2. Міжнародне значення Конституції незалежної Ук­раїни:

— вона стала «перепусткою» для України в міжна­родне співтовариство з широким комплексом прав і сво­бод, які відповідають рівневі розвитку демократичних країн з багатовіковими традиціями боротьби за права людини; — викликала повагу до України, яку на міжна­родній арені сприйняли як повноправного суб'єкта;

— країнам світу з прийняттям Конституції України стало зрозумілим, з якою державою вони спілкуються, вони отримали гарантії виваженості й надійності на перспективу дій нашої держави в міжнародному співто­варистві.

З а п и т а н н я:

1. Що Ви вкладаєте в поняття «українська національна ідея»?

2. Як основні складові цього поняття зафіксовані в Конститу­ції України?

3. Яке значення має Конституція незалежної України для ут­вердження української державності?

4. Прокоментуйте вислів «Конституція України—«перепуст­ка» для нашої держави в міжнародне співтовариство.

Поняття та терміни

АБСОЛЮТИЗМ – форма держави (абсолютна монархія); необмежена самодержавна влада; деспотична форма державного правління, яка ґрунтується на свавіллі правителя(царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади, і виключається участь народу в законодавстві і контролі над виконавчою владою.

АВАНГАРД – передова частина суспільства, соціальної групи, класу, суспільно – політичного руху, що бере на себе основний тягар вирішення суспільно значимих завдань.

АВАНСУВАННЯ – виділення грошових сум в рахунок наступних платежів за матеріальні цінності, виконані роботи та послуги.

АВТОКЕФАЛІЯ – самоврядування, адміністративна незалежність помісних православних церков.

АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА— (у православ'ї) адміні­стративно-самостійна, самоуправна церква, неза­лежна від інших церков у вирішенні організацій­них питань, яка діє в даній країні, має свою власну ієрархію, дбає про задоволення духовних потреб свого народу, його релігійну освіту та культуру, зберігає національні особливості церкви, з особли­вою повагою шанує святих, що вийшли з її народу.

АВТОКРАТІЯ – система правління, при якій одній особі належить необмежена верховна влада.

АВТОХТОНИ – спільність, що виникла в процесі еволюції на певній території і проживає на ній в даний час.

АВТОНОМІЯ—прагнення населення певної національно-територіальної одиниці до більшої самостій­ності в межах існуючого підпорядкування без відо­кремлення.

АВТОРИТАРИЗМ – антидемократична та антиправова практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження в руках однієї людини чи груп людей необмеженої влади, повна відсутність представницьких інститутів та системи поділу влади.

АВТОРИТАРНИЙ – владний, диктаторський, який прагне затвердити свою владу, авторитет.

АВТОХТОНИ—спільність, що виникла в процесі ево­люції на певній території і проживає на ній в даний час.

АГРАРНИЙ – той, що відноситься до землеволодіння та землекористування.

АГРЕСІЯ (в сучасному міжнародному праві) – незаконне з погляду статуту ООН застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншого, яка має на меті загарбання території, ліквідацію чи обмеження політичної незалежності; насильницьке підкорення народу. Це важливе поняття було введено в міжнародний обіход сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 році.

АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС (АПК) – складова частина економіки, яка з’єднує в собі виробництво сільськогосподарської продукції, її промислову переробку й матеріально – технічне обслуговування села.

АДМІНРЕСУРС – незаконний вплив влади на хід та наслідки голосування, що полягає в порушенні виборчого законодавства, фальсифікації та підтасування наслідків голосування, тискові на громадян, використанні службового становища в службових цілях тощо.

АДМІСТРАТИВНО – ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ – система територіальної організації держави, на основі якої утворюються і діють органи державної влади і управління.

АКТ – офіційний документ, що може набувати статусу юридичного закону, наказу, постанови, що видається вищими державними органами (особою) у межах їх компетенції у встановлених законом формах.

„АКТ ЗЛУКИ” – це акт, спрямований на об’єднання двох державних утворень: УНР (листопад 1917 року) та ЗУНР (листопад 1918 року). «А.З.» було проголошено 22 січня 1919 року в Києві на означення річниці прийняття IV Універсалу. „А.З.” не було реалізовано тоді, в умовах української революції, в силу внутрішніх та зовнішніх причин існування обох республік: долю УНР „вирішила” Росія, долю ЗУНР вирішила Польща; далися в знаки й значні суперечки між урядами УНР та ЗУНР. В умовах незалежної України 22 січня відзначається, як день соборності України.

АКЦІЯ – цінний папір, що засвідчує участь його власника в капіталі акціонерного товариства й надає право на дотримання відповідної долі щорічного прибутку.

АЛЬТЕРНАТИВА (в політиці) – вибір однієї з двох чи декількох взаємовиключних позицій, можливостей при вирішенні того чи іншого питання політичної діяльності.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ВИБОРИ – вибори, за яких до виборчого бюлетеня вноситься декілька кандидатур.

АМАТОР – любитель, непрофесіонал. Аматорський театр – любительський театр.

