3.2. Iнтереси і побоювання.

Політичній конфлiкт - проява неузгодженостi спiльної дiяльностi щодо реалiзацiї владних iнтересiв. Iз цього загального визначення виходить, що iнтереси можуть бути узгодженi, яким би чином вони не спiввiдносились (“несумiснi”, “протилежнi”, “суперечливi”), i ця можливiсть вказує загальний напрям - як уникнути конфлiкту i як iз нього вийти, тобто узгодити iнтереси. Отже, владний iнтерес посiдає центральне мiсце в аналiзi конфлiкту, його розв'язаннi, а також у його опередженнi.

Вiдповiдно до трьох аспектiв спiлкування будемо розрiзняти три види iнтересiв:

Суб`єктивні iнтереси - iнтереси особи, з якими вона залучається до політичної діяльності.

Комунікативні iнтереси - iнтереси, якi виникають у процесi налагодження взаєморозумiння між суб’єктами політичної діяльністі..

Легітимні iнтереси - iнтереси, що виникають у політичної діяльністі i зумовленi вимогами справедливостi та лояльностi; iнтереси соцiуму, котрi беруться до уваги усіма суб’єктами політичної взаємодії.

При поглибленні політичного конфлікту коммунікативні і легітимні інтереси починають відігравати все більш важливу роль, підміняючи суб’єктивні інтереси, (наприклад, використовується аргументація типа “я/ми боремся не за владу, а за щастя народу”).

Iнтерес є надто складної характеристикою політичної свiдомостi, яка пов'язана з багатьма характеристиками особистостi, ментальними установками суспільства, уявою, думками, почуттями, волею. Iнтерес визначається як свiдомiстю, так i пiдсвiдомими iмпульсами i структурами. Очiкування, рольовi складовi утворення, Я-ОБРАЗ, тобто мої уявлення про те, чого чекає вiд мене iнший - все це важливо враховувати пiд час з'ясування iнтересiв у конфлiктнiй ситуацiї.

Якщо “Я” не виправдовує сподiвань свого партнера у політичної комбінації, то це вже загрожує конфлiктом. Один iз способiв уникнути конфлiкту - виправдати (задовольнити) цi очiкування, тобто робити те, на що розраховує iнший. Однак ви маєте власнi iнтереси, i ось тут вашi iнтереси стикаються з чужими сподiваннями, що може призвести до конфлiкту.

Насамкiнець, найважливiшим у розумiннi конфлiкту є те, у зв'язку з чим створюються i використовуються Я-ОБРАЗИ. Рiч у тому, що учасники політичної дії створюють образи самого себе, реагуют на нього, i багато з того, що вiдбувається з ними у політичному театрі, заплановано i програно (вiдрепетирувано) на цьому образi. Саме цей образ, надто складний, що зветься Я-КОНЦЕПЦIЄЮ, вiдiграє ключову роль у конфлiктi, у формуваннi політичних iнтересiв.

Якщо дехто вчинив якусь агресивну дiю стосовно Я-КОНЦЕПЦIЇ, то це вже принциповий конфлiкт. Людина може витримати все: її сподiвання не виправдались, її примушують вийти iз ролi i т. д., але якщо посягають на її Я-КОНЦЕПЦIЮ, то тут вона чинить вiдчайдушний опiр, що i є стрижнем конфлiктностi. З Я-КОНЦЕПЦIЄЮ пов'язанi такi сильнi почуття, настрої i стани, як гордiсть, самолюбство, самоприниження, сором, вина, совiсть.

Найскладнiшим у політиці є порiвняння iнтересiв (“протилежнi iнтереси”, “несумiснi iнтереси”, “узгодженi iнтереси”, “загальнi iнтереси”), адже таке порiвняння традицiйно закладається в основу “симптоматики” політичного конфлiкту.

Якщо політики, спiлкуючись, визначили, що іхні iнтереси узгодженi, то це спiлкування безконфлiктне.

Але яким чином встановити, чи узгодженi вони, чи нi?

Розпочнемо розгляд iз використанням понять: ціль, засіб, результат.

Політик визначив собi мету, пiдшукуєт засоби, щоб реалiзувати її, i бажаєт одержати якийсь певний результат.

З цими діями пов'язанi згальнi уявлення про таки функцiї свідомості як почуття, розум і воля: почуття вказує на спрямованiсть дiї, розум дослiджує шляхи реалiзацiї дiї, а завдяки волi людинi вдається пройти цим шляхом попри усi перешкоди.

Отже, основне положення: інтерес створюється завдяки постановцi цiлi, конкретизується у процесi її досягнення.

Кiлька характеристик цiлi:

- цiль може бути визначена iз певним ступенем конкретностi. Наприклад, “розробити систему соціального захисту”, “забезпечити предвибірну компанію”, “розробити план дії у певнії ситуації”;

- цiль можна порiвняти з результатом, завдяки чому дiя оцiнюється як вдала чи невдала (одержати певну кількість мандадів на виборах). Але збiг цiлi i результату вiдносний, залежить вiд деталiзацiї цiлi. Цiль - це лише схема бажаного майбутнього.

Засiб є шлях до реалiзацiї політичнії цiлi, причина досягнення результату. Звичайно, використовується образ ланцюжка засобiв, якi ведуть вiд наявного iснуючого до бажаного результату.

Iнтерес є оцiнкою чогось як можливого засобу для досягнення мети.

Подiбно до ланцюжка засобiв можна говорити про ланцюжок цiлей.

Політична цiль формується на основi потреб суспільства i породжує iнтереси.

