Найвидатнішим представником давньої античної комедії був афінський драматург Арістофан, якого шанобливо називають "батьком комедії". Комедія — жанр, доведений до досконалості Арістофаном і двома його головними суперниками, Евполідом й Кратіном, очевидно, виникла з об'єднання традиційних народних розваг, таких, як міми, імпровізовані фарси та сільські пісні, зі стародавнім культом родючості на честь Діоніса. У древній комедії панують непристойність, злободенність, надзвичайно грубі особисті і політичні випади. Комедіографи користувалися нічим не обмеженою волею слова, і навіть видатні діячі не були позбавлені гноблень. Періодизація і особливості творчості Арістофана Уперше в афінському театрі Арістофан виступив у 427 р. до н. е. ( втрачена комедія "Бенкетуючі" ). Усього він написав не менше 40 комедій, до нас дійшли повністю лише одинадцять ( а від інших зберіглося бл. 900 фрагментів ) Уцілілі комедії поділяються на три групи : 1) Комедії першого періоду відрїзняються найяскравішою політичною спрямованістю, об'єкт критики в них завжди визначений з максимальною точністю. До нього входять : 1"Ахарняни" присвячену критиці братовбивчої війни між Афінами та Спартою. 2. "Вершники" спрямованої проти всемогутнього тоді в Афінах демагога Клеона, який прагнув "війни до переможного кінця". 3. "Хмари" 4. "Оси" спрямовану проти афінської верхівки, котра присвоювала собі левову частку народних грошей, а старих людей примушувала заробляти на життя сидінням на судових засіданнях, від чого ті уподібнювалися осам, прагнучи посильніше "вжалити" підсудних ( звідси назва твору ). 5. "Мир" 2)Комедії другого періоду відрізняються постановкою більш загальних питань і ослабленням персональної інвективи. У другий період входять : 1. "Птахи" утопічно - сатиричний твір, що відкриває приховані пружини афінської політики. 2. "Жінки на святі Фесмофорій" де висміяно драматургію Еврипіда, якого жінки карають за те, що в його трагедіях жіночі образи є негативними. 3. "Жаби" 3) Комедіі третього періоду - подальший розвиток тенденції до індивідуальної характерності і побутової конкретності персонажа. Входять дві комедії : 1. "Жінки в народних зборах" про фантастичну ситуацію, коли переодягнені чоловіками жінки захоплюють владу в народних зборах і змінюють закони згідно зі своїми інтересами, встановлюючи своєрідну "комуну" - спільність майна, дітей і чоловіків, але зазнають поразки. 2. "Плутос" фантастична ситуація, коли багатство чесних землеробів забезпечеється одужанням бога Плутоса; піднято також гостре питання про роль рабства у забезпеченні безбідного життя афінян. Комедії Арістофана, які дійшли до нас повністю, охоплюють майже сорокарічний період історії Афін, насичений подіями виняткової важливості. Вступ
Арістофан — перший з відомих нам комедіографів античної літератури. У складному процесі вироблення антропологічного погляду на світ він мав власну чітку позицію і відкрито виступав проти нового розуміння реальності, проти софістів і Сократа, якого несправедливо вважав софістом. Він обстоював традиційну патріархально-полісну мораль, поведінку, світогляд. Якби цей поет жив на два-три століття пізніше, його могли б віднести не просто до консерваторів, а й навіть до реакційних мислителів. Проте у суперечливих політичних умовах кінця Vст. позиція Арістофана була по-своєму логічна і знаходила підтримку в більшості громадян.
У цей час ішла Пелопоннеська війна між Афінами і Спартою за панування на Балканському півострові. Вона закінчилася поразкою Афін. Як сталося, що бідна на художні таланти Спарта перемогла Аттику — країну вишуканої філософії, витонченого мистецтва? Гаслом Спарти була громадянська єдність і згуртованість будь-що-будь, нехай ціною ущемлення персональних інтересів, поглядів і смаків. В Афінах же поступово утверджувалися такі цінності, як демократія, плюралізм думок, терпимість до протилежних позицій. Проте в суворих умовах виснажливої війни афінянам не вдалося згуртуватися на основі поширеного в них світоглядного плюралізму.