АНАРХІЗМ – соціально – політична течія, що обґрунтовує діяльність і необхідність реалізації „анархії”, тобто звільнення особистості від будь-якої економічної, соціальної, політичної, духовно – ідеологічної влади.

АНАФЕМА – найвище церковне покарання у християнстві, що означає відлучення від церкви, виключення з громад віруючих.

„АНДРОПОВЩИНА” (від імені Генерального секретаря ЦК КПРС Ю.В.Андропова) – історичний період після смерті Л.І.Брежнєва (листопад 1982 – лютий 1984 рр.), який характеризується спробою розв’язання багатьох раніше невирішених проблем подолання деяких деформацій, за допомогою жорстких адмістративних заходів, зміцнення дисципліни порядку.

АНЕКСІЯ—своєрідна форма порушення принципу са­мовизначення нації, яка

проявляється в намаганні однієї держави загарбати всю або частину іншої

держави.

АНТАНТА (1905-1907 р.) – союз між Фрацією, Росією та Англією. Пізніше до нього приєдналися США, Бельгія, Румунія, Сербія та інші.

АНТИРЕЛІГІЙНА КАМПАНІЯ – кампанія, що проводилася в Хрущовську добу на зламі 50 – 60-х рр., спрямована на посилення атеїстичного наступу на релігійну свідомість народу та на дисгармонізацію відносин держави з церквою.

АНТИСЕМІТИЗМ – вороже ставлення до євреїв, одна з крайніх форм расового шовінізму, національної та релігійної нетерпимості.

АРЕНДА – форма взаємовідносин, за якої особа чи група осіб отримує в користування землю, засоби виробництва на визначений строк за відповідну договором плату.

АРМІЯ – один з найважливіших органів держави і влади, який часто вирішальним чином впливає на їхні долі. А. – це вся сукупність збройних сил держави.

АРТІЛЬ - об’єднання, до якого входить группа осіб, що добровільно зійшлися для спільної господарської мети на відповідний час за певних умов, які визначають участь в артілі працею та капіталом.

АРХІЄПИСКОП – почесний духовний сан єпископів, один з найвищих ступенів у християнській церковній ієрархії.

АРХІЄРЕЙ – загальна назва вищих священослужителів (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріарха).

АРХІМАНДРИТ – вищий (до єпископа) чернечий чин у православній церкві.

АСИМІЛЯЦІЯ—розчинення самостійних етносів, пред­ставників одного народу в середовищі іншого (пов­на втрата ним своєї мови, культури, традицій, зви­чаїв і повне засвоєння нових, властивих іншому народові етнічних особливостей). А., як правило, є засобом досягнення етнічної однорідності

АТЕЇЗМ – безбожжя; заперечення існування Бога і пов’язане з цим заперечення релігії.

БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ – наявність в державі двох і більше політичних партій, кожна з яких має програму дії, визначає метод та шляхи її здійснення. Б. є однією з ознак демократичної держави, основний прояв політичного плюралізму в сучасному суспільстві.

БАНДЕРІВЦІ – члени ОУН., які у лютому 1940р. відкололися від організації, очолюваної Проводом українських націоналістів під керівництвом А.Мельника і об’єдналися під гаслами Революційного проводу ОУН. На чолі з С.Бандерою.

БАНДЕРІВЩИНА – прозивна назва пропагандистського характеру, що зародилася в 40-х роках у радянській ідеології, пройшла через 10-ліття історії і подекуди вживається і сьогодні для означення всіх учасників українського національно-визвольного руху – членів ОУН, УГВР, їхніх прихильників, вояків УПА та інших.

БІПАРТИД—людина, яка водночас має громадянство двох або більше держав.

БІЛИЙ ТЕРОР – режим тереростичної диктатури, який встановили білогвардійці-денікінці наприкінці літа 1919 р. в Україні, прийшовши на зміну російсько-радянській владі.

БІПОЛЯРНА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН – система, заснована на протистоянні двох зверхдержав та створених ними воєнно-політичних блоків.

БІРЖА – організаційно оформлений й систематично функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами (фондова біржа) чи оптова торгівля товарами за стандартними зразками (товарна біржа).

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС – так називається програма-декларація Закона європейської вищої освіти, підписана в 1999р. в м.Болонії (Італія) представниками 29 європейських країн, основною ідеєю якої є координація „освітянської” політики та зближення національних освітянських програм. Суть Б.П. – уніфікація та підвищення якості навчання студентів.

БОРБИСТИ — політична українська партія (березень 1919—липень, 1920 рр.), що сформувалася на ос­нові лівого крила Української партії лівих соціа­лістів-революціонерів. Назву дістала по наймену­ванню центрального органу партії—газети «Борба».

БОРОТЬБИСТИ — українська політична партія (травень 1918—березень 1920 рр.), що виникла внаслідок розколу УПСР. Назву отримала від найменування центрального органу партії — газети «Боротьба».

БРАТАНІЯ – припинення воєнних дій і взаємне висловлювання почуттів товариськості.

