4.3. Рацiональна комунiкацiя у конфлiктi

У конфлiктнiй ситуацiї будь-який контакт з опонентом стає важливим, визначальним для всiх подальших подiй. З опонентом, а тим бiльше з противником не можна просто так "побалакати нi про що", будь-яка реплiка оцiнюється надто серйозно i ця серйознiсть залежить вiд фази, в якiй перебуває той, хто сприймає реплiку. Налагодити нормальне спілкування в конфлiкті стає дедалi важче i важче.

Рекомендацiї по налагодженню комунікації:

Латентна фаза: бути вiдвертим, говорити багато про власну позіцію; викликати на вiдвертiсть, розпитувати; прагнути використовувати тiльки описування i питання; iмператив (просити, наказувати) можна використовувати тiльки у крайньому випадку, наприклад, перевiрку своїх сумнiвiв вiдносно надiйностi партнера.

Найефективнiшою у конфлiктному спiлкуваннi на будь-якiй фазi є форма пропозицiї, яку конфлiктологи називають Я-ВИСЛОВЛЮВАННЯМ, коли спочатку повiдомляється про своє розумiння ситуацiї, потiм про своє ставлення до неї i, насамкiнець, про вашi бажання щодо її змiни.

Демонстративна фаза. Для комунiкацiї у цiй фазi характерним є прагнення вiдстояти свою позицiю, умовити чи переконати iншого: дискусiя, суперечка - звичайнi форми перебiгу конфлiкту. Критика дiй, переконань свого опонента - характерна особливiсть конфлiктної суперечки. Критика - дуже "гостра зброя" i нею треба вмiти користуватися не тiльки у конфлiктних ситуацiях; через невмiлу критику конфлiкт може виникнути "на порожньому мiсцi". Уникнути роздратування i, можливо, розвитку конфлiкту допомагає вмiння аналiзувати критику, бачити її психологiчний і політичний пiдтекст. ²⁷

Агресивна фаза. Комунiкацiя у цiй фазi вiдбувається через третю сторону (посередникiв, представникiв масової комунiкацiї), тому повiдомлення призначається нiбито i не опонентовi, але вважається все ж, що вiн ознайомиться з ним. Доволi звичайна ситуацiя в політичному конфлікті.

Особливостi ускладненої комунiкацiї ставлять вимоги щодо ретельного контролю за кожним своїм висловом пiд час спiлкування з потенцiйними комунiкантами опонента. Кращий спосiб - нiчого не говорити про опонента (нi доброго, нi поганого), а користуватися "зв'язком" тiльки через посередника, яким вважає його сам опонент.

Батальна фаза. У цiй фазi можливi тiльки офiцiйнi переговори через посередника чи переговори "лицем до лиця", але знову ж за допомогою посередника.

Варто враховувати, що у цiй фазi припустимi тiлькі описання. Питання сприймається як iмператив, а останнiй не як прохання, а ультиматум (за певної розстановки сил прохання може оцiнюватися противником як ознака слабкостi, вiдступ i навiть капiтуляцiя).

Отже, в мiру поглиблення конфлiкту треба ретельнiше обирати модус звернення до опонента (політичного противника). У латентнiй фазi припустимi описування, питання i iмператив; у демонстративнiй фазi варто уникати iмперативiв; у агресивнiй фазi нi питання, нi iмператив практично не можливо використати через порушення безпосереднього спiлкування; у батальнiй фазi i питання, i iмператив сприймаються у контекстi очiкування агресивних дiй і відповідно викривлюються.