3.6.Динамiка конфлiкту.

Незалежно вiд тривалостi конфлiкту iснують характернi особливостi його перебiгу, пов'язанi як iз подiями зовнiшнього свiту, так iз станами внутрiшнiх свiтiв конфлiктуючих. Свiдомiсть особистостi при втягуваннi у конфлiкт “хворобливо” викривлюється, i цi викривлення динамiчно нарощуються. Свiдомiсть конфлiктуючого проходить певнi фази, що мають чiткi межi.

Фази конфлiкту. Конфлiкт як і хвороба розвивається за своїми законами. Найважливiшi характеристики конфлiкту як процесу є стани латентнiсті i агресивнiсті. Перехiд вiд нормальної взаємодії у політиці до конфлiктного здебiльшого непомiтний. Спецiалiст, звичайно, змiг би спрогнозувати цей конфлiкт, але для самих учасникiв конфлiкту багато що бiльш або менш прояснюється тiльки через деякий час. Зародження конфлiкту, як i у будь-якої хвороби, має iнкубацiйний перiод - латентний.

Латентнiсть (прихованiсть) - характеристика процесу, який вiдбувається, але зовнiшньо себе не виявляє.

Латентнiсть на зрiлiй стадiї характеризується зовнiшнiм припиненням спільнії взаємодії, коли противники iгнорують один одного.

Протилежною латентностi є демонстративнiсть, коли учасники виявляють себе у конфлiктi, прагнучи до взаємодії з метою чи переконати опонента, чи знищити його як ворога (знищити, зрозумило, як суб’єкта політичної діяльності).

Виходячи з цих загальних якостей конфлiкту, можна схематизувати динамiку конфлiкту у виглядi чотирьох фаз.

Латентна	Демонстративна	Агресивна	Батальна
Л	Д	А	Б

1 2 3 4

Загальнi характеристики фаз.

Латентна - процеси викривлення спiлкування неусвiдомлюються, зовнi спiлкування виглядає нормальним. Порушення комунiкацiї, стриманiсть, уникнення прямого зiткнення, без демонстрацiї емоцiй; “точка плавлення” - вiдкрите вираження невдоволення

Демонстративна - конфлiкт усвiдомлений, конфлiктуючi це демонструють.. Протиставлення iнтересiв; порушення прагматичнi: “не хочу допомагати”; заява претензiй, “точка кипiння” - припинення спiлкування, не розмовляють.

Агресивна - зовнi спiлкування припинене, воно латентне, формуються образи ворога, противники виношують агресивнi плани. Для цього виду спілкування характерні: наклепи, iнсинуацiї з використанням посередникiв, руйнування загальної соцiальної норми (“немає справедливостi”); стратегiя - не так реалiзовувати себе, як заважати iншому. Спiлкування використовується тiльки для агресивних заяв; офiцiйний розрив спiлкування з оголошенням вiйни.

Батальна - демонстративно-агресивна, реалiзуються агресивнi плани. Оголошення вiйни; основна стратегiя спiлкування - знищення; атака на Я-концепцiю; ненависть, фанатизм, забутi власнi передконфлiктнi iнтереси.

“Точки переходу” (див. вище схему):

1 - Вiд здивування до спроб з'ясувати i переконати.

2 - Вiд суперечок до розриву вiдносин i зовнiшнього припинення спiлкування.

3 - Вiд мовчазного виношування агресивних планiв до “оголошення вiйни”.

4 - Ескалацiя конфлiкту, втягування нових учасникiв.

Основнi характеристики порушень спiлкування.

Прагматичнi: усвiдомлення рiзницi iнтересiв i вiра в опозицiйнiсть; охолодження дружнiх вiдносин, вiдчуття вiдсутностi пiдтримки, погрози, перешкоди його цiлям, вiйна на знищення; не помiчник, а ворог.

Комунiкативнi: iзоляцiя, шушукання, замовчування, обман, наклеп.