„БРЕЖНЄВЩИНА” – консервативний політичний режим в СРСР (друга половина 60-х – перша половина 80-х рр.), що прикривався ілюзорною стабільністю так званого „розвинутого соціалізму”, а по суті мав тупіковий, стагнаційний характер, що негативно вплинув на розвиток радянського суспільства: в економіці – розвал і застій; в політиці – спроба реанімації сталінізму, брехня, дволикість, корупція, зміцнення монополізму КПРС; в душах-відчай, соціальна апатія; в житті українського народу істотне звуження суверенітету республіки, черговий русифікаторський наступ на духовність українського народу.

БРЕСТСЬКИЙ МИР – це мир, підписаний між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку 27 січня (9 лютого) 1918 році у Бресті, за яким Україна виходила із стану війни з країнами четверного Союзу; останні визнали УНР, Центральна Рада брала на себе зобов’язання поставити Німеччині сільськогосподарську продукцію. „Б.М.” з країнами німецько-австрійського блоку підписала й Росія (3 березня 1918 року), за яким вона зобов’язувалася визнати незалежну УНР; розпущено було український більшовицький уряд; Росія зобов’язалася не втручатися в українські справи й вивести свої війська з України. За цим миром перше встановлення радянської влади в Україні зазнало поразки.

БУРЖУАЗНІ НАЦІОНАЛІСТИ – традиційний ярлик комуністичної системи та комуністичної партії, який навішувався на тих, хто виступав за збереження національної мови, культури, звичаїв та традицій рідного народу.

БЮРОКРАТІЯ – сукупність людей, зайнятих в адміністративних (владних) структурах і виконуючих відведене їм коло життєво необхідних суспільству упралінських, технічних обов’язків. Б. – це, по суті, тип організації, для якої характерним є спеціалізований розподіл праці, чітка управлінська ієрархія, що діє за відповідними правилами і стандартами.

ВАЛОВА ПРОДУКЦІЯ – показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

ВЕРДИКТ – рішення з приводу винності чи невинності підсудного.

ВЕРМАХТ – назва збройних сил фашистської Німеччини в 1935 – 1945 рр.

ВЕРХИ – вищі, керівні кола суспільства, держави.

ВЕТО — акт, передбачений Конституцією, завдяки яко­му глава держави може призупинити впроваджен­ня в дію законів, прийнятих парламентом.

ВІДБУДОВА – відновлення економічного потенціалу зруйнованих в роки війни всіх галузей народного господарства. В. почалася відразу ж після визволення українських земель від німецької окупації.

„ВІДЛИГА” – так назвав радянський письменник І.Еренбург період Хрущовського правління, який наступив після довгої і суворої сталінської „зими”. „В.” характеризується низкою зрушень, що відбулися в політичному, економічному, особливо духовному житті суспільства.

ВІДСТАВКА – звільнення від службі – державної чи військової.

ВІЙНА – збройна боротьба між державами, іноді в одній державі(громадянська війна). Розрізняють війни: 1) світові, локальні; 2) колоніальні; 3) національно-визвольні; 4) війна за владу; 5) війна законів тощо.

ВІЙСЬКОВА ДОКТРИНА – основні принципи воєнного будівництва й погляди на ведення війни.

ВИБОРИ – обрання шляхом голосування депутатів, посадових осіб, членів керівних органів тих чи інших партій, організацій.

ВИЩА ОСВІТА – це курс (цикл курсів) навчання, доступ до якого надає повна середня освіта. Завдання вищої освіти є формування у майбутніх фахівців професійних якостей, знань і умінь відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики певного фаху.

ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ—дорадчий, судо­вий орган (його рішення мають рекомендаційний характер), введений Конституцією незалежної Ук­раїни.

«ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ» (1918—1921 рр.) — система викликаних умовами

громадянської війни тимчасових надзвичайних соціально-економічних та

політичних заходів, що визначили «своєрідність», антинародну

спрямованість економічної політики Радянської влади, в т. ч. й на Україні.

ВОЄННО – ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС – союх системи національно-воєнного виробництва й політичних сил, зацікавлених в його пріоритетному розвиткові.

ВОЛЮНТАРИЗМ – соціально-політична практика, яка, ігноруючи об’єктивні закони істоичного процесу, керується суб’єктивними бажаннями та довільними рішеннями осіб, що їх здійснюють. У кінцевому підсумку В. глибоко дискредитує дану владу і її органи.

ВОТУМ – рішення, думка, яка виражена у формі голосування. В. довіри, чи В. недовіри – вираження парламентом схвалення чи несхвалення діяльності уряду, міністра шляхом голосування.

ВРАНГЕЛІВЩИНА – політичний режим білогвардійщини у вигляді військової диктатури 1920 року на Півдні України, який очолював генерал-лейтенант, барон Врангель, учасник російсько-японської війни, випускник Академії Генштабу. Відстоював гасло “єдиної і неділимої„ Росії.

