2.Стан господарства України після розпаду срср. Спроби реформування економіки.

План відповіді:

1.Зміни умов розвитку економіки України в першій половині 90-х років.

2.Невдалі спроби реформування економіки України. Зростання інфляції, енергетична криза.

3.Становище в с/г. Початок розпаювання колгоспних земель, невдалі спроби створення колективних господарств (КСП).

3.Роздержавлення, приватизація, розбалансування фінансово-грошової системи.

Основні дати: 31 жовтня 1991 – прийняття Верховною Радою «Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду»; 10 січня 1992 року – введення купонів багаторазового використання;; 1992рік – Закони України «Про селянське (фермерське) господарство», «Про форми власності на землю»; 1992р. – початок паювання майна колгоспів; 1993рік – найвищий рівень інфляції в Україні.

Поняття до питання: інфляція, бюджетний дефіцит, структурна перебудова економіки, грошова емісія.

1 В 90-ті роки Україна визначила пріоритетність ринкової системи господарювання.

1. Роздержавлення економіки, перетворення її на багатоукладну.

2. Прийняття Закону "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"

3. Запровадження власної грошової системи і вихід з рубльового простору (вийшли 16 листопада 1992 р.)

4. Приватизація і демонополізація, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності.

Здобуття політичної незалежності України створило умови для досягнення нею економічного суверенітету, переходу до ринкових відносин, а отже, вивільнення продуктивного і творчого потенціалу народу. Але відсутність концепції економічного розвитку країни унеможливлювала швидкий вихід з кризи.

2 Реформування держ.орган. поява нових політ.партій супроводжувалися серйозним загостренням соціально-економічної ситуації в Україні.

Вже навесні 1992 р. в країні проявилися всі ознаки глибокої економічної кризи, яка загрожувала руйнівними наслідками. Суттєво зменшився обсяг виробленої промислової продукції, товарів народного споживання, падав національний прибуток держави. Загрозливого характеру набув дефіцит держ.бюджету.

У 1994 р. спад виробництва в Україні досяг свого максимуму. Інфляція та високі банківські ставки робили неможливим накопичення коштів для подальшого їх інвестування в економіку.

Катастрофічне падіння економіки України обумовлене як об'єктивними факторами,станом промисловості і сільського господарства, який залишався після розпаду СРСР, так і відсутністю стратегії економічної розбудови держави.

З розвалом загальносоюзного господарського комплексу порушилась традиційна виробнича кооперація та спеціалізація українських підприємств. Сотні колективів залишилися без матеріально-технічного постачання, споживачів продукції та фінансування.

Висока концентрація базових галузей виробництва, а також оборонної промисловості, не давала можливості швидко пристосувати їх до ринкових умов.

Однією з помилок було прагнення тогочасних політиків масштабно і відразу ж переорієнтувати розвиток української промисловості зі Сходу на Захід.

Підприємства виявилися не готовими випускати конкурентоспроможну продукцію, вона не знаходила збуту на світовому ринку.

Економічну ситуацію вкрай ускладнювала енергетична криза.

На початку свого самостійного розвитку Україна могла забезпечити власними ресурсами тільки 25% потреб у природному газі і 10% – у нафті. Після Чорнобильської катастрофи в Україні дещо звузилися можливості використання атомної енергії.Українська економіка традиційно орієнтувалася на Донецький вугільний басейн. Між тим вуглевидобуток не зростав, а суттєво скорочувався.До того ж Росія взяла під контроль ціноутворення на енергоносії, що прискорило інфляційні процеси в Україні. Відомо, що Україна в свій час брала безпосередню участь у створенні паливно-видобувної промисловості Росії, вкладала в її розвиток великі матеріальні та трудові ресурси. Однак Росія відмовилася продавати незалежній Україні енергоносії за пільговими цінами і наприкінці 1993 р. суттєво підняла ціни на імпортовану в Україну нафту. Рекордна іфляція в Україні, що мала місце в 1994 р. й завдала економіці відчутного удару, була пов'язана передусім з цим фактором.

У жовтні 1991 р. законодавці прийняли концепцію роздержавлення і приватизації землі.

Передбачалося, що за 1992 р. колгоспи і радгоспи мають бути перетворені на асоціації або господарські товариства. При цьому проголошувалося право кожного колгоспника на вихід з колгоспу і створення власного приватного господарства.

На основі цієї концепції парламент прийняв кілька законів, серед яких Закон «Про селянське (фермерське) господарство». Закон зобов'язував місцеву владу вилучити частину земель, що була в користуванні колгоспів і радгоспів, і утворити спеціальний фонд для бажаючих організувати фермерське господарство.

Через рік парламент визнав, що в Україні можуть існувати державна, колективна і приватна форми власності на землю. Вони оголошувалися рівноправними. Однак законодавці не пояснили змісту колективної форми власності на землю.

В результаті, колгоспи і радгоспи продовжували бути основним елементом агропромислової структури. Паювання або акціонування майна колгоспів і радгоспів не зачіпало виробничих відносин, і земля залишалась у колективному користуванні.

Фермерське господарство в Україні з багатьох причин розвивалося повільно.

Для нормального розвитку фермерства потрібна чітка законодавча база, реальна допомога держави фінансовими кредитами, сучасною технікою, зокрема, малою механізацією.

Але ці умови були відсутні. В Україні на початок 1993 р. налічувалося тільки 14,6 тис. селянських господарств, в 1995 р. – 32 тис, в 1997 р. – 39,9 тис а в 1999 р. стало ще менше – 35 тис.

Тим часом у сільському господарстві України обсяг продукції невпинно зменшувався, а її собівартість зростала.

Сільське господарство стало одним із факторів розкручування інфляційних процесів. У 1999 р. понад 85% колективних сільськогосподарських підприємств були збитковими.

Втрачання колгоспів і радгоспів вимагало значних державних затрат, безлімітних кредитів, але гарантувало більш-менш позитивні результати.

Інфляція — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.

Бюджетний дефіцит - перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.

Перебудова — загальна назва сукупності економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985—1991 роках.

Емісія — вливання грошових коштів у грошовий потік (оборот). Державою використовується у разі недостачі грошових коштів в національному обороті або при заміні старої валюти.