- •1. Україна на початку хх століття.
- •1.Україна у складі Росії та Австро-Угорщини.
- •2.Господарство і соціальний склад населення. Господарство:
- •Соціальний склад населення:
- •3. Події російської революції 1905-1907 рр. В Україні
- •4.Земельна реформа п.Столипіна та її вплив на с/г в Україні.
- •5. Культура на початку 20 століття
- •Література і мистецтво
- •2. Результати виборів до Верховної Ради урср у 1990 році. Декларація про Державний суверенітет України.
- •1.Активізація суспільно-політичного руху, виникнення громадських та політичних організацій.
- •2.Живий ланцюг 21 січня 1990р.
- •3. Формування опозиції у Верховній Раді України, і. Юхновський, в. Чорновіл.
- •4. Послаблення впливу кпрс у суспільстві, Верховній раді.
- •План відповіді
- •План відповіді
- •2.Формування українських громадських та політичних організацій в Галичині. Їх про австрійська позиція.
- •Воєнні дії на території України у 1915-1917рр. Життя на фронті і у тилу.
- •1.Політика російської імперії в окупованій Східній Галичині та Південній Буковині.
- •2.Наступ австро-німецьких військ влітку 1915 року. Відступ російської армії.
- •3.»Брусиловський прорив»
- •Спроби реформування економіки у другій половині 60-х років та її наслідки для України.
- •1.Ідея та мета реформ Голови Ради Міністрів срср о.Косигіна
- •2.Спроби впровадження реформ в Україні. Результати і причини їх згортання.
- •Питання:
- •1.Перемога Лютневої революції в Росії, її вплив на революційні процеси в Україні.
- •3. Роль м.Грушевського в діяльності цр.
- •2 Питання:Освіта. Стан науки: здобутки та проблеми. Розвиток літератури у 70-х – 80-х рр.. Хх ст.
- •1. Умови розвитку культури. Політичний курс на «злиття націй».
- •2. Розвиток освіти і науки.
- •3. Літературний процес.
- •4. Мистецтво.
- •І та іі Універсали Центральної Ради . Їх історичне значення.
- •Прихід до влади м.С. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
- •Іv Універсал. Проголошення незалежності унр.
- •Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни.
- •1.Гетьманський переворот. П.Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Української держави.
- •2.Проголошення державної незалежності України.
- •1.Варшавська угода. Радянсько-польська війна і Україна. Ризький мир та його умови.
- •2.Опозиційний рух в Україні (1965-1985).
- •1.)Україна в 1919-1920рр. «Воєнний комунізм».
- •1.Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Злука унр і зунр.
- •2.Стан господарства України після розпаду срср. Спроби реформування економіки.
- •1.Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •2.Наш край у роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
- •Внутрішня політика
- •Зовнішня політика
- •2.Наш край у роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
- •1.Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •2.Наш край у роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
- •Внутрішня політика
- •Зовнішня політика
- •2.Наш край у роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
- •1.Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920рр.
- •1.Потлітика влади більшовиків у царині культури. Українізація(коренізація),її наслідки.
- •У практичному здійсненні "українізації" в Україні можна виділити такі наслідки:
- •2.Формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х на початку 90-х років.
- •1.Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •2.Визволення України від нацистських загарбників. Героїзм українського народу.
- •1.Oсобливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні
- •2.Визволення України від нацистських загарбників. Героїзм українського народу.
- •1.Адміністрвтивно-територіальні зміни після Великої Вітчизняної війни. Відновлення політики радянізації у західних областях України.
- •Етапи депортаційних заходів:
- •Радянізація на західноукраїнських землях у 1944—1950-х pp.
- •2.Повсякденне життя українців у 1964-1985 рр.
- •1.Причини проведення суцільного кооперування сільського господарства в кінці 20 -поч.30х р.Р.
- •3.Наслідки колективізації в Україні
- •1.Наслідки Великої Вітчизняної війни у Запоріжжі та Запорізькій області
- •2.Труднощі у відбудові промисловості та сільського господарства.
- •3.Темпи та результати відбудови Запорізького краю
- •1.Література та мистецтво у 30-ті роки. «Розстріляне відродження».
- •2.Кроки України на шляху до європейської інтеграції.
- •3) Вклад українського народу в перемогу над фашистами
3. Роль м.Грушевського в діяльності цр.
Лютнева революція в Росії 1917 р. і розвал Російської імперії висунули М.Грушевського в провідники українського національно-визвольного руху. Під його керівництвом почала роботу Українська Центральна Рада. "Проект організації Центральної Ради був моїм ділом", - зазначав М.Грушевський.
Під проводом великого вченого і демократа Центральна Рада розпочала своїми чотирма Універсалами велику справу будівництва Української держави. Під керівництвом М.Грушевського Центральна Рада пройшла шлях від вимог автономії України до проголошення незалежності.
