Питання 2. Оптимальне співвідношення факторів виробництва

В довгостроковому періоді фірма-виробник змінює кількість усіх ресурсів. Звідси у неї виникають два головних питання:

1. При якому співвідношенні факторів витрати на їх придбання для досягнення певного обсягу виробництва будуть мінімальними;

2. Яке співвідношення факторів виробництва забезпечить максимальний прибуток?

Відповіді на них дають правило мінімізації витрат та правило максимізації прибутку.

Правило мінімізації витрат наголошує, що витрати мінімізуються при такому співвідношенні факторів виробництва, коли граничні продукти у розрахунку на одиницю вартості кожного фактора є однаковими. Тобто коли виконується рівність:

Ця умова зберігає значення для будь-якої кількості факторів виробництва.

Однак мінімальні витрати на виробництво не завжди забезпечують максимальний прибуток. Обсяг виробництва, який мінімізує витрати, та обсяг виробництва, що максимізує прибуток, збігатимуться лише для конкурентного ринку ресурсів, де попит абсолютно еластичний, а ціна на продукт залишатиметься незмінною при зміні пропозиції фірми. Інша ситуація складається за умов недосконалої конкуренції. Тому для вирішення завдання максимізації прибутку доцільніше користуватися загальним підходом: максимальний прибуток досягається за умови зрівноважування граничного продукту та граничних витрат, тобто коли MC = MR.

Згадаємо, що дохід граничного продукту дорівнює обсягу граничного продукту помноженому на ціну товару (граничний дохід):

MRP = MP×P

Граничні витрати на ресурс (MRC) дорівнюють ціні ресурсу:

MRC_L = P_L, MRC_K = P_K

За таких умов, прибуток зростатиме до того часу, поки граничний продукт у грошовому вираженні змінного фактора виробництва буде перевищувати витрати на придбання додаткової одиниці цього ресурсу. Якщо ціна стане вищою, ніж граничний продукт у грошовому вираженні, то прибуток зменшуватиметься. Максимального значення він набуває тоді, коли виконується рівність:

Отже правило максимізації прибутку наголошує: у разі придбання ресурсів на конкурентному ринку, фірма досягає співвідношення факторів виробництва, що максимізує прибуток, якщо кожна нова одиниця факторів виробництва має ціну, яка дорівнює граничному продукту у грошовому вираженні для кожного виду ресурсів.

Однак ринки ресурсів не завжди конкурентні. Найчастіше конкуренція тут обмежена, недосконала. Так для конкурентного ринку недостатньо, щоб MRP факторів були пропорційні їх цінам, вони повинні дорівнювати їм, тоді їх співвідношення буде дорівнювати одиниці.

Отже, залежно від особливостей самого ресурсу, типу ринку, ступеня державного втручання у механізми саморегулювання процеси ціноутворення на ринках різних ресурсів мають свою специфіку. Перейдемо до розгляду особливостей окремих ресурсних ринків, почнемо з ринку праці.

Питання 3. Ринок праці та його моделі

Заробітна плата – це плата за залучення у виробництво трудових послуг. Вона може набувати найрізноманітніших форм: безпосередньо заробітної плати., премії, участі у прибутках фірми, комісійних, винагороди за підсумки року тощо.

Ставка заробітної плати – це кількість грошей, яку отримує за певну кількість часу праці: годину, день, тиждень, місяць. Вона виступає як ціна, яка виплачується за одиницю часу послуг праці.

Слід розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку отримує працівник за певний час роботи. Реальна заробітна плата – це та кількість товарів та послуг, яку реально можна придбати за номінальну заробітну плату. Загальний рівень заробітної плати диференціюється по різних країнах, регіонах, професіях, він відображає як рівень розвитку країни взагалі, так і рівень продуктивності праці, зокрема.