23. Основні заходи з охорони праці при проектуванні бгп (буд генпланів).

У будівельних генеральних планах розробляють такі питання охорони праці на об'єкті:

• організація санітарно-гігієнічного і побутового обслуговування працюючих на будівельному майданчику;

• освітлення буді­вельного майданчика, проходів, проїздів та робочих зон;

• встановлення і огородження зон монтажу конструкцій та експлуатації будівельних машин та ме­ханізмів;

• розробка безпечних умов праці, що виклю­чають ураження електричним струмом (електрозахист, огородження небезпечних місць) тощо.

Обгрунтування і розрахункові дані прийнятих рішень з техніки безпеки викладають у пояснювальній записці до проекту (наприклад, розрахунки кріплен­ня траншей і котлованів при веденні земляних робіт, при освітленні будівельного майданчика й окремих робочих місць,при застосуванні підвісних риштувань, при розрахунках балок на гнуття і крутіння тощо).

Створений проект виконання робіт (ПВР) після перевірки працівниками з тех­ніки безпеки затверджує головний інженер генераль­ної підрядної організації (будівельно-монтажного управління, будівельного управління), який керуватиме даним будівництвом; спеціальні роботи затверджують головні інженери субпідрядних організацій. При будівництві гос­подарським методом ПВР затверджує головний інже­нер управління капітального будівництва. Після затвер­дження проекти передають на будівництво не пізніше ніж за два місяці до початку робіт на об'єкті.

У разі будівництва в існуючих житлових масивах будівельний генеральний план погоджують з пожеж­ною інспекцією, районним архітектором та санітар­ною службою району чи міста.

Заходи з техніки безпеки під час виконання буді­вельно-монтажних робіт на діючих підприємствах роз­робляють і затверджують замовник та генеральний підрядчик, відповідають за їх додержання керівники будівельно-монтажних організацій і діючого підприє­мства. Перед початком робіт на території діючого цеху відповідальний представник генеральної підрядної організації і начальник цеху оформляють акт-допуск.

24. Санітарно-гігієнічні вимоги при проектуванні промислово-комунальних та сільськогосподарських об'єктів.

В процесі проектування передбачається створен­ня найсприятливіших санітарно-гігієнічних умов для життя населення, регламентується ряд положень і вимог до вибору майданчика будівництва і проектуван­ня генерального плану.

До таких вимог належать:

• встановлення для різних підприємств санітарно-за­хисних зон до межі житлової забудови;

• вибір май­данчика з урахуванням аерокліматичних характерис­тик рельєфу місцевості, а також переважного напряму вітрів відносно житлової забудови;

• встановлення са­нітарних розривів між спорудами.

Розміри санітарно-захисних зон промислових підприємств беруть відповідно до їхньої санітарної кла­сифікації:для І класу — 1000 м,

• для II — 600,

• для III — 300,

• для IV — 100,

• для V — 50 м.

Проектуючи основні і допоміжні виробничі будівлі та споруди, потрібно враховувати обсяг приміщень, освітленість, характер та площу засклення світлових прорізів, оздоблення приміщень (матеріали для настилання підлог, фарбування стін тощо) та інші фак­тори.

У виробничих приміщеннях з об'ємом на одного пра­цюючого менш як 20 м³ кількість навколишнього по­вітря має бути не менше ніж 30 м³ на людину, а в приміщенні об'ємом понад 20 м³ — не менше ніж 20 м³.

Санітарно-захисну зону чи її частину не можна роз­глядати як резервну територію і використовувати для розширення промислового майданчика. На цій тери­торії допускається розміщувати лише підприємства з меншим класом небезпечності, пожежні депо, гара­жі, склади та інші об'єкти, пов'язані з обслуговуван­ням підприємств. Територія зони має бути впоряд­кована смугами дерев та кущів не менш як 50м завширшки, а якщо ширина зони становить до 100 м, то ширина смуги має бути не менш як 20м.

У процесі проектування промислово-комунальних та інших об'єктів слід подбати про те, щоб вони були пожежо- та вибухобезпечними і не забруднювали навколишнє природне середовище (повітря, грунт та водойми) викидами шкідливих речовин.

Проектуючи нові об'єкти або реконструюючи до­поміжні будівлі та споруди комунально-культурної сфери, потрібно передбачати санітарно-побутові приміщення (гардеробні, душові, вмивальні, туалети, приміщення для особистої гігієни жінок, ручні ванни, місця для куріння, пристрої для питного водопостачання, респіраторні), а також медпункти, інгаляторії, фотарії, підприємства громадського харчування та культурного обслуговування. Приміщення для обслу­говування працюючих слід розміщувати в одній будівлі, виходячи з наближення їх до робочих місць. При цьому треба враховувати, щоб працюючі не проходили крізь виробничі приміщення зі шкідливими виділеннями.

У приміщеннях із значним виділенням вологи під час виробничого процесу для теплої пори року на постійних робочих місцях допускається підвищення вологості повітря на 10...20% залежно від теплової вологості стану приміщень. При цьому температура повітря в приміщеннях має бути не більш як 28⁰С, якщо виконують легкі роботи і роботи середньої трудності, 26⁰С — при важкій роботі, 25⁰С — в приміщеннях із штучним підтриманням температури.

Залежно від санітарної характеристики виробни­чих процесів їх поділяють на чотири групи, кожна з яких поділяється ще на три (шість) підгруп.

До першої групи належать виробничі процеси, що відбуваються за нормальних метеорологічних умов, не пов'язаних з виділенням шкідливих газів і пилу. Для цієї групи передбачають гардеробну та вмиваль­ню, а в тому разі, коли можуть забруднюватись одяг, руки і тіло, — ножні ванни та душові.

До другої групи належать виробничі процеси, які відбуваються за несприятливих метеорологічних умов, пов'язаних з виділенням великої кількості пилу і шкідливих хімічних речовин або з напруженою фізич­ною працею. Для цієї групи процесів залежно від характеру професійних захворювань передбачають крім гардеробних, умивальних та душових напівдуші, кімнати для відпочинку з охолодженням, для сушіння робочого одягу, знепилення та знезараження його, устаткування для миття та очищення робочого взут­тя, обігрівання тощо.

До третьої групи належать виробничі процеси, по­в'язані з різко вираженими професійними шкідливостями: контакт з отруйними речовинами, особливо сильним виділенням пилу та іонізуючими випроміню­ваннями. Побутові приміщення цієї групи включають пропускник з гардеробною, душовою та умивальнею, а також залежно від характеру професійних шкідливостей приміщення для сушіння, знепилення, знезараження робочого одягу, пристрої для миття і чищен ня взуття, інгаляторій, ножні ванни, респіраторні, дезинфекційні камери, дозиметричні камери, кімнати для зберігання забрудненого радіоактивними речовина­ми робочого одягу, засобів індивідуального захисту, фотарії (для робітників, які працюють під землею).

До четвертої групи належать виробничі процеси на підприємствах харчової промисловості, що потре­бують особливого санітарного стану для забезпечен­ня якості продукції, а також процеси, пов'язані із за­стосуванням стерильних матеріалів тощо. Для цієї групи виробничих процесів крім гардеробної і вми­вальні залежно від певного санітарного режиму пе­редбачають кімнати медичного нагляду, манікюрну, кімнати де видається санітарний і робочий одяг.