Легiтимнi: звинувачення у несправедливостi, пiдступностi, злонамiрах; опонент - мерзотник, пiдла людина, негiдник, сволота; вiн асоцiальний, його треба притягти до вiдповiдальностi тощо.

Основнi особливостi процесу (динамiки) конфлiкту будуть послiдовно розглянутi за фазами i за трьома аспектами деформацiї соцiальної дiї.

Загальнi напрями деформацiї:

прагматичний аспект - вiд порушення взаємодопомоги до вiдторгнення Я-КОНЦЕПЦIЇ (дискредитацiя iнтересiв i самої особистостi противника);

комунiкативний аспект - вiд порушення взаєморозумiння до викривлення Я-образу (рiзне потрактування подiй, включаючи дiї противника), формування образу ворога;

легiтимний аспект - вiд порушення соцiального консенсусу (норм) до вiдторгнення Я-статусу (дискредитацiя противника як члена суспiльства).

Схема динаміки конфлікту:

	Л	Д	А	Б
П	сумніви у можливості підтримки	усвідомлення несумісності інтересів	підозра в агресивних намірах	агресія проти інтересів
К	недорозуміння з очікуваннями	критика спільних значень ситуації	наговори, формування образу ворога	впевненість у неможливість порозуміння
Л	дивування неспланованими вчинками	відстоювання свого поняття справедливості	впевненість у несправедливісті опонента	агресія проти соціального статусу

Пояснення до таблицi.

Горизонтальне читання - змiни за аспектами; вертикальне читання - фаза у комплексi аспектiв.

1. Змiна за прагматичним аспектом. Вiд здивування Я з приводу ставлення ТИ до iнтересiв Я, через усвiдомлення опозицiйностi iнтересiв i бажання переконати (запевнити з метою узгодження iнтересiв) до формування переконаностi у злонамiрах i формування власних агресивних намiрiв.

2. Порушення взаєморозумiння, формування специфiчного образу конфлiктної ситуацiї у кожного учасника, формування образу ворога на основi викривленого Я-ОБРАЗУ, фанатична переконанiсть у своїй правотi щодо iнтерпретацiї конфлiктної ситуацiї, а також Я-ОБРАЗУ як образу ворога.

3. Усвiдомлення нормативних порушень (вiдчуття чогось несправедливого), вiдстоювання свого уявлення про справедливiсть, переконанiсть у несправедливостi опонента i, зрештою, прагнення дискредитувати опонента як соцiально лояльну особистiсть.

Вiдторгнення Я-СТАТУСУ: “Вiн негiдник, найнесправедливiша людина на свiтi!”. Легiтимнi оцiнки стосовно цiєї людини змiнюються на протилежнi: якщо ранiше вiдносини розвивалися у бажаному напрямi, то з розвитком конфлiкту Я починає приймати противника як асоцiальну особу.

Наростання i змiна когнiцiй:

переконаний;

сумнiваюсь;

укрiплюються, пiдтверджуються сумнiви;

переконаний (вже у протилежному);

пiдозрюю (в агресивних намiрах);

переконаний (в агресивних намiрах).

Динамiка нагромадження порушень. Порушення в мiру розвитку конфлiкту нагромаджуються. Спочатку порушується розумiння (комунiкативний аспект, К-аспект), далi виникають сумнiви щодо надiйностi партнера (прагматичний аспект, П-аспект), потiм виникають сумнiви у справедливостi дiй партнера (легiтимний аспект, Л-аспект). Потiм розумiння вiдновлюється (сумнiви перетворюються на переконання), причому сумнiви щодо надiйностi перетворюються на переконання у ненадiйностi, а сумнiви у справедливостi - у переконання в його несправедливостi. В агресивних фазах, коли сформувався образ ворога, переконання-помилки перетворюються на фанатичну вiру у злонамiри противника (прагматичний аспект), в його облуднiсть (комунiкативний аспект) i пiдступнiсть (легiтимний аспект).²⁶

Розглянемо основнi особливостi динамiки конфлiкту за фазами i за трьома аспектами деформацiї полiтичної дiї.

