2. Основні законодавчі документи з охорони праці.

Права та пільги громадян України передбачені у Основному Законі України — Конституції України, яка була прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради Украї­ни 28 червня 1996 року. Згідно до Конституції, люди­на, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціаль­ною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвер­дження і забезпечення прав і свобод людини є го­ловним обов'язком держави(стаття 3).

Громадяни мають рівні конституційні права і сво­боди та є рівними перед законом.

Кожна людина України має право: на життя, на за­хист свого життя і здоров'я; на свободу та особисту недоторканність, на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на свободу об'єднання у політичні партії та громадські органі­зації для здійснення і захисту своїх прав і свобод.

► У статті 43 Конституції кожному громадянину на­дається право на належні безпечні і здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах заборо­няється. Громадянам гарантується захист від неза­конного звільнення.

Кожен, хто працює, має право на відпочинок, на со­ціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати пра­цездатності, втрати годувальника, безробіття з неза­лежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим дер­жавним соціальним страхуванням за рахунок стра­хових внесків громадян, підприємств, установ і органі­зацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, кому­нальних, приватних закладів для догляду за непра­цездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпе­чувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

► Статтею 48 Конституції кожному громадянину на­дається право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, ► а статтею 49 — право на охорону здоров'я, ме­дичну допомогу та медичне страхування.

► Стаття 50 дає кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування зав­даної порушенням цього права шкоди.

З 1971 року в Україні діє Кодекс законів про пра­цю (КЗпП). З набуттям у 1991 році Україною неза­лежності до нього внесено і вносяться Верховною Радою України значні зміни. В основу КЗпП лягли найважливіші положення про умови праці, робочий час, оплату праці, техніку безпеки тощо. Як зазначено в Кодексі, охорона здоров'я робітників, створення без­печних умов праці, ліквідація професійних захворю­вань і виробничого травматизму є однією з головних турбот держави, власника (Глава 11 КЗпП).

До основних положень про охорону праці, які містяться в КЗпП України, належать:

• норми, що регулюють планування й організацію охорони праці на виробництві (в установі, організації), а також взаємовідносини адміністрації та профспілкового комітету в даній галузі;

• правила з техніки безпеки і виробничої санітарії;

• заходи індивідуального захисту від професійних захворювань і виробничих травм;

• спеціальні норми з охорони праці жінок, підлітків і осіб із зниженою працездатністю;

• норми, що встановлюють порядок державного нагляду і громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці; тощо.

Одним з основних законодавчих документів з охо­рони праці, прийнятим Верховною Радою України 14 жовтня 1997 р. є Закон України «Про охорону праці», який визначає основні положення, що гарантують ре­алізацію громадянами України конституційного пра­ва на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі тру­дової діяльності. Вони регулюють відносини в галузі охорони праці між підприємствами і працівниками. Закон «Про охорону праці» встановлює гарантії пра­ва на охорону праці, передбачає єдиний порядок організації роботи з охорони праці в нашій державі й поширюється на всі види підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та видів господарської діяльності.

Конституцією України (ст. 55, 56) свої права, пільги, свободи кожен громадянин України має право захистити при їх порушенні у суді.

Завдання керівників, інженерно-технічних праців­ників і всіх, хто працює в галузі охорони праці, полягає в тому, щоб забезпечити виконання чинних законів, постанов, правил та інструкцій і тим самим повністю виключити виробничі нещасні випадки і професійні захворювання.

Порушення ж посадовими особами правил з техніки безпеки і промислової санітарії та інших правил охорони праці, якщо це порушення спричинило небезпеку для життя або здоров'я людей, карається виправно-трудовими роботами або штрафом.

► Основними засобами полегшення праці та додержання її безпеки є такі:

• підвищення технічного рівня будівництва, оснащення його сучасними механізмами, автоматами, інструментами, сигналізацією, захисними засобами тощо;

• механізація і автоматизація будівельних процесів;

• впровадження потоково-швидкісних методів будівництва;

• правильна організація робочих місць і використання робітників за фахом;

• своєчасне навчання та інструктаж робітників і службовців;

• постійний технічний нагляд за будівництвом;

• пропаганда питань охорони праці й техніки безпеки за допомогою проведення лекцій і бесід, показу кінофільмів з безпечних засобів виробництва тощо.Конкретно для кожного підприємства і будівництва .питання охорони праці зазначаються у колективному договорі, який укладається між профспілкою і адміністрацією даної організації.