4.Земельна реформа п.Столипіна та її вплив на с/г в Україні.

Столипінська аграрна реформа— ряд законодавчих актів, спрямованих на перерозподіл селянської земельної площі в Російській Імперії та на підвищення продуктивності сільського господарства.

Мета аграрної реформи:

- насильно зруйнувати селянську земельну общину і на її руїнах створити нову, хутірсько-відрубну систему землеволодіння;

- на основі утвердження приватної земельної власності сфор­мувати клас земельних власників із найзаможнішої частини селянства.

Внаслідок її здійснення селяни отримували право виходу з общини, земля передавалася з общинної у приватну власність, селян мав можливість заснувати індивідуальне господарство.

Причини реформи Столипіна:

• існування феодальних пережитків на селі, які гальмували розвиток с/г. Основні серед них – поміщицьке землеволодіння та сільська община;

• зубожіння селянства та посилення його протестних настроїв;

• більшість с/г не орієнтувались на ринок.

• революційні події 1905-1907 рр. виявили відсутність у державі стабільної соціальної сили, здатної стати провідником урядової аграрної політики.

Наслідки:

• сприятливі природні умови надавали змогу ефективно розвиватися індивідуальному господарству;

• запровадили змогу селян купувати у Селянському поземельному банку землю;

• переселенська політика – переселенцям давали 15 гектар землі;

• юридичне оформлення права власності на землю.

• сприяла перетворенню середньовіч­ної колективістської системи праці селян на індивідуальну, формуванню господарств фермерського типу.

• збільшення орних площ, врожаїв.

• Посилення майнового розшарування селян.

5. Культура на початку 20 століття

Наука і освіта

• Розширилася мережа початкових шкіл, середніх і вищих навчальних закладів. В кінці XIX ст. в Наддніпрянщині лише 20 % населення вміли читати, що свідчить про освітній регрес.

• Дещо кращою була ситуація з введенням української мови в освіту в західноукраїнських землях, де австрійський уряд чинив менше перепон навчанню рідною мовою. Тут існували не тільки початкові україномовні школи, а й навчальні заклади, багато з яких були під опікою «Просвіти».

• Розширювались мережі спеціальних навчальних закладів, а токаж інститутів.

• Друга половина ХІХ ст. стала періодом значних досягнень у галузі природничих наук. В Україні працювало декілька відомих вчених: фізик Олександр Ляпунов у Харкові, біологи Ілля Мечников і Микола Гамалія в Одесі, західноукраїнський фізик Іван Пулюй, відомий своїми дослідженнями рентгенівського випромінювання.

• Наприкінці ХІХ ст. почалася дослідницька робота видатного українського історика М. Грушевського. Він почав писати свою головну працю «Історія України-Руси». Одним із найбільш авторитетних дослідників українського козацтва став Дмитро Яворницький. Його тритомна «Історія запорозьких козаків».

• Великим авторитетом користувалися мовознавчі праці професора Харківського університету Олександра Потебні.

• Великою подією в культурному і науковому житті став вихід у 1907-1909 р. чотиритомного словника української мови Б.Грінченка.

• Фундамент наукового напряму – географічного українознавства заклав С.Рудницький.