Фізична реабілітація

Рис. 4.23. Харектерні де­формації при переломі променевої кістки у ти­повому місці

ної гімнастики і самостійних занять необхідно виконувати рухи в плечовому, ліктьовому суглобах і пальцях травмованої руки, згинати активно і за допомо­гою здорової руки пальці в кулак до повного їх зіткнення з долонею, проводи­ти ізометричні напруження м'язів передпліччя з одночасними рухами неуш-кодженою рукою. Не можна намагатися зробити пронацію і супінацію у лонге­ті, тому що такі рухи призведуть до зміщення відламків.

У II період і після зняття іммобілізації спостерігається стійке обмеження рухливості в променевозап'ястковому суглобі і тому найбільше спеціальних вправ спрямовані на відновлення обсягу рухів у ньому.

Вправи спочатку виконують у полегшених умовах, з невеликою ампліту­дою. Кращим вихідним положенням є положення сидячи, рука на поверхні столу. Рекомендуються вправи у воді температурою 34-3 6°С, тому що більша температура викликає набряк. У подальшому рекомендують кидання і ловлю малого гумового м'яча, пронацію і супінацію передпліччя з використанням гімнастичної палиці, перекочування по столу медболу масою 1-2 кг, приклад­ні рухи тощо.

Переломи стегнової кістки, найкрупнішої кістки скелета, виникають внаслідок дії значної зовнішньої сили і відносяться до важких уш­коджень опорно-рухового апарату. Вони супроводжуються обширним зруйну­ванням м'яких тканин, що часто спричиняє травматичний шок. Спостері­гаються поперечні, косі, гвинтоподібні і осколкові переломи діафіза стегна. Лікування таких переломів проводиться консервативними і оперативними ме­тодами.

Із консервативних методів здебільшого застосовують скелетне витягання за бугристість великогомілкової кістки або виростки стегна. На гомілку накла­дають липкопластирне витягання. Ушкоджену кінцівку кладуть на стандартну шину Белера (рис. 4.24) і для противитягання нижній кінець ліжка піднімають на 30-50 см. Для того щоб хворий не зсувався в сторону тяги, яка здійснюєть­ся на травмовану кінцівку гирями від 8 до 14 кг, на ліжко ставиться дерев'яний ящик, у який він упирається здоровою ногою.

Скелетне витягання знімають через 1,5-2 міс. Залежно від характеру і ло­калізації перелому кінцівку залишають вільною від іммобілізації або наклада-

Рис. 4.24. Скелетне ви­тягання при переломі діафіза стегнової кістки

ють клейове витягання на 2 тиж чи кокситну гіпсову пов'язку на 4-6 тиж, що знерухомлює кульшовий, колінний і гомілковостопний суглоби. Зростаються діафізарні переломи стегна в строки від 4 до 5 міс.

При скелетному витяганні ЛФК призначається з 2-3-го дня. У І період комплекси лікувальної гімнастики складаються з дихальних, загальнорозвива-ючих і таких спеціальних вправ: згинання і розгинання пальців стопи, активні рухи нею в різних площинах, ідеомоторні вправи, піднімання таза з опорою на стопу зігнутої здорової ноги, лікті і потилицю. Хворого вчать сідати у ліжку за допомогою балканської рами, ременя та інших пристосувань і робити це реко­мендується багаторазово протягом дня. Ізометричні 2-3-секундні напруження м'язів стегна дозволені з другого тижня після досягнення повного зіставлення відламків, оскільки раннє застосування таких вправ може призвести до їх змі­щення. Орієнтовний комплекс фізичних вправ в цей час наведено нижче.