78

Міністерство освіти і науки україни

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра механічної технології волокнистих матеріалів

Реєстр. №____________

Конспект лекцій (опорний)

з дисципліни Механічна технологія волокнистих матеріалів

статус дисципліни нормативна

напряму підготовки 6.051601 Технологія та дизайн текстильних матеріалів

(Прядіння натуральних і хімічних волокон)

факультету Технологій і дизайну

Херсон – 2011 р.

Опорний конспект лекцій з дисципліни «Механічна технологія волокнистих матеріалів» для студентів IІІ курсу спеціальності 05160103 Прядіння натуральних і хімічних волокон напряму підготовки 051601 Технологія та дизайн текстильних матеріалів

Укладач: к.т.н., доцент Домбровський А.Г.

Кількість сторінок – 78

Затверджено

на засіданні кафедри МТВМ

Протокол №8 від 23.03.2011 р.

Завідувач кафедрою

д.т.н., професор____________Прохорова І.А.

Відповідальний за випуск: д.т.н., професор Прохорова І.А.

Лекція 1 загальна технологія ткацького виробництва

1.1. Поняття про тканину і процес ткацтва

Ткацьке виробництво, як і прядильне, є складовою частиною текстильного виробництва. Кінцевий продукт прядильного виробництва – пряжа – є вхідним продуктом ткацького виробництва, тому властивості пряжі впливають на властивості тканин і готових текстильних виробів. Ткацтво – це процес виробництва тканини на ткацькому верстаті.

Тканина утворюється за рахунок переплетення двох перпендикулярно розташованих систем ниток. Нитки, які розташовані вздовж тканини, називаються основними (основа); нитки, які розташовані поперек тканини, називаються утоковими (уток). З обох сторін тканини є кромки. Нитки основи, які йдуть на утворення кромок, називаються кромковими.

З ткацького навою змотуються основні нитки, огинають скало, проходять через отвори ламелей в ламельному приладі (основоспостерігач), через глазки галев ремізного приладу і між зубцями берда. Нитки основи, які просунуті в глазки галев реміз, відводяться ремізками вверх і вниз, таким чином, утворюючи простір, який називається зівом. Через зів за допомогою прокладача утоку вводиться утокова нитка, яка прибивається бердом до опушки тканини. Після цього ремізки змінюють своє положення (верхні переміщуються донизу, а нижні – уверх), утворюється новий зів, в який прокладачем утоку прокладається нова утокова нитка і також прибивається до опушки, утворюючи новий елемент тканини. Тканина огинає грудницю, відводиться вал’яном, який обертається, і навивається на товарний валик. Тканина, знята з ткацького верстату, називається суровою тканиною.

1.2. Схема технологічного процесу ткацького виробництва

Перш ніж з пряжі отримати сурову тканину на ткацькому верстаті, необхідно пряжу підготувати до ткацтва. Тому ткацьке виробництво ділиться на два великих технологічних процеси: підготовка пряжі до ткацтва і безпосередньо ткацтво.

Підготовка основної і утокової пряжі до ткацтва здійснюється окремо, і ці технологічні процеси мають свої особливості.

Найбільш важливим і довгим процес підготовки основної пряжі. Він складається з чотирьох основних послідовних переходів: перемотування, снування, шліхтування, пробирання і прив’язування. Підготовка утокової пряжі простіша та іноді вміщує в себе тільки вилежування пряжі у відповідних виробничих умовах.

Пряжа, що надходить із прядильної фабрики на склад ткацького виробництва, повинна відповідати відповідним вимогам за фізико-механічними показниками, наявністю пороків зовнішнього вигляду і засміченості, правильній будові і розмірами прядильних пакувань. Контроль якості пряжі визначається відповідно до вимог ДСТ. До основної пряжі пред'являються більш високі вимоги, ніж до утокової, тому що основна пряжа в процесі підготовки до ткацтва і при формуванні тканини на ткацькому верстаті зазнає значні температурно-вологостні і фізико-механічні впливи. Ці вимоги закладаються при виробництві пряжі в процесі прядіння, тому на складі основна й утокова пряжа зберігається окремо.

Зі складу основна пряжа надходить у мотальний відділ, де піддається процесу перемотування на мотальному устаткуванні. При цьому контролюються й усуваються пороки пряжі і формується мотальне пакування, придатне для процесу снування.

Процес снування здійснюється на снувальних машинах. В результаті з великої кількості мотальних пакувань одиночної нитки формується снувальний валик з декількома сотнями паралельно розташованих ниток основи.

Кілька снувальних валиків (партію) установлюють на шліхтувальну машину. Нитки основи з'єднуються й одночасно змотуються зі снувальних валиків, піддаються процесу шліхтування (просочуються шліхтою), висушуються і намотуються на ткацький навій.

Шліхтована основна пряжа надходить у пробірний відділ. Нитки основи пробираються в ламелі основоспостерігача, ремізки і бердо. Пробирання застосовують у випадку зміни асортименту тканини або при поломці ламельного приладу, ремізного приладу і берда. Для цього використовують пробірні верстати.

Процес прив'язування використовується частіше, ніж пробирання. При цьому кінці нової основи зв'язуються з кінцями доробленої основи. Прив'язування здійснюється за допомогою пересувних вузлов’язальних машин безпосередньо на ткацькому верстаті.

Підготовка утокової пряжі залежить від виду пакувань, на яких вона надходить у ткацьке виробництво. Якщо пакування непридатне для використання його на ткацькому верстаті, то такі пакування перемотують.

Зволоження або емульсування утокової пряжі може застосовуватися для поліпшення змотування утоку з пакувань у момент прокладання його на ткацькому верстаті (вирівнюється структура пряжі, знімається статична електрика, внутрішнє напруження).

З попередньо підготовлених основних і утокових ниток на ткацькому верстаті виробляється сурова тканина.

Сурова тканина надходить у приймально-контрольний відділ, де її сортують, промірюють, стрижуть, чистять, видаляють пороки і накочують у рулони для відправлення в оздоблювальне виробництво або іншим споживачам. Ці процеси здійснюються на бракувальних і стригально-чистильних машинах.