Потреба окремої особи - бажання, пов'язане як з бiологiчними функцiями людини (потреба у їжi, снi, теплi тощо), так і з соціальнимі (потреба у праці, виконання соціальних ролей, вимоги стандарту споживання і т.інш.). Потреби сигналiзують про небезпеку для нормальної життєдiяльностi як суспільства, так й окремой людини, викликаючи у ситуацiях незадоволення потреб страх, тривогу, побоювання - почуття, настрої та емоцiї, найпритаманнiшi для конфлiктiв.

Якщо вплив на iнтереси є витонченою стратегiєю у конфлiктi, то вплив на потреби - груба дiя (зніження купівельной спроможністі населення, свідоме затримання заробітної плати), що провокує політичній конфлікт. Отже, основа формування iнтересу - потреба.

Друга складова причина виникнення iнтересу - особистiснi цінності, якi сформувалися в результатi виховання, соцiалiзацiї людини.

Цiнностi незалежнi вiд потреб i виявляються у виглядi тих або iнших iнтересiв. Цiннiсть є умовою оцiнки дiяльностi i результатом дiяльностi, одна iз складових при формуваннi цiлi.

Iнтерес - загальний термiн для означення способу оцiнки небайдужого для iндивiда (угрупування, органiзацiї) фрагменту в ситуацiї, похiдна цiннiсна установка, яка формує цiннiсне вимiрювання будь-якого об'єкта.

Iнтерес насамперед виявляється як увага до чогось (це цiкаво, а це нецiкаво). “Цiкаво” щось не взагалi, а у контекстi ситуацiї прийняття певного політичного рiшення, реалiзацiї певної політичної мети.

Ось ще деякi зауваження, якi уточнюють спiввiдношення iнтересу i цiнностi:

- інтерес є синтезом “хочу” i “можу” (цiль визначає засiб, а останнiй визначає iнтерес). Iнтерес до того, що “повинен” зробити, “має намір” зробити, “вирішив” зробити, є легітимний iнтерес;

- “інтерес до iншої людини” - це комунiкативний iнтерес: хочу його зрозумiти, хочу, щоб мене зрозумiли, тобто вияв побоюваннь ускладнень, сподiвання на пiдтримку;

- “зачiпати iнтереси” - побоювання, що втрачання дечого ускладнить реалiзацiю мети, на грунтi якої виник iнтерес;

- “вiчнi iнтереси” - береться до уваги бiопсихологiчний компонент iнтересу або iнтерес спiввiдноситься з “вiчними цiнностями”;

- “груповий iнтерес” - iнтерес, похiдний вiд групових цiнностей i цiлей, поставлених групою;

- “нацiональнi iнтереси” - формулюються виходячи з чинних полiтичних принципiв на основi економiчних, геополiтичних та iнших характеристик;

Побоювання - найважливiша характеристика політичної психології, що справляє вплив на оцiнку конфлiктної ситуацiї. Побоювання похiднi вiд iнтересiв i пов'язанi iз формуванням намiрiв учасників політичнії діяльністі. Наприклад, повiдомлення про відставку політичного лидера не повинно викликати нiяких хвилювань, побоювань, якщо цей лидер “не свiй”, не потрiбний у данiй ситуацiї прийняття рiшення. Побоювання можна розглядати також як особливий вид iнтересу, значення якого полягає у збереженнi результату: побоювання “стоїть на сторожi” потреб i придбаних цiнностей.

Той, хто прагне уникнути конфлiкту, перевiряє свої побоювання - симптоми конфлiктностi. Якщо побоювання виправданi, вiн має готуватися до конфлiкту або вжити профiлактичних заходiв. Побоювання уточнюються, конкретизуються у процесi формування намiру. Найважливiший вид побоювання, пов'язаного з конфлiктом, - побоювання невиконання зобов'язань при взаємодії з iншими партнерами.

Уникнення альтернатив, якi викликають побоювання, притаманне для будь-якої реальної схеми прийняття рiшення або розробки політичної стратегії.

У динамiцi політичного конфлікту значення побоювань зростає, а на останнiх фазах на їх основi формуються агресивнi i обороннi iнтереси. Форми ескалацiї побоювань таки: тривога, страх, жах, панiка.

Схеми прийняття рiшень за умов конфлiкту у бiльшостi випадкiв є схемами формування побоювань.

Ми розглянули загалом уявлення про iнтерес: вiн формується завдяки цiлi, виступає оцiнкою засобiв для її досягнення, i все те, що може розглядатися як засiб досягнення цiєї мети, є сферою iнтересiв.

Розглянемо особливостi iнтересiв у конфлiктнiй ситуацiї i спробуємо наблизитися до вiдповiдей на решту запитань: як порiвнювати iнтереси i як їх спiввiдношення пов'язане iз конфлiктнiстю.

Перша умова конфлiктностi - це можливiсть використання одного i того самого засобу для досягнення своїх цiлей хоч би двома учасниками політичній взаємодії (на один мандат в окрузі претендують декілька претендетів). В загальній конфліктології це трактується як “обмеженість ресурсів”.

Якщо висловитися фiлософськи, можна сказати, що неузгодженiсть iнтересiв є абсолютною: будь-якi два iнтереси можуть бути причиною конфлiкту (навiть всерединi однiєї i тої політичній групі), що залежить вiд ситуацiї їх реалiзацiї. Узгодженiсть iнтересiв - це вiчна, “щосекундна” проблема “тут i зараз”. Уся система соцiальних норм зорiєнтована на створення безконфлiктного спiлкування. Загальна орiєнтацiя на безконфлiктнiсть - суттєва характеристика i сенс iснування державностi. Нормальнiсть людської взаємодiї, соцiальної дiї, спiлкування особистостей, нацiй i країн досягається цiною постiйних зусиль, спрямованих на нейтралiзацiю i лiквiдацiю конфлiктiв у неосяжному просторi людських iнтересiв.