- •Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації
- •Фізична реабілітація
- •Основи реабілітації
- •2.1. Леякі загальні питання реабілітації
- •2.2. Завдання, мета і принципи реабілітації
- •2.3. Вили, періоди і етапи реабілітації
- •Фізична реабілітація
- •3.1. Лікувальна фізична культура
- •3.1.1. Механізми лікувальної дії фізичних вправ
- •3.1.2. Засоби лікувальної фізичної культури
- •3.1.3. Форми лікувальної фізичної культури
- •P о з а і л 3. Фізична реабілітація
- •3.1.4. Періоли застосування лікувальної фізичної культури
- •3.1.5. Загальні вимоги до методики проведення занять з лфк
- •3.1.6. Рухові режими
- •3.1.7. Ефективність застосування лфк
- •Розділ 3. Фізична реабілітація
- •Фізична реабілітація
- •3.2. Лікувальний масаж
- •3.2.1. Механізми лікувальної дії масажу
- •P о з л і л 3. Фізична реабілітація
- •3.2.2. Вплив масажу на окремі системи організму
- •3.2.3. Форми і метоли лікувального масажу
- •3.3. Фізіотерапія
- •3.3.1. Механізми лікувальної дії фізичних чинників
- •3.3.2. Класифікація лікувальних фізичних чинників
- •3.3.3. Характеристика лікувальних фізичних чинників
- •Розділ 3. Фізична реабілітація
- •P о з л і л 3. Фізична реабілітація
- •3.4. Механотерапія
- •Фізична реабілітація
- •P о з л і л 3. Фізична реабілітація
- •3.5. Праиетерапія
- •3.6. Поєднання засобів фізичної реабілітації
- •3.7. Загальні поняття про санаторно-курортне лікування
- •Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
- •4.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •4.2. Фізична реабілітація при травмах опорно-рухового апарату
- •4.2.1. Рани
- •4.2.2. Опіки і відмороження
- •Фізична реабілітація
- •P о з л і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
- •P о з л і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
- •4.2.3. Переломи кісток
- •Фізична реабілітація
- •Орієнтовний комплекс вправ при ліафізарному переломі стегна при скелетному витяганні у 1 періоді (за п.B.Юp/євим,1980)
- •Фізична реабілітація
- •P о з л і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
- •Фізична реабілітація
- •Фізична реабілітація
- •Орієнтовне заняття з лікувальної гімнастики при ушкодженнях п'ясткових кісток і фаланг пальиів у II період (за п.В. Юр'євим, 1980)
- •Фізична реабілітація
- •Фізична реабілітація
- •P о з л і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
- •4.2.4. Особливості фізичної реабілітації при травмах опорно-рухового апарату у спортсменів
- •4.3. Фізична реабілітація при оперативних втручаннях на органах грудної і черевної порожнин
- •4.3.1. Оперативні втручання на органах грудної порожнини
- •4.3.2. Оперативні втручання на органах черевної порожнини
- •Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів
- •5.1. Фізична реабілітація при захворюваннях серіїево-сулинної системи
- •5.1.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.1.2. Нелостатність кровообігу
- •5.1.3. Атеросклероз
- •5.1.4. Інфаркт міокарда
- •5.1.5. Стенокардія
- •5.1.6. Гіпертонічна хвороба
- •5.1.7. Гіпотонічна хвороба
- •5.1.8. Ревматизм
- •5.1.9. Захворювання серця
- •5.2. Фізична реабілітація при захворюваннях органів дихання
- •5.2.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •Фізична реабілітація
- •5.2.2. Пневмонія
- •5.2.3. Плеврит
- •5.2.4. Бронхіальна астма
- •5.2.5. Емфізема легень
- •5.3. Фізична реабілітація при захворюваннях органів травлення
- •5.3.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.3.2. Гастрит
- •5.3.3. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •5.3.4. Захворювання кишок
- •5.3.5. Холецистит і жовчнокам'яна хвороба
- •5.3.6. Спланхноптоз
- •5.4. Фізична реабілітація при захворюваннях обміну речовин
- •5.4.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.4.2. Ожиріння
- •5.4.3. Цукровий ліабет
- •5.4.4. Подагра
- •5.5. Фізична реабілітація при захворюваннях суглобів
- •5.5.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.5.2. Артрити
- •5.5.3. Артрози
- •Фізична реабілітація
- •Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості
- •6.1. Дефекти постави
- •Орієнтовний комплекс вправ біля вертикальної плошини
- •Орієнтовний комплекс вправ з предметами на голові
- •6.2. Сколіоз
- •6.3. Плоскостопість