„В’ЯЗЕНЬ СОВІСТІ” – особа, заключена під стражу або іншим чином обмежена в правах за свої політичні, релігійні або інші переконання; в’язнями совісті визнають лише тих, хто не застосовував у своїй діяльності насилля і не закликав до нього.

ГАЛИЧИНА – історична назва частини західноукраїнських земель та польських земель, захоплених Австрійською імперією.

ГАЛИЦЬКА БИТВА – битва, що відбулася в серпні-вересні 1914 року. Війська російського Південно-Західного фронту відбили наступ австро-угорської армії в Галичині й Польщі й відкинули їх за ріки Сян і Дунаєць.

ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА РАДА (ГУР) – проавстрійський міжпартійний блок (1914р.) провідних українських партій Галичини: Національно-демократичної, Радикальної та Соціалістичної. Очолив блок депутат австрійського парламенту, лідер націонал- демократів Кость Левицький.

ГАРАНТ – поручитель. Вищим гарантом нормативних умов у суспільстві, функціонуванні держави і її органів повинен бути закон.

ГЕГЕМОН – головна сила; у випадку російської революції-клас, що визначає визначальне, керівне (главенствуюче) становище в житті суспільства, робітничого класу (пролетаріату).

ГЕГЕМОНІЯ – керівництво, перевага; керівна, домінуюча роль будь-якої держави по відношенню до інших держав; будь-якого класу чи партії в суспільстві по відношенню до решти партій, класів.

ГЕНЕЗИС – походження, виникнення, процес утворення якогось історичного явища.

ГЕНОЦИД – повне або часткове знищення цілих народів чи окремих груп населення за їх расовими, національними чи релігійними ознаками або навмисне створення таких умов життя в усіх сферах суспільного існування, що приводить до знищення цих народів чи груп населення.

ГЕОПОЛІТИКА – політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідношення географічних чинників – просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.

ГІГАНТОМАНІЯ – це хвороблива, не обґрунтована дійсними показниками пристрасть керівництва держави та господарських органів на місцях до величезного, грандіозного захоплення спорудженням велетенських народно-господарських об’єктів, які в свою чергу, несли екологічну загрозу для навколишнього середовища.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ – виключно швидке зростання товарних цін і грошової маси, що веде до різкого обезцінення грошової одиниці, розпаду платоспроможного обороту та порушення нормальних господарських зв’язків.

ГІПОТЕЗА – обгрунтоване припущення, висунуте для пояснення певного явища або закономірного зв’язку між сукупністю явищ. Особливістю гіпотези є те, що вона завжди має певний ступінь ймовірності й не завжди відповідає дійсності.

ГОЛОДОМОР 1932-1933рр. – наслідок здійснюваної Комуністичною партією в к. 20-х рр. політики суцільної, насильницької колективізації, зростання плану хлібозаготівель, вживання крайніх методів щодо тих, хто чинив опір цим явищам: тотальна конфіскація у селян продовольства (аж до сухарів і фруктової суміші); переведення на блокадне положення цілих районів, де не виконувався план.

ГОСПРОДРОЗРАХУНОК – господарчий (комерційний) розрахунок, що грунтується на співідношенні затрат та результатів діяльності.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА – збройна боротьба за державну владу між громадянами – великими массами людей, що відносяться до різних класів і соціальних прошарків суспільства.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО — суспільство, в якому суспільно-політичний розвиток відбувається на таких демократичних засадах: пріоритет загаль­новизнаних прав і свобод людини; відповідальність держави перед людиною і суспільством; верховен­ство права; розподіл влади на законодавчу, вико­навчу і судову; децентралізація влади і підтримка місцевого самоврядування; політичний, ідеологічний, економічний плюралізм.

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ - об’єднання громадян – регіональні, загальнодержавні, міжнародні, які створюються ними для захисту своїх законних соціальних, економічних творчих, вікових, спортивних та інших інтересів.

ГРОМАДЯНИН – особа, що належить до постійного населення даної держави, користується її захистом і наділена сукупністю політичних і інших прав і обов’язків.

ГРОШОВА РЕФОРМА – процес зміни старих грошей, що перебували в обігу, на нові. В СРСР зміни в грошовому обігові здійснювалися в 1922-1924 рр., та 1961 рр. В незалежній Україні – 1996р. Грошова реформа 1947р. проводилася кофіскаційними методами, у співвідношенні 1: 10.

ГРУПА „А”(в економіці) – підприємства, що створюють засоби виробництва.

ГРУПА „Б”(в економіці) – підприємства, що створюють предмети вжитку.

ГУЛАГ – Державне управління таборів НКВД (МВД) СРСР. Вживається для означення системи концентраційних таборів, що існували за часів сталінщини. Свого апогею ГУЛАГ досяг у післявоєнні роки, коли до тих „ворогів народу”, які сиділи там із середини 30-х рр., добавилися мільйони нових (понад 2 млн. військовополонених, що звільнилися від фашистської неволі), так звані націоналістичні ворожі елементи з України, Прибалтики, Білорусії та інших регіонів СРСР. Жертвами репресій 1948-1953 рр. (система ГУЛАГУ, табори „спеціального режиму”, „націоналісти” усіх мастей, в тому числі й українці, „ленінградська справа”, „справа лікарів” тощо) стали 6,5 млн. чоловік.