Латентна фаза. Входження в конфлiкт у бiльшостi випадкiв вiдбувається непомiтно, перехiд вiд нормального спiлкування до власне конфлiкту розглядається як особлива фаза конфлiкту, коли ще немає вiдкритих зiткнень, але вiдбуваються певнi змiни у спiлкуваннi, якi смутно усвiдомлюють учасники політичній діяльності чи взагалi не усвiдомлюють, але якi вже справляють вплив на самопочуття у спiлкуваннi i примушують розглядати усвiдомлену змiну спiлкування як проблему.

Латентнiсть (прихованiсть) - характеристика фази, що вказує на прагнення не оголювати суперечнiсть позiцій, продовжувати “грати” в нiбито нормальнi стосунки. Залежно вiд політичній сітуації і психологічних особливостей політичних лідерів такий перiод уникнення вiдкритих зiткнень i пояснень може тривати невизначено довго, але може перейти у наступну фазу майже миттєво пiсля латентного iнциденту “незрозумiлостi”, тобто оцiнюваного як незрозумiлий. Основна особливiсть латентнiй фазi політичного конфлікту - це виникнення непорозумiнь, що виявляються через рiзнi ситуацiї з приводу рiзних аспектiв дiяльностi.

Особливостi латентної фази за аспектами: - прагматичний. Виникають сумнiви щодо надiйностi партнера як помiчника у реалiзацiї певних політичних цiлей; - комунiкативний. Сумнiви щодо правильностi iнтерпретацiї дiяльностi партнера (вiн став дивно себе поводити); - легiтимний. Сумнiви вiдносно того, що вiн продовжує “грати” за загальними правилами (почав грати в якусь “iншу” гру).

У латентнiй фазi усвiдомлюються iнтереси як свої, так i опонента, їх взаємовiдносини, особливо щодо їхньої несумiсностi. Завершується фаза заявою про вiдмiнностi iнтересiв i формуванням намiру їх узгодити.

Демонстративна фаза. У демонстративнiй фазi політики прагнуть переконати один одного. “Чому тобi це не подобається?”. Контактують, спiлкуються, обговорують спільни позіції i це майже нормальний тип політичній взаємодії. Акцентується увага на тому, чим вони вiдрiзняються один вiд одного. Будь-яка вiдмiна використовується для створення негативного образу. Дискусiї з метою переконати один одного перетворюються на емоцiйнi суперечки, а потiм на “політичну гризню”, взаємнi звинувачення один одного, i, насамкiнець, розрив спiлкування, оскільки психологiчно неможливо спiлкуватися, “марно”, бо iснує переконання у неможливостi переконати.

Кiнець демонстративної фази - остракiзм, iгнорування опонента. Припинення комунiкативного спiлкування. Формується “образ ворога”. Конфлiкт переходить в агресивну фазу. Починаються пiдозри в агресивних намiрах.

Особливостi демонстративної фази за аспектами: - прагматичний. Переконання у небажаннi “Ти” допомогти “Я”. Бажання переконати його; - комунiкативний. Переконання, що все зрозумiло; - легiтимний. Переконання, що “Ти” неправильно розумiє правила гри. Бажання допомогти йому правильно їх зрозумiти.

Значення демонстративної фази полягає у цiлеспрямованiй поведiнцi на узгодження iнтересiв, опоненти прагнуть вiдновити вiдносини, але за рахунок змiни позицiї iншого (гострi суперечки, мета яких - переконати).

Характерним для цієй фази є переконання у можливостi вiдновити вiдносини шляхом доведення своєї правоти, i всi контакти забарвлюються цим переконанням, яке доходить iнодi до фанатизму.

