Властивості бюджетної лінії:

1. Зміна величини бюджету при незмінних цінах приводить до паралельного зсуву бюджетної лінії, але не викликає зміни її нахилу (рис. 7). Зростання номінального бюджету споживача зсуває її вправо і вгору (А₁В₁), а скорочення – вліво і вниз (А₂В₂).

Рисунок 7. Паралельний зсув бюджетної лінії у випадку зміни величини бюджету споживача або одночасної і пропорційної зміни цін благ у наборі споживача

2. При зміні ціни одного товару та незмінному доходу споживача змінюється кут нахилу бюджетної лінії. Така ситуація спостерігається, коли номінальний бюджет споживача залишається незмінним, а реальний – або зростає, або скорочується (в залежності від зміни ціни). Наприклад, при зменшенні ціни товару Х т. А переміщується в т. А₁ .

Рисунок 8. Зміна кута нахилу бюджетної лінії у випадку зміни ціни одного з благ та незмінній величині бюджету споживача

4. Оптимум споживача.

Рівновага (оптимум) споживача відповідає комбінації товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмежені. Графічно рівновага споживача досягається у точці дотику бюджетної лінії та найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Рисунок 9. Внутрішня рівновага споживача.

В т. Е нахил кривої байдужості та бюджетної лінії збігаються, тому

MRS_xy=P_x/P_y

Рівновага споживача, при якій він купує обидва блага, називається внутрішньою (рис. 9). Однак може статися, що споживач максимізує корисність, обираючи для придбання лише одне з них, тоді рівновага називається кутовою (рис.10).

В цій ситуації рівновага буде досягатися у точці, яка відповідає максимально можливій кількості вподобаного блага, яку споживач може дозволити в межах свого бюджету.

Р исунок 10. Кутова рівновага споживача

Алгебраїчно точка рівноваги споживача визначається шляхом рішення системи рівнянь, які описують бюджетну лінію та криву байдужості. Тоді виявляється, що гранична норма заміщення може бути визначена наступним чином:

Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Виведений еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей є спільним для обох теоретичних підходів: кардиналістського та ординалістського.

Тема 4. Аналіз поведінки споживача.

1. Лінія “дохід-споживання”.

2. Криві Енгеля.

3. Лінія “ціна-споживання”.

4. Ефект заміни та ефект доходу.

5. Прийняття рішень в ситуаціях з ризиком.

Питання 1. Лінія „дохід-споживання”.

Збільшення доходу при фіксованих цінах зміщує бюджетну лінію вправо і робить можливим придбання товарних наборів, які раніше були недоступними. При зниженні доходу – ситуація протилежна. Зсув бюджетної лінії приводить до нової точки рівноваги, тому що при кожному рівні доходу споживач обирає найбільш корисний набір благ. Якщо ми з’єднаємо усі точки рівноваги, які відповідають різним величинам доходу, то отримаємо криву “дохід-споживання” або криву життєвого рівня, як її назвав Дж. Хікс, і яку прийнято позначати IEP (Income Expansion Path).

Лінія “дохід-споживання” – це крива, яка поєднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним величинам його доходу.

Р исунок 11. Лінія “дохід - споживання”

Характер кривої залежить від оцінки товару споживачем. У нашому випадку IEP має позитивний нахил, оскільки обидва блага є суперіорними, тобто благами нормальної якості. Нормальні або повноцінні товари – це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, коли зростає її дохід. Наприклад: освіта, туризм, медичі послуги, червона ікра. Неякісні або неповноцінні (інферіорні) товари – це такі товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Разом з тим, є група товарів, яка не належить ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефективних замінників. Наприклад: сіль. Належність товарів до тієї чи іншої групи залежить не стільки від його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме як неякісний. Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходу споживача. Так, при певному рівні доходу користування міським транспортом буде сприйматися як нормальний товар. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач віддаватиме перевагу таксі або власному автомобілю, а тому поїздки у трамваї або в автобусі перетвориться у неякісний товар.

Рисунок 12. Криві IEP для різних груп благ: а) нормальне благо; б) неякісне благо; в) нейтральне благо