Попит і пропозиція на ринку капіталу. Позичковий процент

Позичковий процент – це ціна, яка сплачується за використання певної суми грошей протягом певного часу. Але найчастіше його розглядають не як абсолютну величину, а як певний процент від кількості позичених грошей. Це дає можливість зіставити різні види процентів та інших доходів.

Оскільки надання кредиту та повернення грошей розірвані у часі, то виникає проблема втрати грошима їх купівельної спроможності через інфляцію. Тоді частина плати за користування грошима піде на покриття втрати їх купівельної спроможності, а частина дійсно буде винагородою власника.

Нагадаємо про необхідність розрізняти номінальну та реальну ставки позичкового проценту. Номінальна ставка (r_n) – це процентна ставка, виражена у грошових одиницях за поточним грошовим курсом. Реальна ставка (r_R) – це процентна ставка, виражена у незмінних грошах або скоригована з урахуванням інфляції. Взаємозв’язок між ними показує така формула:

r_R = (100 + r_n) / I_p

де r_R - реальна ставка позичкового проценту;

r_n – номінальна ставка позичкового проценту;

I_p – індекс цін.

Рівноважна ставка позичкового проценту залежить від попиту та пропозиції грошей на ринку (рис.60).

Рисунок 60. Визначення рівноважної ставки проценту на ринку позичкового капіталу

Разом з тим, не існує єдиної для всіх випадків процентної ставки. Надання кредиту може диференціюватися залежно від умов повернення, державного регулювання цього процесу та особливостей позичальника. Крім цього, вона може залежати від:

• рівня ризику за грошову позику. Чим більше шанс, що позика не буде повернена, тим більша ставка;

• часу, на який видається позика. Довгострокові позики видаються під більшу ставку, ніж короткострокові;

• величина позики. Чим більша сума позики, тим більше ставка за неї;

• державної політики оподаткування. Якщо відсотки, отримані від надання кредиту не оподатковуються чи оподатковуються на пільгових умовах, то вартість отримання кредиту буде меншою;

• чистої продуктивності капіталу. Яка є вираженням у процентах річного доходу, що можна отримати на вкладений капітал. Норма проценту зростає, якщо зростає чиста продуктивність капіталу і навпаки. Таким чином, через співвідношення чистої продуктивності капіталу та ставки проценту йде перерозподіл капіталів між різними галузями виробництва.

Питання 2. Земля як фактор виробництва

Невід’ємною частиною виробничого процесу виступають природні ресурси, наявність та різноманітність яких багато у чому визначає можливості виробників. Це цілком стосується і такого фактору виробництва як земля.

Головною особливістю ринку землі є те, що обсяги її пропонування не можна змінити, бо вони обмежені самою природою. Це означає, що навіть за умов значного підвищення ціни на землю, її пропозиція залишається незмінною, абсолютно нееластичною (рис. 61).

Рисунок 61. Графік абсолютно нееластичної пропозиції землі

Якщо пропозиція землі абсолютно нееластична, то ціна землі цілком залежить від змін у її попиті.

Оскільки попит відіграє таку активну роль у ціноутворенні землі, проаналізуємо його особливості. По-перше, попит на землю неоднорідний, він складається з двох елементів: сільськогосподарського та несільськогосподарського:

D_e = D_с/х + D _нс/х

де D_e - попит на землю;

D_с/х - попит на землю для сільськогосподарського призначення;

D_нс/х – попит на землю для несільськогосподарського призначення.

Рисунок 62. Графік попиту на землю

По-друге, в умовах ринкового господарства попит на землю сільськогосподарського призначення (D_с/х) є похідним від попиту на сільськогосподарську продукцію. Він складається з сукупного попиту на продукцію різних галузей сільського господарства, враховує рівень родючості ґрунту та можливості її збільшення, а також розташування ділянки землі. Наприклад, якщо попит на овочі зростає, то зростатиме і попит на землю, необхідну для їх вирощування.

На відміну від попиту на землю сільськогосподарського призначення (D_с/х), попит на землю несільськогосподарського призначення (D_нс/х) має сталу тенденцію до зростання. Він складається з попиту на землю для різноманітних потреб і навіть із інфляційного попиту. Попит несільськогосподарський байдужий до родючості ґрунту, головне при його визначенні – розташування земельної ділянки.

Аналіз ринків природних ресурсів пов’язаний з поняттям економічної ренти, яка виступає формою реалізації власності на них. Існування ренти припускає, що підприємець, який не володіє необхідними йому природними ресурсами, змушений придбати право на користування ними, за що і сплачує власнику частину свого доходу. Отже економічна рента – це плата за ресурс, пропозиція якого строго обмежена.

Р исунок 63. Механізм створення земельної ренти

Ціна землі як безстрокового активу – це капіталізована земельна рента, що для власника визначається альтернативною вартістю землі, тобто:

,

де R – величина ренти з ділянки;

i – ставка банківського проценту.

Якщо рента – це поточна вартість ресурсу або ціна, яку сплачує орендатор власнику землі, тоді ринкова ціна землі може бути розрахована за наступною формулою:

,

де P_e – ринкова ціна землі;

R_ni – рента з земельної ділянки в i-му році;

R- ставка банківського проценту.