Агресивна фаза. В агресивнiй фазi вся увага поглинута бажанням зробити якомога гiрше iншому. “Я” реалiзує не себе, а намагається зруйнувати Я-КОНЦЕПЦIЮ противника. Політичній опонент перетворюється на політичного противника.

Важлива особливiсть агресивної фази полягає в тому, що забувається про власни iнтереси: хочеться, щоб противниковi було дуже погано.

Особливостi агресивної фази за аспектами: - прагматичний. Пiдозри стосовно агресивних планiв “Ти”. Бажання протиставити йому свої агресивнi плани; - комунiкативний. Пiдозри стосовно облудностi “Ти”. Бажання бути скритним i також говорити неправду; - легiтимний. Пiдозри у безчесностi “Ти”. Вiдкидання норм, котрi до цього були загальними. Пошуки норм, що дискредитують “Ти”.

Батальна фаза. Перехiд до батальної фази характеризується “оголошенням вiйни”. “З вiдкритим забралом” “Я” обирає стратегiю діскредітації, знищення “Ти”. Знищення у полiтичному розумiннi - це руйнування Я-КОНЦЕПЦIЇ політичного противника, повна дискредитацiя його iнтересiв, цiнностей i самооцiнки. “Я” навмисне загострює конфлiкт, заявляє про свою конфлiктнiсть, йде ескалацiя конфлiкту, тобто нагромадження порушень, наклепи, iнсинуацiї. “Я” виражає себе як ворога i оголошує про свої намiри як агресивнi.

Перебiг конфлiкту мiж державами аналогiчний, передвоєнна ситуацiя агресивна, але латентна до оголошення вiйни.

Основнi характеристики батальної фази за аспектами: - прагматичний. Знищення противника; - комунiкативний. Взаєморозумiння стає неможливе; - легiтимний. “Ти” несправедливий, і не можеш бути iншим.

Релятивнiсть фаз. Аналiз політичного конфлiкту та його динамiки ускладнюється тим, що кожен його учасник створює свiй образ конфлiкту i кожен може мати своє мiсце на конфлiктнiй шкалi. Аналітікові треба мати на увазі, що певна фаза конфлікту визначена тількі у тому випадку, якщо у опонентiв взаємно однаковi установки (наприклад, сформувалися образи ворогiв).

Фiнал конфлiкту. Конфлiкт не обов'язково має проходити через усi чотири фази. Як тiльки припиняється взаємодія, ми вже маємо наслiдок конфлiкту.

Якщо посередником поставлена мета вiдновити вiдносини, то залежно вiд того, на якому етапi цi вiдносини були перерванi, розробляються рекомендацiї i стратегiя посередника.

Розглянемо наступнi можливi наслiдки конфлiкту. Вважатимемо за негативний варiант наслiдку - припинення взємодії. Якщо конфлiкт - хвороба спiлкування, то такий кiнець є “летальним”, смерть взємодії. Позитивний наслiдок - це відновлення взаємодії, основних її характеристик: або повне, або часткове “одужання”. Завершитися конфлiкт може на будь-якiй стадiї, у будь-якiй фазi. Наша мета - вiдшукати такi характеристики стратегiї поведiнки у конфліктi, якi сприяли б одужанню, тобто вiдновленню взаємодій.

Розглянемо процес припинення взаємодій. Що може означати припинення взаємодій у латентнiй фазi? Виявляється, розрив вiдносин залежить вiд того, на якiй фазi перебуває конфлiкт. Цю особливiсть дуже важливо враховувати арбiтровi. Йому важливо встановити фазу, у якiй вiдбувся розрив спiлкування.

Розглянемо особливостi негативного наслiдку на кожнiй фазi.

