- •Конспект лекцій з дисципліни “Мікроекономіка” Харків
- •Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
- •Питання1. Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки.
- •Питання 3. Методологія мікроекономіки.
- •Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача
- •Питання 1. Корисність в економічній теорії та проблема її виміру.
- •Питання 2. Процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної користі.
- •Питання 3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
- •Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача.
- •Питання лекції :
- •Вибір споживача з ординалістських позицій.
- •Криві байдужості як спеціальний інструмент мікроаналізу.
- •Бюджетне обмеження й можливості споживача.
- •4. Оптимум споживача. Література :
- •Питання 1.Вибір споживача з ординалістських позицій.
- •4. Аксіома незалежності споживача.
- •Питання 2 . Криві байдужості як спеціальний інструмент мікроаналізу.
- •Властивості кривих байдужості:
- •Через будь-яку точку координатного простору можна провести криву байдужості.
- •Криві байдужості опуклі до початку координат.
- •При зменшенні товару х на незначну величину його загальна корисність змінюється на величину мUх*△х (мUх – гранична корисність товару х). Аналогічно можна записати для товару у
- •Питання 3. Бюджетне обмеження й можливості споживача.
- •Властивості бюджетної лінії:
- •4. Оптимум споживача.
- •Тема 4. Аналіз поведінки споживача.
- •Питання 1. Лінія „дохід-споживання”.
- •П итання 2 Криві Енгеля
- •Питання 3 Лінія „ціна-споживання”
- •Питання 4. Ефект заміни та ефект доходу.
- •Тема 5 Попит, пропозиція, їх взаємодія. Еластичність.
- •Питання 1 Попит та закон попиту.
- •Питання 2 Пропозиція та закон пропозиції
- •Питання 3. Взаємодія попиту та пропозиції
- •Питання 4 Цінова еластичність попиту
- •Фактори, що впливають на еластичність попиту:
- •Питання 5 Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту
- •Питання 6. Еластичність пропозиції.
- •Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства.
- •Питання 1. Підприємство як суб'єкт ринкових відносин на мікрорівні.
- •Питання 2. Виробнича функція.
- •Питання 3 Основні параметри підприємства
- •1. Сукупні витрати (тс) – витрати на виробництво певного обсягу продукції q.
- •2. Середні сукупні витрати (ас) – це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю виробленої продукції.
- •Тема 7. Витрати і результати виробництва.
- •Питання 1. Витрати виробництва.
- •Питання 2. Витрати виробництва за короткостроковий період.
- •Питання 3.Витрати виробництва за довгостроковий період
- •Тема 8. Ринок досконалої конкуренції
- •Питання 1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики.
- •Питання 2. Ринковий попит на продукцію фірми за умов досконалої конкуренції
- •Питання 3. Ринкова поведінка підприємства в короткотерміновому періоді
- •Питання 4 Економічна стратегія конкурентної фірми в довгостроковому періоді
- •Питання 5. Ефективність рдк
- •Тема 9 Монопольний ринок.
- •Питання 1. Характерні риси ринку чистої монополії
- •Питання 2. Особливості економічної стратегії чистої монополії в короткостроковому та довгостроковому періодах
- •Наслідки цінової дискримінації:
- •Поведінка монополіста в довгостроковому періоді.
- •Питання 3. Економічні наслідки монополії
- •Питання 4. Антимонопольна політика
- •Тема 10. Олігополія та монополістична конкуренція
- •Питання 1. Основні ознаки олігополії.
- •Особливості економічної стратегії олігополістичних фірм
- •Питання 2. Теоретичні моделі олігополії
- •Питання 3. Олігополія з погляду теорії ігор. “Дилема ув’язненого”
- •Питання 4. Економічна ефективність олігополії
- •Питання 5.Ознаки і поширення монополістичної конкуренції
- •Питання 6. Ринкова поведінка монополістичного конкурента
- •Питання 7.Нецінова конкуренція
- •Тема 11. Загальна характеристика факторних ринків. Ринок праці
- •Питання 1. Особливості ринків факторів виробництва
- •Питання 2. Оптимальне співвідношення факторів виробництва
- •Попит та пропозиція ресурсу праці залежить від співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції на ринку, а також від типу цього ринку.
- •Тема 12. Ринок капіталу
- •Питання 1. Капітал як фактор виробництва тривалого використання.
- •Попит і пропозиція на ринку капіталу. Позичковий процент
- •Питання 2. Земля як фактор виробництва
- •Питання 3. Підприємницькі здібності, їх характеристика як фактора виробництва
Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства.
Підприємство як суб’єкт ринкових відносин на мікрорівні.
Виробнича функція.
Основні параметри підприємства.
Питання 1. Підприємство як суб'єкт ринкових відносин на мікрорівні.
Підприємство – це мікросистема, яка перетворює фактори виробництва на товарну продукцію. Підприємства можуть створюватися як приватними особами, так і державою. Як правило підприємство створюється з метою отримання прибутку.
Підприємство є ринково-виробничою системою. Воно водночас виступає у ролі споживача факторів виробництва (купує ресурси на ринках факторів), виробника продукції та її продавця на ринках товарів і послуг. Підприємство як виробничо-ринкову систему можна представити у вигляді схеми:
Рисунок 30.Схема підприємства як виробничо-ринкової системи.
