Фізична реабілітація

Рис. 4.30. Активне підні­мання руки на 180° у вертикальному і гори­зонтальному положенні тулуба

обережно опускає і випрямляє повністю. Потім виконують такі вправи: ма­ятникоподібні покачування розслабленою хворою рукою вперед і назад;

енергійні стискання і розтискання пальців; згинання і розгинанння в лік­тьовому суглобі за допомогою здорової руки; піднімання і опускання обох плечей, що виконується з підтримкою здоровою рукою хворої в ділянці кисті і передпліччя; відведення ліктя зігнутої під гострим кутом хворої ру­ки, якою тримаються за косинку на рівні верхньої частини груднини; коло­ві рухи хворою кінцівкою при нахиленому тулубі у бік ушкодженої руки. Вправи виконують по 6—10 разів кожну у повільному темпі, з паузами для відпочинку. Повторювати їх рекомендується 6-10 разів на день протягом перших двох тижнів.

На 3-му тижні у заняття включають вправи, що поступово збільшують амплітуду рухів у плечовому суглобі і сприяють підніманню руки до горизон­тального рівня. Найбільшої амплітуди досягають при нахилі тулуба вперед під прямим кутом. У цьому положенні пасивне звисання руки вже забезпечує амп­літуду руху в 90°, а активне піднімання Її ще на 90° (до горизонтального рівня) доводить рух до 180°. Для досягнення такого обсягу у вертикальному положен­ні треба виконати рух у два рази більший за амплітудою (рис. 4.30), який ще протипоказаний у цей період у положенні стоячи, як і вправи, що зміцнюють м'язи плечового пояса і верхніх кінцівок.

При нахилі тулуба під прямим кутом виконують такі вправи: коливальні рухи прямих рук вперед і у бік по горизонталі, розведення їх до горизонталі;

коливальні рухи руками із зімкнутими пальцями і піднімання їх до рота, лоба при розведених у боки ліктях. Вправи повторюють 4-6 разів, потім слід випря­митися і відпочити.

Одночасно з наведеним положенням застосовують ще такі — вертикальне з невеликим нахилом у бік травмованої руки та стоячи прямо. У цих положеннях призначають маятникоподібні рухи вперед і назад з відведенням рук за спину; по-

вільне піднімання зігнутих рук з ковзанням долонею вздовж тулуба; обертання прямої опущеної руки навколо повздовжньої вісі, відведення ушкодженої зігнутої руки у бік з підтримкою здоровою; піднімання ліктів у бік, назад та обертання їх при положенні кистей біля плечей, рук перед грудьми. Крім того включають ізо­метричні напруження м'язів плечового пояса. При здатності хворого активно під­німати травмовану руку до горизонтального рівня і утримувати її в такому поло­женні протягом декількох секунд можна переходити до виконання вправ наступ­ного періоду, це настає, приблизно, наприкінці 4-го тижня.

У II період на 4-5-му тиж застосовують активні вправи ушкодженою кін­цівкою вище горизонтального рівня у вертикальному положенні, що сприяє відновленню нормальної амплітуди рухів у плечовому суглобі. Рекомендують­ся такі вправи:

1. В.п. — тулуб нахилений вперед, руки прямі із зімкнутими пальцями вперед. Коливання рук з підніманням та короткочасною затримкою їх над головою.

2. В.п. — те саме. Руки на голову і випрямитись.

3. В.п. — стоячи, руки на голові. Зведення і розведення ліктів.

4. В.п. — стоячи, руки перед грудьми. Підвести здорову руку під нижню третину плеча хворої і згинати і розгинати її у ліктьовому суглобі на рівні плечових суглобів.

5. В.п. — стоячи або сидячи, з опорою ліктьовим суглобом зігнутої хворої руки на рівні плеча на спинку ліжка, рейку гімнастичної стінки. Згинання і розгинання руки у ліктьо­вому суглобі.

6. В.п. —те саме. Піднімання і опускання передпліччя нижче і вище опори (обертання го­ловки плеча).

7. В.п. — стоячи на відстані півкроку від гімнастичної стінки, руки на рейці гімнастичної стінки на рівні плечей. Згинання і розгинання рук.