Латентна фаза. Цiй фазi характернi в основному комунiкативнi порушення, непорозумiння, охолодження один до одного, “стали чужими”. Якщо опоненти - колеги по полiтичній організації, то можливi сумнiви стосовно надiйностi в роботi, взаємодопомоги. Розрив вiдносин у латентнiй фазi характерний тим, що вiдносини можуть бути вiдновленi на рацiональних пiдвалинах. Це означає, що вони уточнили свої iнтереси i узгодили спiльну дiяльнiсть щодо їх реалiзацiї i обрали норму (з'ясували, в яку “гру” вони грають. Таким чином, вони скоригували, виправили порушення взаємодій за всiма трьома компонентами, аспектами - прагматичним, комунiкативним i легiтимним.

Отже, у латентнiй фазi при крайньому негативному варiантi (повному розривi вiдносин) учасники політичній діяльності розходяться не ворогами, просто вони один одному не потрiбнi в цій сітуації i є можливiсть вiдновити вiдносини, причому зробивши їх мiцнiшими. Руйнування вiдносин у латентнiй фазi найчастiше - це непорозумiння i рiдше - наслiдок пiдсвiдомого вiдчуття “несумiсностi”, “передчуття грози”. Взаємодія може бути вiдновлена при бажаннi його вiдновити. У латентнiй фазi “йде боротьба за людину” без сумнiву у її позитивних якостях i можливостi вiдновити партнерські відношення шляхом лiквiдацiї непорозумiнь.

Демонстративна фаза. Якщо у латентнiй фазi “Я” сумнiвається щодо “Ти”, то у демонстративнiй фазi “Я” впевнений у тому, що “Ти” поводить себе неправильно щодо нього. “Я” вiдкрито заявляє йому про це i намагається змiнити його поведiнку. Розрив вiдносин (негативний наслiдок) означає, що “Я” облишив спроби переконати “Ти”. Припинення взаємодії у цiй фазi передбачає неможливiсть спiлкування (двох спiвробiтникiв, якi сваряться, переводять до рiзних вiддiлiв), у противному разi це припинення означає перехiд конфлiкту в агресивну фазу.

Можна говорити про кориснiсть конфлiкту у цiй фазi (стосовно з'ясування взаємних позицiй), учасникі політичного процесу краще пiзнають один одного, проходячи через “горнила” суперечок i сварок. Спроби переконати примушують бути вiдвертими i вимагати вiдвертостi вiд iншого; кожний вважає, що кiнець конфлiкту залежить вiд його зусиль змiнити свiдомiсть iншого. Але в мiру поглиблення конфлiкту i руху до агресивної фази вiдвертiсть суперечок знижується одночасно iз зростанням пiдозр у злих намiрах опонента.

Агресивна фаза. Розрив вiдносин (кiнець конфлiкту) на агресивнiй фазi умовний, оскiльки не ясно, чи продовжують виношуватися (навiть на вiдстанi) агресивнi плани. Такий розрив повинен бути заявлений одним з опонентiв i з ним повинен погодитися iнший.

Залежно вiд образiв ворогiв, що сформувалися, цей розрив є кiнцем (фiналом) конфлiкту, або “тимчасовим перемир'ям” (приклад, договiр про “дружбу” мiж Сталiном i Гiтлером).

Батальна фаза. У батальнiй фазi фiналом є укладення перемир'я, але майже завжди це всього лише вiдступ в агресивну фазу.

Позитивний варiант закiнчення конфлiкту - це вiдновлення нормальної взаємодії. Можливий, звичайно, варiант фiналу, коли припинення спiлкування - кращий варiант вирiшення конфлiкту, але це можна розглядати як хiрургiчну операцiю, коли не вдалося вилiкувати ногу i довелося її вiдрiзати. Навiть пiсля жорстоких воєн фiнал може бути позитивним при подальшому спiвробiтництвi сторiн, якi воювали (приклад - Нiмеччина i європейськi країни після другої світової війни).

Вважаєм, що конфлiкт розв'язаний вдало, коли повнiстю вiдновлено нормальна взаємодія учасників політичній діяльності.