Питання 3. Методологія мікроекономіки.

Отже мікроекономічні методи – це сукупність способів, прийомів і принципів пізнання суті економічних процесів на рівні окремих господарюючих суб’єктів.

У мікроекономічних дослідженнях використовуються як загальнонаукові (універсальні), так і спеціальні методи.

Мікроекономіка використовує наступні універсальні методи:

1. Метод наукової абстракції – це навмисне спрощення досліджувального об’єкта шляхом виключення з аналізу деяких його деталей. Наприклад, при розгляді домогосподарства ми не враховуємо смаки, уподобання кожного члена сім`ї, а вважаємо домогосподарство єдиною неподільною одиницею.

2. Метод дедукції – це висування гіпотез на основі несистематичних спостережень, практичного досвіду, інтуїції із подальшою їх перевіркою на фактах. Тобто хід дослідження йде від попередніх висновків до фактів.

3. Метод індукції – це хід дослідження від окремих фактів до загальних висновків. Економіст у даному випадку починає з вивчення фактів, в якості яких служать статистичні дані, результати анкет, спостереження та ін.

4. Припущення „при інших рівних умовах” – вважається, що всі інші фактори, які могли б вплинути на дане явище, залишаються незмінними.;

5. Метод граничного аналізу (маржиналізм) – це дослідження того, як кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на кінцеву мету. Спосіб аналізу економічних показників в постійно мінливому вигляді, тобто в динаміці. Згідно цього принципу, раціональний економічний суб’єкт враховує не тільки загальний рівень вигод і витрат, але і додаткові (граничні) вигоди та додаткові (граничні) витрати від чергової економічної операції. Раціональний суб’єкт має продовжувати пошук кращих рішень до того часу, поки гранична вигода не зрівняється з граничними витратами;

До специфічного методу належить метод економічно-математичного моделювання полягає в побудові економічних моделей. Економічна модель – це система взаємозв’язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результати. Усі особливості мікроаналізу, розглянуті вище, найкраще проявляються в ході економічного моделювання. Моделювання як інструмент наукового мислення сприяє проникненню в сутність об’єктів пізнання, виявляє їхні закономірності та надає можливість прогнозувати майбутню поведінку.

В ході моделювання використовуються два типи економічних змінних: екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні). Відомі величини, які вводяться в модель в готовому вигляді, називаються екзогенними; величини, які отримуються в рамках моделі при розв’язанні поставленого завдання, називаються ендогенними. Критерієм корисності економічної моделі є не ступінь її відповідності реальним економічним процесам, а відповідність отриманих за її допомогою прогнозів реальним подіям. Тому модель має бути максимально спрощена, що дасть змогу розширити масштаби та ефективність її використання.

Моделі можуть бути:

• графічними;

• аналітичними;

• табличними;

• математичними.

Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача

1. Корисність в економічній теорії та проблема її виміру.

2. Процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної користі.

3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.