- •Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи
- •7.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •7.2. Захворювання і травми периферичної нервової системи
- •7.2.1. Раликуліт
- •7.2.2. Неврит лицьового нерва
- •7.2.3. Неврит окремих нервів верхніх і нижніх кінцівок
- •7.3. Захворювання і травми центральної нервової системи
- •7.3.1. Інсульт
- •Орієнтовний комплекс вправ лікувальної гімнастики лля хворих на інсульт при розширеному постільному режимі
- •7.3.2. Травми головного мозку
- •Т я ß л и п я 7-2- Риінячення сили м'ячів
- •7.3.4. Неврози
- •Заняття фізичними вправами y спеціальних меличних групах та 3 особами середнього і похилого віку
- •8.1. Фізична культура у спеціальних меличних групах сереаніх і виших учбових заклалів освіти
- •8.2. Фізична культура у середньому і похилому віш
- •P о з л і л 8. Заняття фізичними вправами зі школярами і студентами
- •Розаіл 1
- •Розаіл 2
- •Розаіл 3
- •Розаіл 4
- •Розаіл 5
- •Розаіл 6
- •Розаіл 7
- •Розаіл 8
7.3. Захворювання і травми центральної нервової системи
До захворювань і травм ЦНС відносять: порушення мозкового кровообігу, травми і пухлини головного та спинного мозку, неврози, інфекційні захворювання. Залежно від локалізації і характеру патологічного процесу виникають спастичні і в'ялі паралічі і парези, зміни чутливості, трофічні розлади; порушення діяльності серцево-судинної, дихальної, травної систем, дефекації, сечовиділення; можливі втрата слуху, зору, мови, психічні порушення. Більшість цих хворих важкі, протягом тривалого часу і досить багато з них стають інвалідами.
7.3.1. Інсульт
Інсульт — гостре порушення мозкового кровообігу. Розрізняють ішемічні інсульти (мозковий інфаркт, розм'якшення мозку), що є наслідком закупорки судин тромбом чи занесеним в них емболом і геморагічні (крововилив). У вогнищі ураження нервові клітини і їх елементи позбавляються живлення, стискуються крововиливом, гинуть або функція їх різко порушується. Причинами цього грізного захворювання найчастіше є гіпертонічна хвороба, атеросклероз судин головного мозку, психічні і фізичні перенапруження, інфекція, інтоксикація.
Починається інсульт гостро. Захворювання характеризується загальним важким станом хворого, розладами свідомості, серцевої діяльності, дихання, мови, парезами і паралічами. Залежно від локалізації, площі і обсягу пошкодження рухові розлади розвиваються в одній чи більше кінцівок. Вони виникають на протилежному вогнищу боці тіла, що пояснюється перехрещенням пірамідних шляхів на кордоні довгастого зі спинним мозком.
Найчастіше спостерігається параліч кінцівок однієї половини тіла (геміплегія), який спочатку млявий і незабаром переходить у типовий для щсуль-тів спастичний параліч зі згинальними контрактурами у суглобах руки і розгинальними — у нозі. Виникає поза Верніке-Манна: паралізована рука приведена до тулуба, пронована і зігнута в ліктьовому, променево-зап'ястковому суглобах, пальці зігнуті в кулак. Одночасно у паралізованій нозі через підвищення тонусу розгиначів стегна, гомілки і згиначів стопи вона витягнута, носок відтягнутий або звисає. Це примушує хворого, коли він починає ходити, робити ногою коловий рух, щоб не зачепити носком за підлогу (ходьба косаря).
Інсульти лікують комплексно. У гострий період проводять невідкладні заходи для підтримки життєдіяльності хворого. Після цього застосовують засоби, спрямовані на усунення причин, що викликали інсульт, та протидіють ускладненням захворювання і сприяють видужанню пацієнта. Використовують медикаментозну терапію, ортопедичні і нейрохірургічні методи, дієто- і психотерапію, призначають засоби фізичної реабілітації.
Реабілітація хворих на інсульт проводиться у три етапи: І — ранній відновний (до 3 міс), II — пізній відновний (до 1 року), III етап — залишкових порушень рухових функцій (понад 1 рік). З них І етап проводиться в стаціонарі під час лікарняного періоду реабілітації, II і III — у післялікарняний її період. Тривалість етапів, як і періодів реабілітації, залежить від клінічного перебігу захворювання і ступеню порушення рухових функцій. Розрізняють п'ять ступенів порушення рухових функцій: 1 — легкий парез, 2 — помірний парез, 3 — парез, 4 — глибокий парез, 5 — плегія або параліч.
