60. Первинні засоби гасіння пожеж.

Первинні засоби гасіння пожеж використовують робітники, службовці і члени ДПД у разі виникнення пожеж. До них належать: внутрішні пожежні крани, об­ладнані рукавами і стволами, ручні вогнегасники тощо. Пожежні крани встановлюють на трубопроводах, діаметр яких не менший від діаметра крана, на ви­соті 1,35 м над рівнем підлоги, переважно біля ви­ходів з приміщень або на площадках опалюваних сходових кліток, у вестибулях, коридорах чи прохо­дах у найпомітніших місцях. Залежно від передба­чуваної витрати води крани можуть бути діаметром 50 і 66 мм. До кожного пожежного крана додається пожежний рукав однакового з ним діаметра завдов­жки 10 або 20 м і пожежний ствол. Усе це поміщують у спеціальну шафку.

Постійний напір води в трубопроводі біля внутрі­шнього пожежного крана повинен давати компактну струмину такої висоти, яка потрібна для гасіння по­жежі в найвищій і найвіддаленішій частині будинку, але не менш як 6 м.

Внутрішні мережі протипожежних водопроводів з кількістю пожежних кранів понад 10 приєднують до зовнішньої кільцевої водопровідної мережі не менш як двома вводами. При цьому внутрішні мережі роб­лять кільцевими або закільцьовують вводами. Дов­жина тупикової зовнішньої водопровідної мережі не може перевищувати 200 м.

Пожежні крани не повинні пропускати воду. Рука­ви слід зберігати в сухому стані добре й акуратно скатаними і причепленими до водопровідного сто­яка і ствола. З'єднувальні головки пожежних кранів і рукави повинні мати гумові прокладки. Якщо по­жежний кран і рукав розміщують у шафці, то її слід опломбувати.

Внутрішні пожежні крани раз на місяць перевіря­ють, відкриваючи вентилі і пускаючи воду без при­єднання викидних рукавів, а також очищають їх від пилу та бруду. Водночас слід перевіряти тиск води в кожному внутрішньому пожежному крані, а результа­ти перевірки заносити до журналу.

З метою викидання води і створення напруження струменя до пожежних рукавів під'єднують металеві пожежні стволи, що мають діаметр, менший від діа­метра шланга. Стволи можуть бути звужені до кінця (для створення спрямованого компактного струменя води) і розширені до кінця, якщо вода з них розпи­люється. Вид ствола для гасіння пожеж вибирають залежно від виду спалимих матеріалів.

62. Протипожежні розриви між будівлями і спорудами

Щоб виключити або знизити небезпеку розпов­сюдження пожежі на сусідні об'єкти, і забезпечити умови для успішної її ліквідації, між будівлями і спо­рудами встановлюють безпечні відстані, що назива­ються протипожежними розривами.

При визначенні протипожежних розривів урахову­ють основний фактор, що сприяє виникненню пожеж чи вибухів на сусідніх об'єктах, — дії променевої теп­лоти. Фактори, що сприяють можливості поширення пожежі при вибухах на технологічних установках, а також метеорологічні умови при визначенні проти­пожежних розривів не враховують.

Основним показником, що визначає протипожежні розриви, є ступінь вогнестійкості будівель та споруд. Тому, щоб скласти генеральний план, потрібно насам­перед встановити фактичний ступінь вогнестійкості будівлі чи споруди.

Протипожежні розриви встановлюють залеж­но від призначення будівель і споруд, фактичного ступеня вогнестійкості їх, категорії пожежної небез­пеки виробничих процесів тощо. Якщо пожежо- і вибухонебезпечні виробничі про­цеси розміщують на відкритих площадках, то розри­ви між ними і виробничими, допоміжними та іншими будівлями і спорудами визначають за нормами буді­вельного проектування.

Якщо в будівлі розміщуються виробництва, що на­лежать до категорій А і Б, то протипожежні розриви між житловими та громадськими будівлями і складами торфу, лісоматеріалів, легкозай­мистих і горючих рідин збільшують на 25%.

Розриви для сільських населених місць беруть дещо більші, оскільки в сільській місцевості менше можливості використовувати потужну пожежну техніку, ніж у містах. Протипожежні перешкоди призначені для того, щоб не допустити розповсюдження вогню на сусідні при­міщення чи будівлі. Вони можуть бути також укрит­тям для підрозділів, що беруть участь в гасінні по­жежі. До основних протипожежних перешкод належать неспалимі перекриття, протипожежні зони і стіни (брандмауери). Допоміжними перешкодами можуть бути також теплові екрани, водяні завіси, димові і вибухові люки.

Нині протипожежні зони проектують дуже рідко. Протипожежною стіною (бранд­мауером) називають глуху чи з прорізами, захище­ними належним чином, неспалиму стіну, що має межу вогнестійкості не меншу ніж 2,5 год, спирається без­посередньо на фундамент і перерізує всі важкоспалимі й спалимі конструктивні елементи будівлі чи споруди.

Протипожежні стіни розділяють виробничі проце­си з різною пожежною небезпекою (при розміщенні їх в одній будівлі), поділяють на секції великі за пло ідею будівлі різного призначення, відділяють окремі складські і допоміжні приміщення від виробничих, поділяють складські будівлі на протипожежні відсіки, зменшують протипожежні розриви між будівлями.

Протипожежні стіни можуть бути внутрішніми, якщо вони запобігають поширенню пожежі в будівлі, і зов­нішніми, які призначені для непоширення пожежі на сусідні будівлі.

Щоб протипожежна стіна у будівлях із спалимими і важкоспалимими огорожами могла протистояти по­ширенню вогню з однієї частини будівлі на інші, підви­щення гребеня протипожежної стіни над спалимою покрівлею чи неспалимою і важкоспалимою по­крівлею із спалимим утеплювачем має бути не менш як 0,6 м, а над спалимою і неспалимою покрівлею без утеплювача — 0,3 м. У будівлях IV і V ступенів вогнестійкості протипожежна стіна, крім того, повин­на виходити за зовнішню площу зовнішніх стін, кар­низи і звиси покрівель не менше ніж на 0,3 м (якщо влаштувати такі виступи не можна, то допускається заміняти їх протипожежними зонами із неспалимих матеріалів завширшки не менш як 1,8 м).

У протипожежних стінах (як і в неспалимих пере­криттях) передбачають прорізи, загальна площа яких не повинна перевищувати 25% площі протипожеж­ної стіни. Щоб виключити можливість поширення по­жежі на суміжні приміщення, заповнення прорізів про­типожежних стін (двері, ворота, вікна, люки тощо) мають бути неспалимими чи важкоспалимими.