ГУМАНІЗМ – теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

„ДВІРЦЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ” – так історики назвали змову консервативних сил, що боялися лібералізації суспільства (жовтень 1964р.), в ході якої з найвищих посад у партії і державі було усунуто М.С.Хрущова.

ДВОВЛАДДЯ—своєрідне, нетривке переплетіння двох влад, як це було, наприклад, після Лютневої бур­жуазно-демократичної революції, коли водночас існувало дві диктатури — диктатура буржуазії, представлена Тимчасовим урядом, і революційно-демократична диктатура пролетаріату і селянства, уособлювана Радами робітничих і солдатських де­путатів.

ДЕКЛАРАЦІЯ – заява від імені парламенту, уряду, організації, партії, урочисте проголошення будь-яких положень чи принципів, а також документ, в якому вони викладені.

ДЕКРЕТИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ—перші законодавчі акти Радянської держави, які відтворювали політику Комуністичної партії та Радянського уряду в усіх сферах суспільного життя.

ДЕМАРКАЦІЙНА ЛІНІЯ – тимчасовий кордон, що розділяє дві держави.

ДЕМОГРАФІЯ – наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку.

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ – процеси, що відбуваються на поступальних етапах розвитку народу (етносу) в його просторовій динаміці, географічній структурі, чисельності, густоті його населення, віковому, статевому, етнічному та соціальному складі. Д.П. можуть бути прослідковані за Переписами, які проводяться в державі.

ДЕМОКРАТІЯ – форма політичної системи суспільства, побудована на визнанні народу джерелом влади. Передбачає виборність органів влади, розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову, підпорядкування меншості більшості, захист прав меншості, наявність політичних прав і свобод.

ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ – впровадження демократичних засад, реорганізація якої-небудь держави, суспільства, партії на демократичних засадах.

ДЕМОКРАТИЧНА ДЕРЖАВА — держава, в якій: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, який здійснює цю владу безпосередньо (че­рез вибори і референдуми) та через органи державної влади й місцевого самоврядування; визнаються рівні права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади та контро­лю за їх діяльністю; громадяни мають рівні кон­ституційні права і свободи та є рівними перед за­коном; створюються умови для соціальної захищеності громадян, їх участі в розв'язанні суспіль­них проблем на основі їх демократичної свідомості.

ДЕМОНОПОЛІЗАЦІЯ – позбавлення державою прав підприємств-монополістів диктувати умови; розвиток альтернативних підприємств-конкурентів.

ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ – передача в приватну власність державної власності, що раніше була націоналізована.

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ — процеси, що відбу­ваються на поступальних

етапах розвитку народу (етносу) в його географічній структурі, просторовій динаміці, чисельності, густоті його населення, віко­вому, статевому, етнічному та соціальному складі. Д. П. можуть бути прослідковані за переписами, які проводяться в державі.

ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ – передача в приватну власність державної власності, що раніше була націоналізована.

ДЕНОНСАЦІЯ (у міжнародному праві) — відмова однієї із сторін, що підписа-

ли договір, від його виконання, що веде до дострокового припинення

дії цього до­говору.

ДЕПОПУЛЯЦІЯ – вимирання, чисельна перевага показників смертності (кількість померлих) над показниками народжуваності (кількість народжених).

ДЕПОРТАЦІЯ — вигнання, виселення; за сталінського тоталітарного режиму — це злочинна практика на­сильницького переселення цілих народів з історич­ної батьківщини в Сибір та республіки Середньої Азії, на Далекий Схід, що прийняла форму справж­нього геноциду.

ДЕРЖАВА-політична організація суспільства на чолі з одноособовим чи колективним правителем, органом виконавчої й іншої влади і цілою вертикальною системою управління, за допомогою якої здійснюється влада, охороняється існуючий лад(порядок), забезпечується нормальне життя людей.

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ-розписування (кошторис) грошових прибутків і витрат держави на відповідний період(рік, квартал, місяць).

ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ-офіційна емблема держави, зображувана на печатках, бланках, грошових знаках тощо.

ДЕРЖАВНИЙ ГІМН-офіційний символ держави разом з Державним гербом і Державним Прапором. Д.Г. мають усі сучасні держави.

ДЕРЖАВНА МОВА-мова, офіційно встановлена в конкретній державі в якості загально прийнятної в державній практиці і діловодстві.

ДЕРЖАВНИЙ ПРАПОР-офіційний символ, уособлення сувернітету даної держави.Використовується відповідно до встановлених положень і ритуалу.Опис Д.П., як правило, фіксується в конституції.

ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРНІТЕТ-повна незалежність держави в її внутрішніх справах і здійсненні зовнішньої політики,

ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ-процес Хрущовської доби, що привів до ліквідації деяких норм та правил,найбільш одіозних проявів сталінського режиму (закриття концтаборів,послаблення тюремно-табірного режиму, ліквідація „трійок”,припинення масових репресій проти власного народу тощо). Десталінізація не затронула політичних основ радянського суспільства і носила недовготривалий, обмежений і незавершений характер.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ-управлінська політична система, за якої частина функцій ценральної влади переходить до місцевих органів самоврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань загально-національної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.

ДЕФІЦИТ-брак товарів повсякденного попиту, особливо якісних, за якими вистроювалися довжелезні черги радянських людей на години й місяці.

„ДЕФОРМОВАНИЙ СОЦІАЛІЗМ”-так назвав М.С.Горбачов в 1987 р. на Пленумі ЦК КПРС(жовтень місяць), присвяченому 70-річчю радянської влади, лад, побудований в СРСР.

ДИВІДЕНТ-прибуток, який отримує володар акції; частина прибутку акціонерного товариства.

ДИВІЗІЯ СС „ГАЛИЧИНА” – українська стрілецька дивізія в німецькій армії, формування якої почалося навесні 1943р. після приголомшливої поразки німців під Сталінградом. А.Шептицький, А.Мельник, В.Кубійович підтримали рішення про створення дивізії СС „Г.” під впливом уроків української революції 1917-1920 рр., яка показала, що саме відсутність добре вишколеної української армії не дала змоги українцям створити після Першої світової війни власної держави. ОУН-Б агітувала проти формування дивізій, закликаючи юнаків поповнювати лави повстанської армії.

ДИКТАТУРА-термін, який вживається для характеристики необмеженої влади, свавільного диктату однієї особи або якоїсь групи, що, спираючись на насильство, нехтуючи правами людей, вільно встановлюючи закони, домагаються поставленої мети за будь-яку ціну.

ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ-у теоретичній спадщині класичного марксизму-ленінізму-стрижневий, фундаментальний принцип здійснення соцілістичної революції і переходу від капіталізму до соціалізму. Д.П., як влади, є: відібрати у буржуазії всі засоби виробництва, зосередити їх в руках пролетарської держави, скасувати приватну власність і перетворити її на суспільну(державну).

ДИНАСТІЯ РОМАНОВИХ-це російська династія, що проіснувала майже 300 років, від Михайла Романова (1643р.) до Миколи ІІ (1917р.), та пройшла складний шлях політичної еволюції.

ДИРЕКТОРІУМИ—місцеві виконавчі органи Радянської влади на Закарпатській Україні (березень 1919р.).

ДИРЕКТОРІЯ-верховний орган, спочатку створений як тимчасовий для керівництва збройним повстанням проти Гетьманської держави, а потім з 18 грудня 1918р.-як державний орган.Проіснувала з грудня 1918р. до листопада 1920р.Д. існувала в складі: В.Винниченко(голова), С.Петлюра, Ф.Швець, О.Андрієвський, А.Макаренко.Д. за час свого існування простувала від республіки до диктатури військових на чолі з С.Петлюрою.

ДИСИДЕНТ-інакомисляча людина, яка не поділяє панівну ідеологію, політику правлячих кіл.

ДИСИДЕНТСТВО—складова частина руху Опору ра­дянській тоталітарній

системі, що почалась в період т. зв. хрущовської «відлиги» в Україні, спрямована в основному проти русифікаторського наступу тота­літарної держави на духовність українського народу та проти порушення прав і свобод людини в усіх сферах суспільного життя.

ДИСКРЕДИТАЦІЯ —умисне зганьблення, знеславлення (шляхом поширення вигаданої інформації) чийо­гось імені, підрив довіри до нього, приниження його честі, гідності, авторитету. Дискредитована може бути в такий же спосіб група людей, політична партія, політичний рух тощо.

ДИСКРИМІНАЦІЯ—обмеження прав певної групи громадян чи якоїсь окремої людини в силу їх національності, раси, статі, віросповідання, майнового стану.

ДИЯКОН-найнижча ступінь священства,посередник між парафіянами та кліром.

ДІАСПОРА-розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками чи пануючою владою за межі його батьківщини, уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

ДОБРОВОЛЬЧА АРМІЯ-білогвардійське військове формування на Півдні Росії в роки громодянської війни 1918-1920 рр.

ДОГМАТ-основне положення віровчення, що визначається як незаперечна істина.

ДОГМАТИЗМ-метод мислення, який спирається на догми-непорушні істини, що знаходяться поза критикою, без врахування конкретних умов.

ДОГОВІР-угода, як правило, письмова, про взаємні зобов’язання сторін.Д. між державами-угода, що встановлює взаємні права і обов’язки в політичних, економічних і інших відносинах.Дія М.Д.-припиняється після закінчення терміну, за взаємною згодою сторін чи шляхом денонсації,тобто розірвання.

„ДОГОВІРНА ФЕДЕРАЦІЯ”-система двосторонніх і багатосторонніх угод, укладених на початку 20-х років між радянськими республіками, що де-юре характеризували відносини між ними як федеративні, а де-факто прикривали залежність республік від московського центру.

