Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді на білети.doc
Скачиваний:
21
Добавлен:
23.08.2019
Размер:
669.18 Кб
Скачать

17. Основні питання «Положення про розслідування та облік і нещасних випадків на виробництві.

Розслідування, облік і звітність, а також правила складання акта про виробничий нещасний випадок здійснюють відповідно до «Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. №623.

Це положення діє на всіх державних підприємствах, в установах і організаціях, колгоспах, кооперативних підприємствах. Згідно з положенням розслідуються і обліковуються нещасні випадки, що сталися з робітниками та службовцями, які перебувають на постійній, тимчасовій або сезонній роботі, з позаштатними працівниками і такими, які працюють за сумісництвом, з працівниками, направленими на підприємства для виконання робіт.

Розслідуванню та обліку підлягають такі нещасні випадки: ► травми, ► професійні захворювання і ► отруєння, ► теплові удари, ► опіки, ► обмороження, ► утоплення, ► ураження блискавкою, ► ушкодження під час стихійних лих, а також під час виконання трудових обов'язків або інших дій в інтересах підприємства; що сталися на шляху до роботи чи з роботи, на транспорті підприємства; на території підприємства чи поза нею протягом робочого часу, включаючи і встановлені перерви; перед початком і після закінчення роботи протягом часу, необхідного для приведення в порядок засобів виробництва, одягу тощо; під час надання шефської допомоги підприємствам; під час аварій на виробничих об'єктах.

18. Спеціальне розслідування нещасних випадків на виробництві.

Групові та смертельні нещасні випадки негайно розслідують технічні інспектори Держнаглядохоронпраці за участю керівників вищестоящої господарської будівельної організації, керівника і представника профспілкового комітету організації, в якій стався нещасний випадок.

У десятиденний строк складають акт спеціального розслідування на кожного потерпілого. Ці види нещасних випадків реєструють у спеціальному журналі.

Акт за формою Н-1 заповнюють чорнилом без підчищень, виправлень, чітко за всіма пунктами. При цьому слід додержуватись таких вимог: у п.2.2 назви вказувати відповідно до загальноприйнятої термінології, наприклад: арматурний, бетонний, деревооброб­ний, збірний; у п. 11 коротко охарактеризувати умови праці та дії потерпілого та зазначити, що і як виконував потерпілий. Якщо він працював на облад­нанні, то слід зазначити, чи відповідало воно правилам безпеки, а також його тип, модель, заводовиготовлювач, рік випуску. Потрібно викласти, як виник нещасний випадок, чим і яка частина тіла травмована. Якщо це був опік, то вказати, чим він був спричинений, наприклад: розплавленим металом, агресивною рідиною (якою). Зазначають також, хто організовував роботи і керував ними.

У п.11.2 треба викласти основні причини: технічна (відсутність огорож або попереджувальних пристроїв, несправність обладнання, недосконалість заходів індивідуального захисту тощо) або організаційні (недо­свідченість ушкодженого, неправильний спосіб робіт, відсутність засобів індивідуального захисту тощо).

У п.12 фіксують технічні й організаційні заходи щодо усунення причин нещасного випадку.

У п. 15 травматологічні наслідки нещасного випадку треба записувати відповідно до діагнозу, зафіксова­ного в листку непрацездатності. На основі акта адмі­ністрація організації складає за спеціальними формами звіт про травми, що сталися внаслідок нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом.

До звіту заносять лише ті нещасні випадки, які спри­чинили втрату працездатності потерпілого більш як на три дні, включаючи смертельні та групові нещасні випадки. Звіт підписують керівник підприємства і представник профспілки. Його складають у строки, зазначені у формі звіту, і подають по одному примірнику у вищестоящі організації (трест, управління) та у статистичні управління. Відповідальні за стан техніки безпеки особи мають щомісяця аналізувати ефективність проведених заходів щодо запобігання нещасним випадкам і давати свої рекомен­дації керівникам організацій.