8. В.п. — стоячи, руки на рейці гімнастичної стінки вище рівня плечових суглобів. Злегка підтягнутися, стаючи на носки.

9. В.п. — стоячи, руки вперед. Розведення і зведення рук.

10. В.п. — основна стійка. Піднімання руки вгору і опускання.

На початку періоду вправи виконують по 3-6 разів, а у подальшому кіль­кість повторень збільшується, поступово зростають навантаження, акценту­ється увага на зміцнення дельтоподібного м'яза. Рекомендуються вправи у во­ді. Під час занять треба постійно контролювати, щоб вправи не спричинили появу болю в ураженому суглобі.

При переломах плечового суглоба зі зміщенням відламків після їх репо­зиції накладають торакобрахіальну гіпсову пов'язку (див. рис. 4.14, 4) або відвідну шину, які знімають через 4-5 тиж. ЛФК призначається з 2-го дня і методика її аналогічна тій, що застосовують при консервативних методах лі­кування діафізарних переломів плечової кістки. У випадках іммобілізації ко­синкою вона відповідає такій, що використовується при вбитих переломах плеча.

Переломи кісток ліктьового суглоба лікуються важко і при деяких видах часто ускладнюються тугорухливістю або пронаційною контрактурою. Це пояснюється складною анатомічною будовою і функціями біомеханічних взаємовідношень кісток, що його утворюють. У ліктьовому

зчленуванні розрізняють переломи дис­тального кінця плечової кістки — перело­ми зовнішнього і внутрішнього її вирост­ків, черезвиросткових та Т- і V-подібних міжвиросткових переломів (рис. 4.31) і пе­реломи проксимального відділу ліктьової і променевої кісток. До останніх відносять перелом ліктьового і вінцевого відростка ліктьової кістки, головки і шийки промене­вої кістки. В переважній більшості випад­ків механізм травми ліктьового суглоба прямий — падіння на лікоть або удар.

Лікують переломи без зміщення шля­хом накладання на зігнуту під кутом 90-100-110° у ліктьовому суглобі руку задньої гіпсової лонгети від пальців кисті до плечового суглоба при переломах пле­чової кістки або до середини чи верхньої третини плеча при переломах кісток перед­пліччя. При зміщенні відламків застосовують оперативну репозицію з їх фік­сацією спицями, шурупами, болтами з наступним накладанням гіпсової пов'язки.

Рис. 4.31. Т-подібний міжвиростко-вий перелом плечової кістки у ліктьо­вому суглобі (1) і його фіксація болтом (2)

Іммобілізація переломів кісток ліктьового суглоба проводиться у два періоди — абсолютної іммобілізації і відносної іммобілізації, коли травмо­вану кінцівку тимчасово звільняють від гіпсової пов'язки для проведення занять ЛФК. Тривалість цих періодів обумовлена консервативним чи опе­ративним методом лікування, характером перелому і його локалізацією (табл. 4.3).

Відповідно до двох періодів іммобілізації переломів кісток ліктьового суг­лоба І період ЛФК поділяють на два етапи. На першому етапі під час абсолют­ної іммобілізації на основі загальнорозвиваючих і дихальних вправ використо­вують спеціальні вправи для вільних від іммобілізації суглобів пальців і плечо­вого суглоба, ідеомоторні рухи у ліктьовому суглобі. Залежно від характеру і локалізації перелому, методу лікування вносяться корективи у застосування фі­зичних вправ. Так, згинання пальців у кулак хворим з переломами внутрішньо­го виростка і внутрішньої частини виростка плечової кістки, у яких застосова­ний консервативний метод лікування, треба робити дуже делікатно. Скорочен­ня згиначів пальців і кисті, що беруть участь у цьому русі і кріпляться до наз­ваних утворень, можуть призвести до зміщення відламків. З тієї самої причини не рекомендується рано застосовувати розгинання пальців, променевозап'яс-ткового суглоба при переломі зовнішнього виростка плеча, до якого кріпляться розгиначі пальців і кисті. Тому реабілітологу необхідно ретельно стежити за точністю виконання вправ хворими з переломами кісток ліктьового суглоба.

У заняття лікувальною гімнастикою з З-4-ro дня іммобілізації включають ізометричні напруження м'язів, спочатку протягом 2-3 с, а наприкінці тижня