101

Міністерство фінансів України Харківський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі Кафедра економічної теорії

Конспект лекцій з дисципліни “Мікроекономіка” Харків

2008

Затверджено на засіданні кафедри економічної теорії

Протокол № 11 від 09.04.2008 р.

Мікроекономіка. Конспект лекцій для студентів спеціальностей 6.050100 “Фінанси” та “Облік і аудит” усіх форм навчання / к. е. н., Є. Ю Кузькін, Т. М. Куценко. – Харків: Вид. ХІФ УДУФМТ, 2008 – 95 с. (Укр. мов.)

Рецензент – канд., екон. наук, доцент кафедри управління фінансовими послугами Харківського національного економічного університету Н. В. Кузьмінчук

Рецензент – канд. екон. наук, професор кафедри фінансів Харківського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі Афанасьєв А.О.

Конспект лекцій відповідає вимогам програми навчальної дисципліни “Мікроекономіка” і включає дванадцять тем. Ураховані зміни в законодавчій базі України.

Рекомендовано для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів усіх форм навчання.

© Харківський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, 2008

© Т.М. Куценко

2008

ЗМІСТ

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача
Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
Тема 4. Аналіз поведінки споживача
Тема 5. Попит, пропозиція, її взаємодія. Еластичність
Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства
Тема 7. Витрати і результати виробництва
Тема 8. Ринок досконалої конкуренції
Тема 9. Монопольний ринок
Тема 10. Олігополія та монополістична конкуренція
Тема 11. Загальна характеристика факторних ринків. Ринок праці
Тема 12. Ринок капіталу
Рекомендована література

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

1. Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки.

2. Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки.

3. Методологія мікроекономіки.

Питання1. Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки.

Економічна наука вивчає поведінку людей і допомагає пояснити, як і чому приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві.

Мікроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарств, підприємств, держави) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Отже мікроекономіка – розділ економічної теорії і одночасно самостійна базова дисципліна, яка тісно пов’язана з іншими економічними науками.

Важливим аспектом дослідження на мікрорівні також виступає діяльність суб’єктів при утворенні таких ринкових структур як локальні ринки та окремі галузі. Тому префікс “мікро”, який означає “маленький”, в контексті визначення назви економічної дисципліни носить умовний характер. По-перше, ринкова одиниця за величиною може бути як маленькою, так і великою. По-друге, при дослідженні економічної одиниці, не можна не враховувати її взаємодію з іншими одиницями, що неминуче призводить до виходу на макрорівень дослідження.

Ще один важливий аспект мікроекономіки – аналіз процесу утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку ще називають „теорією цін”.

Головна економічна проблема – це обмеженість ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність бажань і потреб людей – з іншого.

Ресурс – це все те, що необхідно для організації процесу виробництва.

Фактори виробництва (ресурси):

1. праця (труд), робоча сила;

2. капітал (основний, оборотний);

3. земля;

4. підприємницькі здібності.

Особливістю економічних ресурсів є їх відносна обмеженість. Тому суспільству завжди необхідно робити вибір між альтернативними цілями використання обмежених ресурсів. При цьому мікроекономіка виходить з гіпотези про раціональну поведінку економічних суб’єктів. Згідно з цим принципом суб’єкт господарювання завжди намагається отримати за даних умов найкращій для себе результат. Тому вважається, що всі економічні суб’єкти діють раціонально, як при визначенні цілей своєї діяльності, так і при виборі способів її досягнення.

Пошук відповідей на перелічені питання дає змогу мікроекономіці реалізувати її функції:

• теоретико-пізнавальна – вивчення і пояснення економічних процесів і явищ;

• методологічна – слугує теоретичним фундаментом для досліджень;

• практична – забезпечення економічної стратегії господарюючих суб’єктів;

• прогнозна – визначення тенденцій і прогнозування моделей поведінки економічних суб’єктів.

Пояснення економічних явищ та прогнозування поведінки суб’єктів належить до так званого позитивного аналізу, який констатує економічний стан суб’єктів (“як є?”), але ж до розв’язання мікроекономічних проблем можна підходити і з позицій нормативного аналізу, який передбачає оцінку правильності їхніх дій (“як має бути?”). Останній підхід може виходити за межі курсу мікроекономіки, тому що пов’язаний з реалізацією економічної політики.

Враховуючи все вище зазначене, можна сказати, що завданням мікроекономіки є забезпечення встановлення та відновлення стану рівноваги мікросистеми та пошук умов оптимальної поведінки економічних суб’єктів, а метою – підвищення ефективності їхньої діяльності.

Питання 2. Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки

Предмет мікроекономіки характеризується метою, об’єктами і суб’єктами.

Мета мікроекономіки – підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання. Звідси об’єктом дослідження мікроекономіки виступають економічні категорії, від яких залежить ефективність діяльності суб’єктів господарювання (прибуток, рентабельність тощо), та сфери господарювання, де ці категорії формуються:

• сфера виробництва – процес формування витрат суб’єкта та його інвестиційна діяльність;

• сфера обігу – формування цін на економічні блага та економічні ресурси;

• сфера економічних відносин суб’єкта з державою – сфера, яка виступає потужним зовнішнім фактором, що впливає на ефективність.

Об’єктом мікроекономічних досліджень також є мікросистема. Оскільки мікросистема – це система економічних відносин між господарюючими суб’єктами, то аналізувати її треба через з’ясування того, які суб’єкти вступають у ці відносини; з приводу чого ці відносини складаються та який головний зміст цих відносин. Тобто об’єктом мікроекономічних досліджень є окремі економічні суб’єкти або мікросистеми:

1. окремі індивідууми - споживачі, які виступають на боці попиту, та продавці, які здійснюють пропозицію благ;

2. домогосподарство (сім’я) – це група людей (один і більше), які об’єднують свої доходи, мають спільну власність на фактори виробництва та разом приймають економічні рішення. На ринку товарів та послуг домогосподарство виступає як покупець, а на ринку факторів виробництва – продавцем робочої сили. До домогосподарств відносять усіх споживачів, найманих робітників, власників великих та дрібних капіталів, землі, засобів виробництва.

3. фірма – це економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення, прагне максимізувати свій прибуток, використовує фактори виробництва для виготовлення і продажу продукції іншим фірмам, домогосподарствам та державі. На ринку товарів є продавець, на ринку факторів виробництва є покупець.

4. держава – це самостійний суб’єкт, до складу якого входять урядові установи, які виступають координатором та регулятором економічного життя. Для мікроекономіки найсуттєвішою є координаційна роль держави.

Домогосподарства та фірми створюють приватний сектор, а держава – державний. Усі ці економічні суб’єкти взаємодіють між собою, створюючи “потоки” видатків та доходів.

Рисунок. 1. Схема економічного кругообігу.

Роль домогосподарств та фірм економічному кругообігу подвійна. На ринку кінцевих товарів і послуг домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку, домогосподарства – це власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію. Фірми, в свою чергу, на ринку товарів і послуг виступають продавцями, а на ринку факторів виробництва – покупцями необхідних для здійснення виробничої діяльності ресурсів.

Узагальнюючи, можна сказати, що об’єктом мікроекономіки є економічна діяльність людей та загальні економічні проблеми, що виникають під час її здійснення і розв’язуються у відповідності до існуючих інститутів. Предметом мікроекономіки виступають процеси економічного вибору, що здійснюють суб’єкти господарювання для досягнення своїх цілей в умовах обмежень, які накладаються на їхні можливості.