ДОКТРИНА-філосовське,політичне чи інше вчення,теорія,політична програма.

„ДОКТРИНА БРЕЖНЄВА”-таку назву на Заході отримали заходи, вжиті брежнівським керівництвом щодо характеру стосунків із союзниками: посилена економічна і воєнна інтеграція країн Східної Європи, що привело до значного обмеження суверенітету країн Східної Європи та одночасного посилення ролі та значення СРСР у співдружності.

ДОМІНУВАТИ-переважати,панувати,підноситися.

ДОСВІД ПОЛІТИЧНИЙ-узагальнені висновки, уроки, отримані з минулої практики політичної діяльності різних суб’єктів політики (політичні партії, уряди, блоки, різні політичні діячі).Д.П.-позитивний чи негативний, помилковий чи результативний, глобальний чи місцевий, стимулює пошук нових політичних рішень,орієнтирів, нових форм і методів діяльності.

ДРІБНА БУРЖУАЗІЯ—клас дрібних власників міста і села, який існує виключно чи головним чином за рахунок своєї власної праці. До дрібної буржуазії КПРС відносила трудових селян, кустарів, ремісників, дрібних торговців тощо.

ДРІБНОБУРЖУАЗНІ ПАРТІЇ—політичні організації, які виражали інтереси і настрої головним чином селянства, а також міської дрібної буржуазії й час­тини «буржуазної» інтелігенції. В Україні ці партії розглядалися Комуністичною партією як «націона­лістичні» (УПСР, УКП, УСДП, боротьбисти тощо).

ДУХОВЕНСТВО-служителі культу,які вважаються посередниками між Богом та людьми, здійснюють культові дії- таїнства, а також виконують роль провідників віровчення даної релігії.

ЕВАКУАЦІЯ-вивіз населення, підприємств, установ із місцевості, що знаходяться під загрозою нападу ворога.

ЕВОЛЮЦІЯ-процес поступових змін, суть яких полягає в спрощенні або ускладненні чого-небудь або кого-небудь;процес поступового, безперервного розвитку без різких, стрибкоподібних змін.

ЕКЗАРХ-у сучасному православ’ї глава церковного округу (екзархату), куди входить адміністративно-територіальна область.

ЕКЗЕКУТИВА – крайовий провід ОУН.

ЕКСПАНСІЯ – активне проникнення в яку-небудь сферу, загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та економічне поневолення інших країн.

ЕКСТЕНСИВНИЙ – кількісні, а не якісні зміни.

ЕКСТЕНСИВНИЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ – це такий шлях, який здійснюється за рахунок залучення додаткової сировини, додаткової робочої сили і впровадження нових потужностей.

ЕКСТРЕМІЗМ — прихильність до крайніх поглядів. Як правило, виявляється в політиці. Напр., релігійний Е. - це нетерпиме ставлення до інших конфесій;національний Е.—це абсолютизація ролі своєї нації, неприхильне ставлення до інших націй тощо.

ЕЛІТА (національна) – найбільш підготовлена і впливова частина суспільства, його провідна верства, яка усвідомлює цілі, що стоять перед нацією (народом) і скеровує зусилля національної спільноти на їх досягнення. Е. – виділяють правлячу, політичну, економічну, військову.

ЕМІГРАЦІЯ—переселення, вимушене чи добровільне переміщення людей з своєї Батьківщини в іншу країну з політичних, економічних, релігійних та ін. причин та тривале перебування їх за межами своєї країни внаслідок такого переміщення.

ЕТАТИЗМ – необхідність і виправдання активного втручання держави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації політичної влади.

ЕТНІЧНА ГРУПА — стійка спільність людей, споріднених між собою етноісторичним походженням, мовою спілкування, теперішньою або минулою територією проживання, рисами матеріальної, духов­ної культури, побутовими звичаями тощо.

ЕТНОГЕНЕЗ – походження народів.

ЕТНОС – позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

ЕТНОЦИД – повне, або часткове знищення окремих етносів за національними мотивами, або навмисне створення життєвих умов, розрахованих на їх знищення.

ЄДИНОВЛАДДЯ – керування, при якому влада зосереджена у однієї особи, в одних руках.

ЄПАРХІЯ – церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом); поділяється на «благочинні округи» на чолі із благочинним (старшим священиком), що об’єднують по декілька парафій.

ЄПИСКОП – вищий духовний чин, що має церковно – адміністративну владу в єпархії, а також право посвячувати у диякони, священники і єпископи (останні – спільно з другими єпископами). Почесні звання для єпископа – архієпископ, митрополит.

„ЖДАНІВЩИНА”-так умовно називалася ідеологічна кампанія, що проводилася в духовному житті післявоєнної України в галузі науки, культури, історії, мистецтва, спрямована на придушення українського національно-визвольного руху, будь-яких проявів української самостійнецької ідеї.Назва пішла від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з ідеологічних питань Жданова А.І., найближчого помічника Й. Сталіна. “Ж.” негативно позначилася на розвитку української культури: творча діяльність інтелегенції практично завмерла.

