41. Техніка безпеки при виконанні штукатурних робіт.

Причинами нещасних випадків можуть бути:

• падіння робітників з риштувань, колисок, а також предметів з висоти;

• бризки окропу частинок негашеного вапна або хімічних речовин, які застосовують узимку;

• не­справність будівельних механізмів;

• недостатня квал­іфікація робітників;

• неправильні прийоми роботи.

Внутрішні штукатурні роботи починають після влаштування перекриттів, встановлення перегоро­док, віконних та дверних коробок, вентиляційних ко­робів тощо. Виконують ці роботи з інвентарних по­мостів, а також із пересувних столиків, які обгороджують з боків. Суцільні або стрічкові помости повинні мати поручні по всьому периметру. Штукатур повинен працювати в комбінезоні, а для насікання поверхні мати захисні окуляри із скельцями, які не б'ються, і рукавиці.

Зовнішні штукатурні роботи виконують з інвентар­них риштувань чи пересувних баштових помостів. Схо­дові клітки штукатурять із спеціальних помостів, у яких одна пара стояків коротша за другої. Як правило, транспортування розчину і пристосувань механізо­ване. Якщо ж обсяг робіт невеликий, то користують­ся драбинами. Настили виконують завширшки не менш як 1,5 м, завтовшки 40мм.

Роботи з хлорованими розчинами. Хлоровані розчини застосовують лише для зовнішніх штукатур­них робіт. Під час виконання внутрішніх робіт ни­ми можна оштукатурювати тільки радіаторні ніші, оскільки в процесі тверднення розчину в повітря ви­діляється шкідливий для людей газоподібний хлор.

Приготовляють хлорований розчин у приміщеннях заввишки не менше як 3,25м і об'ємом з розрахунку 40 м³ на одного працюючого. У приміщенні влаштовують припливно-витяжну вентиляцію, а припливний отвір розташовують на висоті 1 м від підлоги.

Хлорований розчин зберігають в окремому при­міщенні, в якому не повинно бути вибухових, мастиль­них і вогненебезпечних речовин та в тарі, яка щільно закривається. Працюють з цим розчином у щільному одязі, гумових рукавицях і чоботях, обов'язково наді­ваючи респіратори або протигази. Готувати хлоро­ваний розчин на відкритому повітрі потрібно на відстані, не меншій ніж 500 м від житлових приміщень, а робота з ним у підвалах та виїмках заборонена.

Застосовуючи взимку соляну кислоту, слід пам'я­тати, що вона може спричинити опіки тіла. Тому, роз­бавляючи її, потрібно лити не воду в кислоту, що зу­мовлює бурхливу реакцію з виділенням великої кількості теплоти, а навпаки, кислоту у воду, а також застосовувати всі засоби індивідуального захисту (респіратори, захисні окуляри, гумові рукавиці, чоботи).

Сушіння приміщень. Після штукатурних робіт, особливо в зимовий час, треба просушувати приміщен­ня нагрівальними приладами, що працюють на рідко­му паливі, газі й електроенергії. Застосовувати манга­ли, жаровні, бочки з відкритим вогнем заборонено. Перебування людей більше 3 год. у приміщеннях, що сушаться, заборонено.

42.Техніка безпеки при монтажі дерев'яних будівельних конструкцій

Нещасні випадки бувають з таких причин:

• несправність деревообробних верстатів чи інструментів, невміння на них працювати;

• неправильне встановлення риштувань і конструкцій, виконання робіт без запобіжних поясів і огорож;

• неправильне застосування пристроїв для розкріплення конструкцій, захаращеність робочих місць тощо.

Оскільки столярні вироби поставляють на будо­ви з деревообробних заводів переважно готовими, на будівельному майданчику потрібно зосередити увагу на безпеці збирання, підготовки і монтажу цих конструкцій.

При застосуванні ручних інструментів небезпека може бути у разі їх несправності, неправильного кори­стування, а також використання інструментів не за призначенням. Для ручних інструментів дерев'яні ручки виготовляють з твердих і в'язких порід (берези, граба, бука, кизилу) вологістю не більше ніж 12%. Рукоятки повинні бути гладенькими, надійно закріпленими і мати потовщення у місці держання, а ударна частина інстру­мента не повинна мати тріщин, задирок.

Зубила застосовують для рубання металу. Праці­вник, який виконує цю роботу, має бути в захисних окулярах із скельцями, що не б'ються.

Гайкові ключі повинні щільно прилягати гранями до гайки, подовжувати ключі трубами заборонено, а ковальські кліщі мають відповідати розмірам поковок. Гострі частини інструментів захищають надійними фут­лярами, а робочі інструменти зберігають в ящиках або сумках. Під час виконання робіт ручною пилкою забороняється направляти пилку пальцем, розпилювати матеріал на коліні. Розпилюваний матеріал потрібно надійно закріплювати. При різанні стамескою не можна підтримувати оброблюваний предмет в напрямі руху леза стамески, а також різати на себе і на вису. При свердлінні перевіряють надійність свердла в патроні. Напилками та рашпілями можна працювати лише тоді, коли їхні ручки скріплені кільцями.

На деревообробних верстатах можуть працювати робітники, ознайомлені з їхньою будовою, безпекою праці, які склали екзамен і мають спеціальний допуск до роботи. Перед початком роботи перевіряють надійність кріплення і всіх систем верстата. Змащу­вати, чистити і ремонтувати верстат, а також приби­рати відходи можна лише після вимкнення його. Якщо обробляють матеріал, довший ніж 2 м, то з обох боків верстата встановлюють роликові столи.

На циркульні пилки і фугувальні верстати короткі деталі подають штовхачами. Верхні зуби диска цир­кулярної пилки повинні виступати над розпилюваним матеріалом не менш як на 50 мм.

Щоб запобігти пошкодженню шкіри масляними ан­тисептиками, застосовують спеціальні пасти і масти­ла. Ванни, де проводять антисептування, надійно за­криваються, і доступ до них забороняється, а після закінчення робіт їх звільняють від розчину і промива­ють водою. Обладнання та інструменти, а також тару з під хімікатів знезаражують і зберігають в окремих приміщеннях.