Те, що стало величезним кроком уперед у царині філософії і для європейської культури в цілому, стало бідою грецької демократії і всього народу. Наприкінці IVст. до н. є. ця роздробленість політичних інтересів і світоглядних позицій привели до втрати Афінами державної незалежності, завоювання поліса Александром Македонським, а з середини IIст. до н. є. і римлянами.
1. Аристофан і комедії його часу
Аристофаг – єдиний з представників комедії, п'єси якого, хоча й далеко не всі, дійшли до нас у цільному виді. Джерела, з яких можна було б почерпнути відомості про життя Аристофана, відрізняються крайньою вбогістю. До них ставляться дві анонімні біографії, стаття в словнику Свіди, схолія із Платона, схолії й дидаскалії, що дійшли до нас із текстом комедій драматурга й деякі інші. Сюди потрібно додати ще самий текст комедій "Ахарняне", "Вершники", "Хмари", "Оси", "Мир".
Аристофан народився близько 446 р. до н.е.. Батьки його були афіняни й люди вільнонароджені, але, очевидно, не дуже заможні. Поетичний геній Аристофана виявився ще в юнацькому віці. В 427 р., коли йому було тільки 19 років, на сцені йшла вже його п'єса, і він одержав на змаганнях другу нагороду.
В 431 р., коли вибухнула Пелопонеська війна, Аристофану було тільки 15 років. Можна думати, що саме цей страшний для всієї Греції рік був початком його свідомого життя. Аристофан був безпосереднім очевидцем тих нещасть, які осягли Афіни в перші роки війни.
Коли вмер Перикл, і керівництво справами перейшло в руки вождя радикальної демократії Клеона, Аристофанові було 17 років, отже, він міг уже свідомо сприймати події, що відбуваються. Аристофан, що обвинувачував у своїх комедіях Перикла в розв'язанні війни, тим більше негативно повинен був поставитися до встановлення панування радикальної демократії, що наполягала на більше рішучому веденні війни з Пелопонеським союзом. Дійсно, в 426 р. на великих Діонісіях Аристофан поставив комедію "Вавилоняни". Ця п'єса, що дійшла до нас, містила різкі нападки на Клеона, що зображались безчесним з і хабарником. Клеон залучив Аристофана до відповідальності, посилаючись на те, що в п'єсі в присутності іноземців були ображені народ і представники державної влади. Аристофанові із працею вдалося уникнути покарання.
Однак на початку свого творчого шляху Аристофан не міг сам виступати перед архонтом і просити хору. Перед архонтом як автори п'єс виступали друзі Аристофана й тим самим приймали на себе відповідальність за комедії. Так, комедія "Арханяни" (425 р. до н.е. ), у якій Аристофан призивав до якнайшвидшого заключення миру зі Спартою, була поставлена від імені поета й актора Калістрата. До цього часу молодий драматург був уже відомий афінській публіці, тому що в 427 р. він представив на конкурс, звичайно теж не від свого ім'я, комедію "Бенкетуючі", що, очевидно, представляла собою сатирові на софістичне виховання.
В 424 р. Аристофан поставив на Ленеях, уже під своїм ім'ям, комедію "Вершники". П'єса одержала першу нагороду. Але в наступному році Аристофан зазнав невдачі на змаганнях, виступивши з комедією "Хмари", що осміює нову філософію софістів. Пізніше він переробив п'єсу, розраховуючи на друге подання, але воно так і не відбулося. З 422 р. Аристофан бере ряд перемог на драматичних змаганнях і одержує те першу, те другу нагороду. В 422 р. іде його комедія "Оси", у якій він осміює афінське судочинство; в 421 р. - комедія "Мир", в 414 р.- "Птаха" і в 411 р.- "Жінки на святі Фесмофорий", що пародіювали трагедії Еврипіда, і "Лисистрата", що призивала, як і комедія "Мир", до припинення війни зі спартанцями[3, c. 121-123].
Особливо великий успіх чекав на частку комедії "Жаби" (405), що представляє собою критикові афінської драматургії останньої чверті V ст. Успіх цієї п'єси був настільки великий, що вона була поставлена вдруге.
Роки, які пішли за цим, мало сприяли розвитку політичної комедії. Афіни були розбиті в Пелопонеській війні спартанським полководцем Лисандром, а їхні демократичні установи знищені. Установилася так звана "тиранія тридцяти". Потім пішла громадянська війна за відновлення демократії. І хоча демократичні установи в 403 р. до н.е. були відновлені, демократія не могла вже повернути колишньої сили й значення. До того ж Афіни зубожіли. Важко було знайти багатих громадян, які могли б взяти на себе витрати по постановці п'єс, і тому виступу хору були зведені до деяких партій.
