її полягає в наступному. На гарячому спіймали двох злодіїв, яким пред’явлене обвинувачення в ряді крадіжок. Перед кожним з них постає дилема – чи зізнатися в старих (недоведених) крадіжках, чи ні. Якщо зізнається тільки один зі злодіїв, то той, що зізнався, отримає мінімальний термін ув’язнення (1 рік), а його товариш, що не зізнався, – максимальний (10 років). Якщо обоє злодіїв одночасно зізнаються, то обоє одержать невелике зменшення (по 6 років ув’язнення); якщо обоє будуть заперечувати провину, обоє отримають покарання тільки за останню крадіжку (по 3 роки). Ув’язнені сидять у різних камерах і не можуть домовитися один з одним. Перед нами – некооперативна (неузгоджена) гра з ненульовою (у даному випадку негативною) сумою. Характерною рисою цієї гри є невигідність для обох учасників керуватися своїми корисливими інтересами.

Найбільшим ймовірним результатом некооперативної гри є рівновага за Нешем. Рівновага за Нешем – означає, що кожен учасник обирає найкращий для себе варіант дій враховуючи можливі дії інших гравців.

Питання 4. Економічна ефективність олігополії

На думку деяких економістів, олігополія – це ще не бажаніша модель ринку, ніж чиста монополія. Остання є очевидною і перебуває під постійним контролем держави, тоді як олігополія може маскуватися під монополістичну конкуренцію, проводити приховану політику узгодження цін і обсягів виробництва, обходити антимонопольне законодавство, реалізуючі на практиці ті ж самі принципи ринкової поведінки, що і чиста монополія.

Але існує і інша точка зору на роль олігополій в економічній системі, прибічниками якої були економісти Й. Шумпетер, Дж. Гелбрейт та їх послідовники. Визнаючи певні втрати суспільства від панування олігополістичної конкуренції в окремих галузях виробництва, вони вважали, що ці втрати у багато разів перекриваються виграшем від впливу олігополій на науково-технічний прогрес. Існування олігополій визнають необхідною умовою для прискорення його темпів та підтримки процесів економічного зростання. Це пов’язано з тим, що сучасні наукові дослідження потребують значних коштів, акумулювати і виділити які здатні тільки великі прибуткові підприємства.