Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРОІЯ_500-оконч..doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
24.08.2019
Размер:
1.32 Mб
Скачать

2. Пальпація нирок, сечового міхура й сечовивідних шляхів

Пальпація нирок: не пальпуються, пальпуються (якщо

пальпуються, визначити властивості:

  • форму (правильна, бобовидна, неправильна);

  • величину (не збільшена, збільшена);

  • характер поверхні (гладка, горбиста);

  • консистенцію (м'яка, щільна);

  • болісність (безболісна, болісна);

  • ступінь рухливості, зміщуваність (тенденція вислизати догори й вертатися у вихідне положення, рухливість знижена);

Пальпація сечового міхура: не пальпується, пальпується (вказати на якому рівні);

Пальпація сечовивідних шляхів:

болісність по ходу сечоводів (сечовідні точки): немає, є (праворуч або ліворуч від краю прямого м'яза живота на рівні пупка, на перетинанні біспінальної лінії з вертикальною лінією, що проходить через лонний горбок).

3. Перкусія нирок і сечового міхура

Перкусія нирок (симптом Пастернацького): негативний (позитивний) праворуч і/або ліворуч;

Перкусія сечового міхура: у надлобковій ділянці визначається тимпанічний (тупий) перкуторний звук .

ПРИКЛАДИ ОПИСУ ДОСЛІДЖЕННЯ НИРОК І СЕЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ

  1. Поперекова ділянка симетрична, гіперемія шкіри й набряклість відсутні. Нирки, сечовий міхур не пальпуються. Болісності в ділянці сечовідних точок немає. Симптом Пастернацького негативний по обидва боки. У надлобковій ділянці визначається тимпанічний перкуторний звук.

  1. При огляді поперекової ділянки відзначається вибухання й гіперемія шкіри праворуч. Права нирка не пальпується; ліва нирка пальпується бобовидної форми, щільна, горбиста, помірно болісна, рухливість знижена. Сечовий міхур у вигляді еластичного флюктуюючого утворення з верхньою межею біля краю пупка. Болісності в ділянці сечовідних точок немає. Симптом Пастернацького позитивний праворуч. У надлобковій ділянці визначається тупий перкуторний звук з верхньою межею на середині відстані між пупком і лонним сполученням.

1.6. Обґрунтування попереднього діагнозу

Обґрунтування попереднього діагнозу проводиться на підставі суб'єктивних і фізикальних об'єктивних методів обстеження хворого. Для цього лікар проводить аналіз всіх отриманих симптомів, виділяє провідні синдроми (синдромальний діагноз) і на їх основі формулює попередній діагноз. Для підтвердження попереднього й обґрунтування клінічного діагнозу хворому додатково проводять лабораторно-інструментальні дослідження, а при необхідності - консультації суміжних фахівців.

ОБҐРУНТУВАННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО ДІАГНОЗУ

На підставі скарг (перераховують основні, що характерні для даного захворювання), розпиту (перераховують симптоми, виявлені при розпитуванні щодо загального самопочуття й по органах і системах), анамнезу захворювання (вказати основні моменти - дата, причина, перші симптоми, перше звертання до лікаря, результати обстеження, раніше встановлені діагнози, проведене лікування і його ефективність, зміни діагнозу, динаміка захворювання, останнє погіршення), анамнезу життя (вказати основні факти життя хворого, які мали безпосередній вплив на розвиток і плин даного захворювання - спадковість, перенесені раніше захворювання, професійні й побутові шкідливості, особливості режиму праці й відпочинку) і даних об'єктивного дослідження (вказати всі виявлені зміни, отримані при огляді, пальпації, перкусії й аускультації, які необхідні для обґрунтування як основного, так і супутнього захворювання)