11. Фактори, що характеризують умови праці.

За ступенем виробничої стомлюваності, характером і кількістю професійно-виробничих захворювань усі роботи, пов'язані з фізичними зусиллями, поділяють на три категорії:

• легкі роботи;

• роботи середньої тяжкості;

• тяжкі роботи, що вимагають великих фізичних зусиль, значного напруження органів чуття і нервової системи.

Роботи поділяють також за рівнем шкідливості і небезпеки.

Шкідливою вважається робота у несприятливих умовах виробничого середовища, зокрема: в умовах забрудненого повітря, надмірної вологості, радіоактивного випромінювання, високої температури.

До небезпечних належать роботи в умовах, що становлять загрозу для життя людей (наприк­лад, робота монтажника на висоті), незважаючи на наявність захисних засобів, що гарантують безпечні умови праці.

Від характеру і умов праці у будівництві залежать здоров'я і працездатність робітників. Закономірно, що працездатність — величина змінна, яка включає такі три фактори:

• зростання працездатності;

• відносну стійку працездатність;

• зниження працездатності, спричинене стомлюваністю.

Від кількості виготовленої продукції за робочу зміну чи тиждень та від вимог до якості залежить рівень ставлення робітника до своєї праці, що, в свою чергу, впливає на частоту і тяжкість нещасних випадків, зниження працездатності. Під стомлюваністю розуміють зниження працездатності, зумовлене виконанням певної роботи. Розрізняють швидку стомлюваність (внаслідок незвичної чи надмірної роботи) і таку, що повільно розвивається з нечітко вираженими змінами в організмі внаслідок звичної, але не дуже тривалої роботи. Характерною рисою стомлюваності, що розвивається, є швидке відновлення функції після роботи до початкового стану. Повільний розвиток стомлюваності характеризується нерізким зниження працездатності внаслідок звичної, але надмірно довгої та монотонної роботи.

Дуже небезпечним є перевтомлення, оскільки воно знижує працездатність, продуктивність праці. Хронічну стомлюваність, а тим більше перевтомлення, можна зняти тривалим відпочинком, а в деяких випадках — спеціальним лікуванням.

Трудовий процес робітників на будівництві характеризується фізичними зусиллями, нервово-психічним напруженням, темпом роботи. Для багатьох видів механізованих робіт характерне не стільки велике фізичне навантаження, скільки нервове та розумове напруження (робота машиністів одноковшових екскаваторів, баштових і стрілових кранів тощо). Такі види роботи вимагають розумної організації робочих місць, яка має ґрунтуватися на беззаперечному виконанні вимог психології праці.

12.Виробниче освітлення і його вплив на безпечні умови праці.

Освітленість — це відношення світлового потоку, що попадає на поверхню, до розмірів цієї поверхні. За одиницю освітленості беруть люкс (лк), який дорі­внює освітленості при світловому потоці в 1 лм, що падає на майданчик площею 1 м².

У виробничих умовах існує три види освітлення:

• природне, штучне, змішане.

Природне освітлення сприятливо впливає на організм людини, проте в ряді випадків воно не за­безпечує необхідну освітленість.

При штучному освітленні використовують пустотні або газопольні лампи нагрівання і люмінесцентні лам­пи. Люмінесцентні лампи є найкращими джерелами штучного світла, бо дають світло, що наближається за спектром до природного.

Використання відкритих ламп нагрівання є небез­печним, бо пов'язане з допоміжною арматурою (розсіювачі, затінювачі, абажури), що захищає очі працюючих від надмірної яскравості джерела світла. Крім того, арматура захищає світильник від пилу та меха­нічних пошкоджень і спрямовує світловий потік у потрібному напрямі. Електричні лампи разом з ар­матурою називають світильниками.

Світильники за призначенням поділяють на навко­лишні та внутрішні, загального і місцевого освітлення.

За розподілом і спрямованістю світла освітлювальні пристрої поділяють на три групи:

• світильники прямо­го світла, що дають світловий потік (не менш як 90%) на підлогу та стіни;

• світильники відбиття світла, в яких світловий потік, що відбивається від стелі, розподіляєть­ся по всьому приміщенню, не даючи блиску;

• світиль­ники розсіяного світла, у яких частина світлового по­току спрямована безпосередньо на робоче місце, а частина — вгору на стелю і стіни.

Найбільш поширені на виробництві світильники першої і третьої груп.

Додаткова арматура також буває водонепроник­на (для освітлення сирих приміщень, насичених па­рою) та вибухобезпечна (для освітлення приміщень, у яких містяться хімічні і вибухові речовини, вогнене­безпечні та горючі рідини).

Для освітлення монтажних зон, дільниць мулярської кладки та інших робочих місць використовують переносні освітлювальні опори і світильники-торшери, розраховані на встановлення 1-4 світильників з лампами потужністю до 300 Вт. Застосовують прожек­тори загального призначення ПЗС-45, ПСМ-50-1, які встановлюють на висоті, що дає змогу обійтись мен­шою кількістю світлових джерел завдяки спрямова­ності і великій потужності світлового потоку.

Штучне освітлення основних видів робіт має бути в таких межах:

• земляні роботи,

• мурування з великих бетонних блоків, природного каменю,

• цегляне муру­вання,

• бетонні роботи,

• монтаж збірних конструкцій,

• по­крівельні роботи — 30 лк, штукатурні та малярні 30.. .50 лк,

• такелажні — 10 лк.

Освітленість території бу­дівельного майданчика повинна бути до 2 лк, а охо­ронне освітлення — не менш як 0,5 лк.