1.Первіснообщинний лад на території України

Людина з'явилась на території України в ашельську епоху Раннього палеоліту - 1.5-1 млн. років тому. Найдавніша стоянка первісних людей на території України - с. Королеве на р. Тиса в Закарпатті (1 млн. р тому).

Первіснообщинний лад охоплює періоди палеоліту, мезоліту, неоліту та енеоліту.

Палеоліт (1,5млн.-10тис років до н.е.). Мав три півперіоди:

Ранній палеоліт (1.5млн.-150 тис. років тому) Людина цієї доби - пітекантроп (архантроп) жила стадом. Використовувала кам'яне рубило вагою до 1,5 кг.. Всього на території України виявлено ЗО стоянок ашельської доби. Найбільш відомі з них:

-Амвросіївка на Донеччині (виявлено кістки понад 1000 зубрів)

-Лука-Врубловецька на Поділлі

2.Середній палеоліт(150-35тис. років тому). Досліджено 200 стоянок цієї (мустьєрської) доби неандертальців (палеоантропів). Останнє значне зледеніння на території України відбулось 40 тис.років тому.

Стоянки: - Киїк - Коба у Криму- перший скелет людини ( жінка 35 років і дитина)

-Молодове на Дністрі - житла з шкір і кісток мамонта.

100 тис. р. тому людина навчились добувати вогонь.

3.Пізній палеоліт (35-10 тис. р. до н.е Поява кроманьйонця (,.людини розумної") сучасного типу людини з розвинутою мовою.

Материнська родова община. Початок процесу формування рас. Поява найдавніших вірувань:

1.Тотемізм-віра в походження від тваринного чи рослинного предка.

2.Анімізм-культ предків і вшанування померлих ( початок поховань в межах стоянки) 3.Фетишизм- поклоніння предметам неживої природи.

4.Магія-віра в те, що заклинаннями і обрядами можна вплинути на хід подій.

Стоянки:

-Мізинська стоянка на Чернігівщині (виявлено розписані червоною фарбою кістки мамонта) Мезоліт ( середній кам'яний вік) - IX- VI тис. до н.е.

Поява лука та стріл . Одомашнення перших тварин ( собаки і свині). Зростання ролі рибальства. Почала складатись племінна організація. Відбувся перехід від загінно-облавного до індивідуального мисливе

Неоліт (VI-I V тис. до н.е.)

Неолітична революція"- перехід від привласнюючих ( збиральництво, мисливство, рибальство) ворюючих форм господарювання ( землеробство, скотарство, ремесло) на Півдні України. Перехід до патріархату. Люди навчились розпилювати, шліфувати і свердлити камінь. Поява ткацького верстату кераміки. Винайдено колісний транспорт і вітрильний човен. Формування індо-європейських мов. Відбувся ..демографічний вибух".

Село Саврань на Одещині- найдавніша знахідка зернових культур на Україні (VI тис. р. до н.е.)

2. Трипільська культура існувала в період енеоліту (IV-III тис. До н.Е.)

Трипільська культура- культура мальованої кераміки" Відкрита археологом Вікентієм Хвойкою.,

2. Трипільська культура, або Кукутені культура — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині. Культура набула найбільшого розквіту на території сучасних України, Молдови та Румунії.

Племена трипільської культури були однією із найбільш розвинутих і самобутніх етнічних груп Європи епохи енеоліту. Творцями Трипільської культури були примітивно-хліборобські і скотарські племена.

В трипільському господарстві розширювався асортимент сільськогосподарських культур: пшениця, ячмінь, просо, бобові та технічні культури. Землю обробляли роговими й дерев'яними ралами. Поступово вдосконалювалися зубчасті серпи. Для обмолочення зерна застосовували молотильні дошки, зерно зберігали в спеціальних великих посудинах, а також у ямах із обмащеними глиною й випаленими стінками. Як галузь сільського господарства розвивалось і садівництво (вишня, абрикос), виноградарство.

Спостерігається перехід деяких груп трипільського населення від землеробства до переважання тваринництва. Певне місце в житті трипільців належало і мисливству та рибальству. Звичайно, землеробство завжди залишалось для трипільців основним видом господарства, але воно завдяки нечастим врожаям не могло повною мірою задовольнити потреби племен. Тому паралельно з землеробством розвивалося скотарство, а також такі невідтворюючі види господарства, як рибальство, мисливство, збиральництво.

У тваринництві перевагу віддавали великій рогатій худобі, яку, крім м'ясо-молочного призначення, використовували як тяглову силу під час обробітку землі та транспортуванні вантажів. Рухливий спосіб життя скотарів перешкоджав накопиченню багатств, вимагав простих, легких і міцних речей. Середньостогівці вперше у Європі приручили коня та освоїли відгінне скотарство. Головним джерелом вивчення скотарства було поховання. Поряд із скотарством розвивалося полювання на м'ясних та хутряних звірів, птахів, рибальство. Полювали трипільці в основному на благородного оленя, лося, косулю, бобра, зайця, використовуючи при цьому такі знаряддя, як наконечники стріл з кременю, скребки, кам'яні сокири-клини.