Аристофан повинен був пристосовуватися до нових умов. У двох його останніх творах, що дійшли до нас комедіях "Жінки в народних зборах" (близько 392 р. до н.е. ) і " Плутос" ("Багатство"; 388 р. до н.е. ) майже зовсім зникає злободенна політична сатира. Ці п'єси являють собою перехід від древньої політичної комедії до середньої комедії, що зображувала людину в його приватному житті й пародіювала міфи й трагедії.
Дату смерті Аристофана відносять приблизно до 385 р. Відомо, що після "Багатства" він написав ще дві комедії. Вони були поставлені на сцені від імені його сина Арара, якому він хотів здобути прихильність глядачів. Знайдена в Афінах на початку XX в. напис містить відомості про те, що Арар був переможцем на Діонісіях 387 р. до н.е.. Поза всяким сумнівом, він виступав з однієї з п'єс свого батька.
Збереглося одинадцять комедій Аристофана, написав же він, по свідченнях древніх, більше 40 п'єс, але від них залишилися лише невеликі уривки. Всі драми, що дійшли до нас, Аристофана створені ним під час Пелопонеської війни, за винятком двох, що з'явилися пізніше, на початку ІV в. до н.е. І в цих останніх п'єсах Аристофана вже не відчувається того політичного життя, що б'є ключем, що розгортається перед нами в його комедіях періоду Пелопонеської війни.
Які ж питання ставить Аристофан у комедіях, написаних ним під час війни? Три його комедії можуть бути віднесені до розряду п'єс, у яких утримується протест проти Пелопонеської війни й заклик до заключення миру зі Спартою. Це -"Ахарняне", "Мир" і " Лиси-Страта". Однак питання війни й миру Аристофан неодноразово зачіпає й в інших своїх п'єсах. Оскільки війна підтримувалася всією політикою афінської радикальної демократії, то драматург у своїх антивоєнних п'єсах постійно стосується афінських державних порядків і діяльності вождів демократії. Але в Аристофана є й дві п'єси, спеціально присвячені порядкам, установленим сучасної драматургові афінською демократією,- "Вершники" і "Оси". Однак і тут необхідно помітити, що різні сторони афінських державних порядків і особливо діяльність демагогів постійно критикуються й в інших комедіях драматурга[2, c. 35-36].
Аристофан розумів зв'язок сучасних йому соціально-економічних відносин з різними проявами суспільної думки. Люди, які, як йому представляється, проводять дурну й своєкорисливу політику, захищають помилкові погляди в релігії, філософії й моралі. З іншого боку, і носії помилкової мудрості, на його думку,- і причина того, що в Афінах з'являються дурні політики. Тому в деяких комедіях Аристофан критикує помилкові, з його погляду , плину сучасної йому суспільної думки. Так народжуються його комедії, у яких основне місце займають ідеологічні питання. В "Хмарах" він критикує філософію софістів і їх методи виховання юнацтва. В "Жабах" і "Жінках на святі Фесмофорий" Аристофан критикує драматургію Еврипіда. Нападки на Еврипіда втримуються, крім того, і в "Ахарнянах". Критикуючи Еврипіда, Аристофан має на увазі не тільки творчість цього драматурга, але й весь новий напрямок у тодішній трагічній поезії.
Три комедії драматурга містять критикові соціальних утопій того часу. Дві з них - "Жінки в народних зборах" і "Плутос" ("Багатство") - створені Аристофаном уже після закінчення Пелопонеської війни. Третя п'єса - "Птахи" була створена ще за десять років до закінчення війни. Як в останній групі комедій Аристофана, так і у всій його драматургії вона займає трохи особливе місце. По своєму задумі "Птахи" - соціальна утопія, але в той же час це комедія-казка, у якій, поряд з людьми, як діючих осіб виступають і птаха. Разом з тим ця комедія близько примикає до п'єс властиво політичним, зокрема , до таким, у яких драматург виступає проти Пелопоннеської війни.
П'єси Аристофана й будуть розглянуті у зв'язку з навкруги тих питань, які в них зачіпаються[5, c. 42].