У лікарняний період реабілітації призначають ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію.
Лікувальну фізичну культуру призначають у постільному (розширеному постільному) режимі, який поділяється на А (2а) і Б (26). Протипоказана вона у суворо постільному режимі, при серйозних порушеннях
Рис. 7.13.
Лікування положенням:
укладання уражених
кінцівок, хворий у положенні на спині
Рис. 7.14.
Лікування положенням:
укладання уражених
кінцівок, хворий у положенні на
здоровому боці
серцевої діяльності і дихання, коматозному стані. Однак з перших днів, коли тонус м'язів уражених кінцівок не понижений і він не перейшов у спастику, застосовують лікування положенням, що має велике значення у боротьбі з контрактурами ноги і руки, що формуються. Паралізованим кінцівкам надають положення, що протилежне позі Верніке-Манна. Укладання уражених кінцівок проводять в положенні лежачи на спині і здоровому боці і через кожні 1,5-2 год змінюють розгинальне положення кінцівки на згинальне і навпаки. Лікування положенням переривається під час їди, сну, масажу і лікувальної гімнастики. Його припиняють при появі болю і підвищенні спастичності м'язів.
Лікування положенням здійснюється так. В положенні лежачи на спині паралізовану руку розгинають у ліктьовому суглобі, відводять у горизонтальній площині від тулуба у бік до кута 90° і між нею і грудною кліткою кладуть валик, що запобігає приведенню руки до тулуба. Далі плече повертають назовні, передпліччя — долонею догори, пальці випрямляють і розводять. Для збереження цього положення (рис. 7.13) накладають лонгету від пальців до ліктя і на передпліччя кладуть мішечок з піском. Паралізовану ногу згинають під кутом 15-20° у колінному суглобі, куди підкладають валик. Стопу встановлюють під кутом 90° і спирають у вертикальний щит або кладуть в опірний ящик. На зовнішньому боці стегна кладуть довгий мішечок з піском або ногу вміщують у протиротаційну шину, щоб не підвищувалася еластичність, використовуючи панчохи, ватнички та ін.
В положенні хворого на здоровому боці руку згинають у плечовому і ліктьовому суглобах і укладають на подушку, а ногу згинають у кульшовому, ко-
лінному і гомілковостопному суглобах і укладають на іншу подушку (рис. 7.14).
Разом з лікуванням положенням на 3-4-й день хвороби у розширеному постільному режимі 2 а розпочинають заняття ЛФК. Її завдання: підняття психоемоційного стану хворого; поліпшення функцій серцево-судинної і дихальної систем, рухової діяльності і шлунково-кишкового тракту; попередження застійних пневмоній, контрактур, пролежнів, атрофії м'язів і тугорухливості у суглобах ураженої кінцівки; стимуляція появи в них довільних рухів; підготовка до активного повороту на здоровий бік. Використовують лікувальну гімнастику, самостійні заняття 5-6 разів на день у вигляді дихальних вправ, а у подальшому — пасивних рухів рукою, особливо кистю, що виконують з допомогою здорової.
Комплекси лікувальної гімнастики складаються з простих активних і пасивних вправ для здорових і пасивних — для уражених кінцівок, а також з дихальних вправ і на розслаблення, пауз для відпочинку. Пасивні рухи починають з проксимальних відділів кінцівок, поступово переходячи до дистальних (плечовий — ліктьовий — променево-п'ястковий суглоби й суглоби пальців;
кульшовий — колінний — гомілковостопний суглоби й суглоби пальців). Виконують вправи у повільному темпі, плавно з максимально можливою амплітудою, суворо ізольовано у кожному суглобі і повторюють спочатку 3-4 рази, а згодом — 6-10 разів.
Особливу увагу звертають на проведення пасивних рухів у плечовому суглобі паретичної руки, не допускаючи розтягнення його сумки. Для цього реа-білітолог має фіксувати однією рукою плечовий суглоб хворого, а другою охоплює зігнуту у ліктьовому суглобі уражену руку пацієнта і виконує колові рухи, натискуючи в бік плечового суглоба, ніби вгвинчує головку плечової кістки в суглобову западину (рис. 7.15).
Рис. 7.15.
Пасивні рухи в ураженому плечовому
суглобі
Хворого навчають посилати вольові імпульси до активних рухів одночасно з пасивним розтягненням передпліччя, згинанням гомілки.