Займалися також і рибальством, для чого були сприятливі умови, оскільки поселення знаходились здебільшого біля річок. Ловили щук, сомів, осетрів.

До сфери виробничої діяльності трипільців належать і домашні промисли: виробництво господарського, кухонного інвентаря та начиння, обробка шкіри, виготовлення рослинних волокон, прядіння, ткацтво, виготовлення грубого посуду з глини і дерева та ін. Обробка каменю та кременю стала ремеслом, що засвідчують і виявлені майстерні. З домашніх промислів слід назвати вичинювання шкір, оброблення хутра, прядіння, ткацтво, виготовлення одягу.

Процес виготовлення столового посуду набуває складної технологічної процедури – від пошуків спеціальної глини, її відмулювання, формування на повільному гончарному крузі, застосування при формуванні шаблонів, а при оздобленні – фарб, пензлів і штампів. Ускладнювався і процес випалювання глиняних виробів.

Складними були вірування трипільців, що спрямовувалися на обожнення сил природи, від яких повністю залежали ранні землероби. Найпоширенішим був культ плодючості, який асоціювався з образом праматері. На жаль, зараз навряд чи вдасться відтворити картину первісних уявлень трипільців, але дещо можна дізнатись з нових досліджень цієї культури. У трипільців було циклічне уявлення про час. Вони представляли його собі як безкінечну дорогу, що рухається навколо центру Всесвіту. Населення Трипілля усвідомлювало періодичність глобальних криз і катаклізмів як загибель старого і зародження нового. І декілька сюжетів з їхньої міфології доводять це.

Трипільська культура – найвищий культурний вияв Європи в IV-III тис. до н.е.

З. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші племена на території України Кіммерія (IX- VII ст. до н.е.)

Перша рабовласницька держава та перший відомий народ на території України. Війни з Ассирією та Мідією. Письмова згадка „ Іліада" Гомера Лершими в Україні виплавляли залізо з болотної руди.

Скіфія „Велика Скіфія" (VII- IIIст. до н.е.)

Кочівники з Північного Ірану . Геродот відвідав Скіфію і поділяв її на 4 народи: царські скіфи, скіфи кочівники, скіфи орачі, скіфи землероби. Столиця - Кам'янське городище біля Нікополя. Держава поділялась на 3 царства(басилеї). .

513 р. до н.е. - скіфо-перська війна. Дарій І через Балкани вторгшись у Скіфію безуспішно намагався завдати скіфам вирішальної битви. Скіфи використали тактику спаленої землі. Завели персів до свого міста Гелон (Полтавщини), звідки перси безславно відступили.

Скіфські кургани:

Товста могила - археолог Мозолевський найшов Пектораль

У наступних курганах було знайдено:

Солоха - золотий царський гребінь;

Гайманова могила - срібна чаша;

Чортомлик - срібна амфора.

Атей - наймогутніший цар скіфів, який правив у IV cm. до. н. є.

339 р. до. н. є. - поразка Атея від армії Македонського, початок занепаду Скіфії.

Мала Скіфія (III ст. до. н. є. -1 cm. н. є.) - держава у межах північного Криму зі столицею Неаполь Скіфський поблизу сучасного Бахчисарая.

Сарматія- III ст. до н. е.- IІІ ст. н.е.

„Сармати"- в перекладі з іранської- оперезані мечем. Кочівники, жінки яких на рівні з кочівниками їздили верхи. Прийшли в Причорномор'я з приволзько-приуральських степів.

Сарматія складала союз племен спершу на чолі з язигами, з II ст. до н. є. - роксолани, а в Іст. н. є. -алани. До нього входили: язиги, роксолани, амроси.Пам'ятки матеріальної культури - кам'яні баби в Приазов'ї.Сармати були витіснені з Причорномор'я і Приазов'я готами. Таврика (IX-І cm. до. н. є.) -держава корінного населення таврів в гірських районах Криму. Письмові згадки про таврів залишив Геродот.

Готика-„держава Германаріха ХХІV ст. Створена германськими племенами, похід яких на південь через Волинь, на думку дослідників,призвів до поділу єдиного слов'янського союзу венедів на східних антів і західних склавинів з лінією розмежування по Дністру. Король Германаріх( 332-375р.) вів тривалі, але безуспішні війни з антами. Його наступник Вінігарій зумів завдати поразки антам, вбивши їхнього царя Божа та взявши в полон 70 старійшин. Але того ж року був розбитий гунами. 375 p.- гуни в союзі з антами перемогли готів. Атілла („Бич Божий" ) довів готів до Іспанії. Розгромив війська Римської імперії у Каталаунській битві.

IV-VII ст. - стало періодом „Великого переселення народів".