Теоретичні питання

1. Вітаміни групи D, будова, біологічна роль, добова потреба, джерела для людини, ознаки гіпо- та гіпервітамінозів, авітаміноз.

2. Вітамін А, будова, біологічна роль, добова потреба, джерела для людини, ознаки гіпо-, гіпервітамінозів.

3. Вітаміни Е, F, будова, біологічна роль, джерела для людини, механізм дії, добова потреба, ознаки недостатності, застосування в медицині.

4. Антигеморагічні вітаміни (К₂, К₃) та їх водорозчинні форми, будова, біологічна роль, джерела для людини, механізм дії, добова потреба, ознаки недостатності, застосування в медицині.

5. Застосування жиророзчинних вітамінів у стоматологічній практиці.

6. Провітаміни, антивітаміни. Механізм дії та застосування в практичній медицині.

7. Вітаміноподібні речовини, їх структура та роль.

Практична робота

Дослід 1. Реакція з феруму хлоридом на виявлення вітаміну Е.

Принцип методу. Спиртовий розчин -токоферолу окиснюється феруму хлоридом до токоферилхінону з утворенням червоного забарвлення.

Матеріальне забезпечення: токоферол (0,1 % спиртовий розчин), 1 % розчин феруму хлориду, пробірки.

Хід роботи. У суху пробірку вливають 4 – 5 крапель 0,1 % спиртового розчину токоферолу, додають 0,5 мл 1 % феруму хлориду, інтенсивно перемішують, нагрівають на відкритому вогні до зміни кольору. Вміст пробірки набуває червоного забарвлення.

Зробити висновок. Пояснити отриманий результат, вказати на причини появи червоного забарвлення розчину.

Клініко-діагностичне значення. За сучасними уявленнями головна функція токоферолів полягає в тому, що вони служать антиоксидантами по відношенню до ненасичених ліпідів. Завдяки наявності в молекулі лабільного атома водню -токоферол взаємодіє з пероксидними радикалами ліпідів, відновлюючи їх в гідропероксиди і перериваючи таким чином ланцюгову реакцію пероксидації.

Більшість проявів недостатності токоферолу залежить, мабуть, від припинення здійснюваного вітаміном інгібувального впливу на аутоокиснення ненасичених жирних кислот, що входять до складу клітинних і субклітинних мембран: гемолітична анемія у недоношених дітей; атрофія сім’яників і безплідність; розсмоктування плода на ранніх стадіях вагітності; м’язова дистрофія, що супроводжується втратою внутрішньоклітинних азотистих компонентів і білків м’язів. Безпосередня причина м’язової дистрофії – вивільнення лізосомальних гідролаз внаслідок дефекту мембран лізосом.

Добова потреба для дорослої людини 20 – 30 мг, концентрація в сироватці крові 3500 – 8000 нмоль/л.

Дослід 2. Кількісне визначення каротину у моркві.

За хімічною природою ретинол – циклічний ненасичений спирт. Вітамінну активність мають його похідні у формі складних ефірів пальмітинової кислоти. Він легко окиснюється киснем повітря, особливо під час нагрівання, втрачаючи біологічну активність. Ретинол міститься переважно в продуктах тваринного походження. У рослинах містяться провітаміни – каротиноїди, які в організмі під дією каротинази перетворюються на вітамін А. Ступінь забезпеченості організму вітаміном А визначають за його вмістом у крові і продуктах.

Принцип методу. Каротин екстрагується з продуктів органічними розчинниками. При цьому він надає їм характерного жовто-оранжевого забарвлення. Отриманий екстракт колориметрують, порівнюють зі стандартним розчином каротину та визначають його концентрацію.

Матеріальне забезпечення: 1 г моркви, 1 г безводного Na₂SO_4, прожарений пісок, 5 мл ацетону, 15 мл бензину, дистильована вода, фільтрувальний папір, ступка, скляний стержень, лійка, пробірки, колба, капіляр, циліндр, ФЕК.

Хід роботи.

1. Приготування матеріалу для дослідження: наважку моркви (1г) старанно розтирають у ступці з прожареним піском. До проби додають 2 – 3 мл ацетону і продовжують розтирати до утворення однорідної маси.

2. Приготування лійки для фільтрування: у лійку вставляють скляний стержень з розширеним кінцем. З фільтрувального паперу вирізають диск, діаметром трохи більшим за розширений кінець стержня. Його кладуть на розширений кінець стержня в лійці і насипають сантиметровий шар піску. Лійку вставляють у велику суху пробірку.

3. Екстрагування і фільтрування: вміст ступки з розтертою морквою обережно зливають у приготовлену для фільтрування лійку. До осаду, що залишився в ступці, додають 2 – 3 мл ацетону і продовжують розтирати. Ацетоновий екстракт знову зливають у лійку для фільтрування. Цю процедуру повторюють ще кілька разів аж до повного знебарвлення доданого для екстрагування ацетону. Далі фільтрувальну лійку з піском промивають чистим ацетоном, доки ацетон, що витікає з неї, не знебарвиться.

4. Очищення каротину від домішок шляхом переведення його в бензин: до отриманої ацетонової витяжки додають 5 – 10 мл бензину і 2 – 3 мл води. Пробірку закривають і струшують. Після розшарування каротин переходить у верхній бензиновий шар. Нижній шар ацетону з водою відсмоктують капіляром у колбу.

5. Зневоднення бензинової витяжки: у пробірку з бензиновою витяжкою каротину насипають 1 г безводного Na₂SO₄. Вміст пробірки збовтують, доки розчин не стане прозорим. Об’єм витяжки вимірюють чистим сухим циліндром.

6. Колориметрування: розчин колориметрують на ФЕКу за червоного світлофільтру і порівнюють його оптичну густину зі стандартним розчином каротину, що містить в 1 мл розчинника 0,00203 мг каротину.

7. Визначення концентрації каротину: кількість каротину розраховують за формулою:

де: А₁ – оптична густина стандартного розчину;

А₂ – оптична густина каротинової витяжки;

С₁ – концентрація стандартного розчину каротину;

С₂ – концентрація каротину у витяжці.

8. Визначення загальної кількості каротину: для визначення вмісту каротину в 1 г досліджуваної моркви необхідно отриману концентрацію каротину у зневодненій бензиновій витяжці (С₂) помножити на кількість витяжки у мілілітрах. Якщо отримане число помножити на 100, то отримаємо вміст каротину у моркві у міліграм процентах (мг%).

Зробити висновок. Пояснити отриманий результат.

Клініко-діагностичне значення. У здорової людини вміст вітаміну А у крові становить 15 – 60 мкг%. Відхилення від норми в бік збільшення чи зменшення вітаміну призводить до виникнення гіпер- і гіповітамінозу.

Причиною виникнення гіповітамінозу є недостатнє поступлення вітаміну з продуктами харчування; порушення процесів жовчовиділення. Останнє призводить до припинення всмоктування жиророзчинних вітамінів, зокрема ретинолу, кальциферолу, токоферолу тощо; зниження активності ферменту тонкої кишки каротинази, що зумовлює порушення перетворення каротину на ретинол.

Оскільки жиророзчинні вітаміни мають здатність нагромаджуватися в організмі при введенні їх у великій кількості, це може призвести до розвитку гіпервітамінозів з характерними клінічними ознаками.