Найважливішою функцією підприємства є виробництво суспільно необхідних товарів та послуг.
Виробництво — це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг. У процесі виробництва споживаються так звані фактори виробництва.
Фактори виробництва – це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску готової продукції. Розрізняють такі групи факторів виробництва:
праця;
капітал;
природні ресурси;
підприємницький хист.
Усі фактори, що використовуються у виробництві кількісно обмежені. Разом з тим, потреби людства постійно зростають, що пов’язано як з кількісним приростом населення, так і з підвищенням якості життя. Отже, між обмеженими ресурсами і безмежними потребами завжди існує конфлікт. Щоб розв’язати цей конфлікт, необхідно раціоналізувати форми об'єднання факторів виробництва та їх якісне і кількісне співвідношення у процесі виробництва. Ось лише деякі аспекти їх раціоналізації.
Відповідність факторів виробництва. Найбільша ефективність виробництва досягається тоді, коли якісні характеристики працівників (їх кваліфікація, освітній рівень, особисті якості) відповідають рівню засобів виробництва. Причому цей зв'язок двохсторонній: ефективність виробництва стає нижчою не тільки тоді, коли працівники низького рівня кваліфікації не можуть повністю використати всі потенційні можливості засобів виробництва, але й тоді, коли недосконалі засоби виробництва не дають реалізуватись потенціалам працівників.
Співвідношення факторів виробництва. Між працівниками і засобами виробництва повинно бути не тільки якісне, а й кількісне співвідношення. Для кожного певного рівня розвитку виробництва існує оптимальне співвідношення між кількістю капіталу і кількістю праці, що приводить його в рух.
Взаємозамінюваність факторів виробництва. Один і той же результат можна отримати при різному співвідношенні факторів виробництва. Наприклад, якщо у виробництві використовуються праця і капітал, то можна визначити різні співвідношення цих факторів, що дадуть заданий результат виробництва.
Гіпотеза про раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили її за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку. Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:
що виробляти? (продукція, роботи, послуги)
яким чином виробляти? (технологія, фактори виробництва)
для кого призначаються результати виробництва? (ринки, споживачі, ціни)
Однією з умов отримання максимального прибутку є ефективність виробництва. Слід розрізняти технологічну та економічну ефективність виробництва. Технологічну ефективність виробництва можна визначити двома шляхами:
виробничий процес технологічно ефективний, якщо не існує ніякого іншого способу, при якому для виробництва даного обсягу продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів при умові не збільшення інших видів ресурсів.
виробничий процес технологічно ефективний, якщо обсяг виробленої продукції є максимальним при використанні визначеної кількості ресурсів.
Економічно ефективним способом виробництва заданої кількості продукції слід вважати такий спосіб, при якому досягається мінімізація альтернативної вартості витрат, що використовуються у процесі виробництва.
Умови, в яких функціонують підприємства:
Самостійне здійснення відтворювального процесу. Підприємство розраховує лише на власні сили у забезпеченні своєї життєдіяльності, воно може користуватись грошовими коштами й інших суб'єктів (брати кредити, продавати облігації але лише на платній основі.
Повна економічна відповідальність за результати своєї діяльності. Ця відповідальність покладається на власників і керівництво підприємства.
Прибуток виступає основним джерелом коштів для розвитку підприємства. Розвиток підприємства, його розширення головною метою підприємців, адже це приносить більші грошові доходи. Однак розширення діяльності потребує значних грошових вкладень, основним їх джерелом є прибуток.
Конкуренція з іншими підприємствами. Конкуренція впливає на поведінку й організацію підприємства, змушує його підвищувати ефективність виробництва.
Економічна допомога держави має локальний, вибірковий характер. Ця допомога повинна бути обґрунтована інтересами національної економіки.
З огляду на можливості фірми змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва визначають короткостроковий і довгостроковий періоди.
Короткостроковий період – це період у виробничій діяльності фірми, протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції. Це означає, що обсяг виробництва може підвищуватися за рахунок додаткової кількості труда, сировини, матеріалів (перемінних факторів). Також вважається, що можливості вступу нових фірм в галузь в короткостроковому періоді досить обмежені.
Довгостроковий період – період у діяльності фірми, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, які потрібні фірмі для випуску продукції (L, K). В довгостроковому періоді фірма має можливість змінити загальні обсяги споруд та обладнання, кількість машин та механізмів, а галузь – кількість функціонуючих в ній фірм. Довгостроковий період – це період, на протязі якого можна подолати бар’єри для входу та виходу з галузі.
Інколи виділяють також миттєвий період – це період, потягом якого не змінюється жоден з факторів виробництва, а на зміну ринкових умов підприємство може відреагувати лише зміною рівня цін.
Довжина кожного з цих періодів залежить від масштабів виробництва та від особливостей технологічного циклу на кожному конкретному підприємстві. Розмежування цих періодів важливе для аналізу витрат та особливостей поведінки фірм в умовах досконалої конкуренції, чистої монополії, олігополії та інших ринкових структур.