Глава 4. Стратегія подолання конфлікту.

4.1. Нейтралізація конфлікту.

Вища мета нейтралізації (ліквідації) політичного конфлікту - це досягти згоди його учасників з усiх аспектiв політичної взаємодії.

Реверсiя конфлiкту.На кожнiй фазi перебігу конфлікту вiдновлення нормальної взаємодії має свiй особливий сенс. Поняття “реверсiя” уточнює цi особливостi.

Реверсiя конфлiкту - повернення до попередньої фази з трьох аспектiв (цiлi виправлення порушень).

Структуру реверсії можливо представити в формі наступній діаграми

Знову партнери	Готовi до спiвробiтництва	Зруйнований образ ворога	Припинення бійки
Л	Д	А	Б

Подивимось на дiаграму. У латентнiй фазi пiсля усунення непорозумiнь i сумнiвiв “Я” i “Ти” знову стали партнерами, повернулися до попереднiх вiдносин.

У демонстративнiй фазi успiхом можна вважати готовнiсть до нормального спiлкування пiсля уточнення кожним своїх позицiй. Навiть якщо опоненти ранiше були партнерами, не завжди пiсля гострих суперечок вiдновлюється партнерство, але у крайньому разi вони здатнi нормально спiлкуватися (без сварки).

В агресивнiй фазi найважливiшою характеристикою є “образ ворога”, тому вдалим буде вже навiть те, що цей образ буде зруйновано, тобто розвiються пiдозри щодо агресивностi чи нейтралiзована агресивнiсть. Ця удача може саме й означати повернення до попередньої фази. Чи будуть потiм колишнi противники спiвробiтничати, не так вже й важливо, головне, що нейтралiзованi їхнi устремлiння чинити один одному зло, що є передумовою для подальшого “лiкування”.

У батальнiй фазi позитивним досягненням слiд вважати перемир'я, тобто зобов'язання не чинити агресивних дiй. У противникiв залишаються образи ворогiв, вони можуть виношувати агресивнi плани, тобто повернутися в агресивну фазу, але є й передумова для подальшого просування “назад”, до нормального спiлкування. У побутовому варiантi перемир'я - це угода типу: “якщо ти менi нiчого не чинитимеш поганого, то i я тобi нiчого не буду робити”. Пiсля перемир'я противники залишилися політичнимі “ворогами”, але розумiючи, що агресивнi дiї погiршують їхнiй стан, приходять до взаємної згоди не чинити їх.

Позитивнiсть перемир'я також i в тому, що у процесi його досягнення шляхом переговорiв вороги краще пiзнають один одного, уточнюють свої iнтереси i можливостi, а також образи ворогiв, що є передумовою для модифiкацiї i руйнування цих образiв.²⁶

4.2. Компромiс - це перегляд учасниками конфлiкту своїх позицiй з метою досягнення згоди. Щоб вирiшити проблему, повинно вступити у переговори. Компромiс - це спосiб вирiшити проблему, переглянувши позицiї. Компромiс не тiльки стиль поведiнки у конфлiктi, а й спосiб уникнути конфлiкту. Компромiс - вiдступ, змiна позицiї, але з певною умовою. Учасник переглядає свою позицiю у свiтлi глобальнiших iнтересiв, йому хотiлося б зберегти стосунки з опонентом. Компромiс не у повному розумiннi вiдступ, це взаємнi поступки, зближення позицiй.

У мiру розвитку конфлiкту до компромiсу дiйти дедалi складнiше i складнiше, але й дедалi важливiше i важливiше. Два принципових противники у конфлiктi подiбнi до двох автомобiлiв, якi мчаться назустрiч один одному. Нiхто не хоче поступитися - кiнець зрозумiлий: вони обидва розiб'ються. Тому кожний розумiє, що треба йти на компромiс, але кожному хочеться, щоб на компромiс пiшов iнший, а не вiн. Якщо розумнi i той, i iнший, то вони одночасно повиннi прийняти рiшення про компромiс. Розумнiший повинен це зробити першим.