Проіснувавши всього чотирнадцять місяців, Центральна Рада, очолювана М.Грушевським, заклала могутні підвалини державного будівництва: була прийнята Конституція України, відновлено символи держави (золотий тризуб і синьо-жовтий прапор). Започатковувалось створення української армії, була введена власна грошова одиниця — гривня. Була прийнята низка законів соціально-політичного характеру в інтересах усіх верств суспільства. Залишаючи "поміщикам" і "багачам" рівні права з усіма іншими верствами населення, Грушевский все ж віддає перевагу владі "всього трудящого народу". Запропонована ним модель майбутньої Української держави носить соціал-демократичний характер. Він підкреслював: "Щоб трудящий чоловік мав усю користь від своєї праці, а не содержував своїм потом неробів усяких, що живляться з народної праці, самі не даючи ніякої користі народові". Далі лідер Центральної Ради продовжує: "Справедливо було б, щоб фабрики і заводи, так само як і руди (шахти), ліси і води, всі багатства землі належали до самих трудящих..." М.Грушевський намагався вирішити споконвічний конфлікт між поміщиками та селянами на користь останніх: "Земля повинна бути в руках тих, хто на ній працює. Землі казьонні, удільні, монастирські і великі поміщицькі маєтки повинні бути забрані, а від поміщиків по справедливій оцінці їх коштів і прав маєтки треба викупити коштом українського краєвого (казни) і роздавати в користування людям трудящим, які будуть на тій землі працювати".
Абсолютно однозначно висловився М.Грушевський і щодо національного питання, принципово заперечуючи гасло "Україна для українців". З цього приводу від писав: "Переглядаючи прізвища українські, побачимо тут і потомків родин великоруських, і польських, і німецьких, і сербських, і єврейських, що пристали до українців в різні часи", — тому і пропонує залучати до української справи всіх тих, "хто щиро йде з українським народом", а українці не відпихнуть їх від себе, а приймуть як у всім рівних товаришів".
Певний час М.Грушевський залишався на позиціях автономії України, але це для нього не кінцева мета.
Федерацію Російської Республіки і України Грушевський розглядав лише як важливий етап на шляху до політичної перебудови Європи та її перетворення в Європейську федерацію. З початком наступу Червоної гвардії в Україні Грушевський остаточно відкинув ілюзії щодо Петроградського уряду та можливих угод з ним: "...війна більшовиків з Україною рішуче поставила хрест над своєю ідеологією".
29 квітня 1918 р. Михайло Грушевський був обраний президентом Української Народної Республіки. Після гетьманського перевороту П.Скоропадського (29.04.1918 р.) він відійшов від активної політичної діяльності й емігрував за кордон. У пам'яті народу М.С.Грушевський залишився не тільки як автор досліджень про Україну, як її кращий знавець, але і як один з головних творців и історії, засновник незалежності Української держави.
Основні дати:
27 лютого 1917року – початок революції в Росії, 2 березня 1917року – зречення Миколи ІІ від престолу, прихід до влади в Росії Тимчасового буржуазного уряду; 3 – 4 березня – створення Української Центральної Ради.
Особистості в історії: М.Грушевський, В.Винниченко.
Миха́йло Сергі́йович Груше́вський (* 17 (29) вересня1866, Холм, нині Польща — † 25 листопада 1934, Кисловодськ, РРФСР) — професор історії, організатор української науки, політичний діяч і публіцист, голова Центральної Ради (1917—1918), академік, автор понад 2000 наукових праць.
Володи́мир Кири́лович Винниче́нко (14(26) липня 1880, Єлисаветград, Херсонської губернії — 6 березня 1951, Мужен, Франція) — український прозаїк, драматург, художник, а також політичний і державний діяч. Одразу після Лютневої революції Винниченко переїхав в Україну і взявся до активної політичної роботи. Став членом Центральної Ради. Згодом очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ.
Він автор майже усіх декларацій і законодавчих актів УНР. Саме Володимир Винниченко проголосив I Універсал на 2-ому військовому з'їзді 23 червня 1917 року та Декларацію Генерального секретаріату 27 червня 1917 року на пленумі Центральної Ради.
22 серпня 1917 року Центральна Рада ухвалила першу конституцію України. Згодом через виникнення протиріч Винниченко вийшов із уряду. Однак уже менше чим через місяць він знову його очолив.
Наприкінці жовтня делегація УЦР відбула до Петрограду, де стала свідками повалення Тимчасового уряду і захоплення влади більшовиками. Під тиском зовнішніх і внутрішніх факторів ЦР 9 січня ухвалила IV Універсал, за яким "однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу".
Під натиском більшовицьких військ уряд УНР на чолі з новим прем’єром змушений був евакуюватися до Житомира. Винниченко разом із дружиною Розалією Яківною поїхав на південь, до Бердянська. Під час гетьманщини жив на хуторі Княжа Гора на Канівщині, де займався літературною творчістю, написав п’єсу "Між двох сил". Тут був заарештований гетьманською вартою у надуманій підозрі підготовки до державної змови. Але завдяки своєму авторитету його швидко звільнили з-під варти. Після чого він знову перейшов до активної політичної діяльності.
У серпні 1918 року Винниченко очолив опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського Український національний союз, рішуче наполягав на відновленні УНР, створенні її найвищого органу – Директорії, головою якої став у листопаді 1918 р. Незабаром через суперечності із Симоном Петлюрою Винниченко пішов у відставку та виїхав за кордон.