49. Безпечна організація праці при складуванні матеріалів і виробів.

Складське господарство на будівельному майдан­чику треба організовувати відповідно до вимог стан­дартів, протипожежних норм, проектів організації будівництва і виконання робіт, де встановлено тип і розміри складських приміщень, розриви між ними, розміри майданчиків відкритих складів для зберіган­ня будівельних матеріалів, деталей і обладнання.

Безладне складування і зберігання матеріалів і ви­робів може спричинити нещасні випадки. У зв'язку з цим встановлено деякі правила складування будівельних матеріалів, деталей і конструкцій, виконання яких дає змогу безпечно проводити будівельно-монтажні роботи.

Збірні залізобетонні конструкції складують у шта­белі з дерев'яними прокладками. Висота шта­беля фундаментних блоків і блоків стін підвалів не повинна перевищувати 2,6 м. Плити перекриттів ук­ладають у штабелі до 2,5 м, стінові панелі — у касети чи піраміди, а панелі перегородок — у касети (вертикально чи похило); рігелі та балки — у штабелі "не більш 15 см заввишки до 2 м; сантехнічні, вентиляційні блоки й пли­ти — у штабелі заввишки до 2,5 м.

Між конструкціями кладуть дерев'яні прокладки, не тонші за монтажні петлі.

Бутовий камінь укладають у штабелі висотою не більш як 1 м постіллю вниз; цеглу, доставлену без контейнерів, — у клітки не вище як на 1,7 м, на піддо­нах — не більше ніж у два яруси, а в контейнерах — в один ряд.

Теплоізоляційні матеріали зберігають у штабелях заввишки не більш як 1,2 м в закритих сухих при­міщеннях.

Кругляк складають у штабелі заввишки не більше ніж 1,5 м і завширшки не менш, ніж його висота з про­кладками між рядами і упорами проти розкочування.

Якщо піломатеріали укладають рядами, то їх розмі­щують у штабелі висотою, що дорівнює половині ши­рини штабеля, а якщо в клітки — не більше ширини штабеля. Азбестоцементні плитки, черепицю та інші плиткові вироби вкладають у штабелі заввишки не більш як 1 м, нагрівальні прилади (радіатори тощо) — у штабелі не вище ніж 1 м. Бітум при плюсовій тем­пературі зберігають у щільних ящиках та бочках або в спеціально обгороджених ямах.

Сталеві труби діаметром до 300 мм треба склада­ти у штабелі заввишки до 3 м з прокладками та кінце­вими упорами, діаметром понад 300 мм — заввишки до 3 м у сідло без прокладок, чорний прокатний метал (листова сталь) — швелери, двотаври тощо — у шта­белі заввишки до 1,5 м.

Усі види горючих і легкозаймистих рідин (гас, бен­зин тощо), а також мастильні матеріали тримають тільки в негорючих приміщеннях (надземних чи підземних), влаштовуючи які слід додержувати пра­вил пожежної безпеки.

Пісок, гравій, щебінь та інші сипкі матеріали збер­ігають у штабелях з укосами, що відповідають куту природного укосу для даного матеріалу. Порошкоподібні матеріали (цемент, гіпс тощо) засипають у бункери та інші закриті посудини.

Особливих заходів безпеки слід додержувати, збе­рігаючи в умовах будівельного майданчика токсичні матеріали і речовини, що мають шкідливі і небез­печні якості. Отруйні речовини можна зберігати тільки в окремих закритих, добре вентильованих приміщен­нях, віддалених від житла, їдалень, питних колодязів та водойм. У цих приміщеннях вивішують попере­джувальні написи про небезпечність використовува­них матеріалів.

Балони із стисненими газами (киснем, ацетиленом, воднем), що перебувають під тиском, зберігають у вер­тикальному положенні в закритих провітрюваних при­міщеннях, захищених від дії сонячних променів і опадів та ізольованих від джерел відкритого полум'я і місць зварювання.

Щоб уникнути випадкового утворення вибухоне­безпечної суміші, балони для кожного газу фарбують у різний колір: балони для кисню — у блакитний чи світло-синій з чорним написом, для ацетилену — в білий з червоним написом, для метану й інших горю­чих та вибухонебезпечних газів — у чорний з жовтим написом, для аміаку — в жовтий з чорним написом, для нафтогазу — в сірий з червоним написом.

Барабани з карбідом кальцію укладають у стелажі, нижню полицю яких розміщують на відстані 20 см від підлоги. Карбідний пил, що нагромаджується на складі, періодично (не рідше 1 разу на добу) збирають сухи­ми ганчірками, щітками і засипають у герметичну тару.

Усі кислоти (соляна, сірчана, карболова і фенол) у зв'язку з особливою небезпечністю їх (можливість опіків, отруєнь) зберігають у скляних обплетених бутлях, установлених на підлозі в один ряд. Кожний бу­тель позначають биркою з назвою кислоти та її концентрацією. Побиті і порожні бутлі з-під кислот зберігаються у таких самих умовах, як і повні.

Особливих заходів безпеки вживають, зберігаючи хлорне вапно. Його зберігають у щільно закритій стан­дартній тарі, в сухому закритому провітрюваному при­міщенні окремо від мастил, балонів із стисненими га­зами. Температура повітря на складі повинна бути не нижчою від 10° С і не вищою від 26°С.

Комори для зберігання лакофарбових матеріалів влаштовують в окремих приміщеннях з вогнетривких конструкцій. Ці приміщення повинні бути сухими, затемненими і мати температуру, яка не перевищує 15°С. Нітрофарби і нітролаки зберігають у герметич­но закритій тарі.

Виробнича тара, яку використовують у будівництві для перевезення і зберігання виробів і матеріалів, по­винна відповідати вимогам безпечної експлуатації. Слід проводити регулярні технічні огляди її і використову­вати в справному стані. Відповідальні за безпечну експлуатацію тари інженерно-технічні працівники повинні вести журнал її технічного стану.