Розглянемо характеристики компромiсу у рiзних фазах:

- латентна фаза. Головна її особливiсть - те, у чому ви не мали сумнiву, почало пiддаватися сумнiву. Треба заговорити про свої сумнiви першим, якщо ви бачите, що i вiн на вас дметься, i ви на нього, i незрозумiло, чому. Ви можете чекати вiд нього пояснень, але компромiс буде у наступному - ви першi запитуєте. Робити перший крок - стратегiчно дуже важливо. Компромiс означає вiдступ вiд своєї гординi. Це не акт приниження, хоч опонент може i так його витлумачити (особливо на наступних фазах). Але тривале мовчання за нез'ясованих взаємин загрожує переходом до iншої фази. Тi, хто мовчать, - це автомобiлi, якi швидко мчать назустрiч один одному;

- демонстративна фаза. Викликати на дискусiю i сказати: “Можливо, я помиляюсь. Можливо, я щось не так сприймаю”. Це, звичайно, психологiчний компромiс, стратегiчний компромiсний хiд (ви можете бути цiлком впевненим у собi, що не помиляєтесь); вiн пов'язаний з почуттями. Нелегко сказати, що, можливо, я помиляюсь. Розумний опонент оцiнить цей крок, він зрозумiє, що це компромiс. Нерозумний - може це сприйняти як крок до вiдступу. Але компромiс - це моя поступка i пропозицiя зробити поступку з iншої сторони;

- агресивна фаза. Вже створенi “образи ворога”. Варiант компромiсу - пошуки арбiтра, саме ви починаєте шукати арбiтра. Це важливий крок до примирення, стратегiчний елемент. Якщо ви вiдверто пiдiйдете i скажете: “Я помиляюсь”, то вiн може вiдповiсти: “Я й так знав, що ти цiлковитий дурень”, - цим все i завершиться. Ви знову у гнiвi, вiдповiдаєте грубощами i ... . Починаючи з деякого моменту, “Я помиляюсь” спрацює вам на шкоду. Посередниковi слiд також це мати на увазi. В агресивнiй фазi посередник повинен вести себе дуже обережно;

- батальна фаза. В цiй фазi проблема компромiсу, яка пов'язана iз пошуком посередника i його включенням до процесу вирiшення конфлiкту, ускладнюється тим, що дiї посередника можуть бути не легiтимiзованi, тобто вiн для вашого противника не авторитет. “Друг мого ворога - мiй ворог” - посередник може сприйматися як друг опонента. На батальнiй фазi - це пiдiсланий лазутчик. Пiдступний помiчник ворога. Цiй фазi притаманна ситуацiя, коли вважається ворогом будь хто, хто спiлкується з вашим ворогом. Наприклад, для сербів у боснійському конфлікті миротворчі сили ООН були “посібники” мусульман.

Компромiсом у цiй фазi буде вже допущення кого-небудь як посередника, визнання посередника, легiтимiзацiя його поведiнки як посередника. Слід мати на увазі, що посередника краще обирати “зi сторони”, нейтрального; краще, якщо вiн обраний також “нейтральними” учасниками.

Компромiси за видами порушень бувають такi:

- прагматичнi. Поважати iнтереси iншого i шукати вирiшення, враховуючи його iнтереси. В мiру просування за фазами це робити дедалi складнiше й складнiше, але компромiс вимагає поважати iнтереси ворога;

- комунiкативнi. Передбачити, що ви не адекватно сприймаєте ситуацiю, викривлюєте реальнiсть. В такому випадку треба виробити установку: “пробую зрозумiти”. Ви не робите вигляду, що все знаєте, а навпаки, сумнiваєтесь у своїх переконаннях і намагаєтесь зрозумiти противника. Не говорите: “я помиляюсь”, а у м'якшiй формi - “я намагаюсь зрозумiти, що з нами вiдбувається”;

- легiтимнi. Ви вважаєте противника негiдником; вашим внутрiшнiм компромiсом (компромiсом душi) буде поважне ставлення до його уявлень про справедливiсть. Ви пригадуєте, що коли ви були партнерами, вами мовчазно сприймалася певна норма справедливостi. Ви спiлкувалися, керуючись нею, i ви бачили в ньому справедливу людину. I тепер, коли ви втягнулись у конфлiкт i почали сприймати його нелегiтимно, ви говорите собi: “Припустимо, що вiн справедливий, адже вiн вважає себе справедливим. Що вiн має на увазi, коли вважає, що вiн справедливий?” Ви прагнете уявити норму справедливостi ворога. При цьому треба враховувати, що противник - людина з тими самими якостями політика, що й ви, i вiн також думає про вас, що ви несправедливi. I якщо вiн розумний, то вiн також намагається вас зрозумiти, якi вашi принципи справедливостi, як вiднайти унiверсальну норму справедливостi.

Психологiчний компромiс - це природна спроба змiнити свою свiдомiсть, зробивши крок назустрiч iншому у бiк виходу з конфлiкту.