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА – система органів держави, що мають право ухвалювати закони.

ЗАКОН – постанова державної влади; в юридичному сенсі – це нормативний акт, ухвалений вищим представницьким органом державної влади чи безпосереднім волевиявленням населення (напр., на референдумі).

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (ЗМІ) – пресса, радіо, телебачення, кінематограф, відео – і звукозапису, що служать цілям поширення суспільно – політичної, економічної і культурної інформації.

„ЗАСТІЙ”-так назвали історики після хрущовське двацятиріччя (1965-1985), що характерезувалося кризою системи в усіх сферах життя суспільства:економічні показники,окрім „золотого п’ятиріччя (1966-1970), знижувалися; колгоспно-радгоспна система продемонструвала свою повну неефективність;радянська економіка не змогла забезпечити народу гідних умов життя; повернення до сталінської моделі управління; погіршення становища етносів; моральний розклад правління верхівки. “З.”-супроводжувався відродженням проявів сталінізму(неосталінізм) та жорстоким наступом на дисиденство.

„ЗЕЛЕНА ПАПКА”-план,розроблений Герінгом за декілька днів до початку радянсько-німецької війни.План “З.П.” – це тактичний план економічного пограбування радянських територій,серед яких в якості головного об’єкту розглядалался окупована Україна.

“ЗОЛОТА” П’ЯТИРІЧКА – так іноді називали економісти восьму п’ятирічку (1966-1970) періоду „брежнєвщини”, в ході якої основні виробничі фонди і загальний обсяг промислового виробництва зросли в 1,5 рази.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ – ототожнення; прирівнювання; уподібнення.

ІДЕОЛОГІЯ – система концептуально оформлених ідей та поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.

ІЄРАРХІЯ – поділ на вищі і нижчі посади, службові чи духовні чини за порядком підлеглості.

ІМІДЖ – база, що цілеспрямовано формується й покликана справити емоційно – психологічний вплив на певних осіб, організації, державу з метою популяризації, політичної реклами тощо.

ІМПЕРІЯ -термін, який вживається для означення ве­ликої держави, яка підпорядкувала, інтегрувала до єдиної системи політичні, економічні, соціальні взаємозвязків народів. Загальною тенденцією суспільно-політичного розвитку є неминучий їх розпад.

ІММІГРАЦІЯ—в'їзд громадян однієї держави в іншу, що поселяються на тривале або постійне проживання в ній з політичних, релігійних та інших при­чин.

ІМПІЧМЕНТ—форма притягнення парламентом до від­повідальності будь-яких

вищих посадових осіб дер­жави аж до президента включно.

ІНАВГУРАЦІЯ—урочиста церемонія вступу на посаду глави держави.

ІНВЕСТИЦІЇ — довготривалі вкладення капіталу в галузі економіки всередині

країни або за кордоном.

ІНВЕСТОР – вкладник; особа, організація чи держава, що здійснюють інвестиції.

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ – процес створення крупного машинного виробництва. І. в СРСР – політика, яку проводила радянська влада в другій половині 20- 30-х рр., спрямована на підведення матеріально – технічної бази під розвиток усіх галузей народного господарства, досягнення Радянським Союзом у короткі строки (10 – 15 років) рівня розвитку економічно розвинутих країн світу та перетворення СРСР з аграрної країни в індустріально – аграрну.

ІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО – це суспільство, в якому завершився процес створення крупної, технічно розвинутої промисловості і відповідних їй соціальних та політичних відносин. Важливими показниками І.С. є: перевага ролі промислової продукції в національному доході; перевага міського населення над сільським, високий рівень письменності населення.

ІНКОРПОРАЦІЯ—включення однієї території в склад іншої або об'єднання в

єдине ціле двох або більше автономних компонентів.

“ІНТЕГРАЛЬНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ” – крайня форма націоналізму, що зародилася в 20-х роках в середовищі молодих українців і була спробою пояснити, чому втрачено українську державність, за яку боролися українці в 1917 – 1920 рр. і як належить відвойовувати її. “І.Н.” закликав відкинути стару ідеологію, готувати нового українця, беззастережно відданого нації та справі української державності (нація – найвища цінність). Форма досконалення мети – самопожертва та національний героїзм. Ідеологом - «І.Н.» був Д.Донцов.

“ІНОРОДЦІ” -

ІНТЕЛІГЕНЦІЯ — соціальний прошарок суспільства, що професійно займається розумовою працею. В Ук­раїні, за радянських часів, велика кількість інтелі­генції існувала з ярликом «націоналістична».

ІНТЕРВЕНЦІЯ – насильницьке втручання однієї чи декількох держав у внутрішні справи інших держав й народів. І. може бути воєнною (агресія), економічною, дипломатичною.

ІНТЕРНУВАННЯ — затримання однією державою (з тих чи інших мотивів) громадян іншої держави, коли вони з якихось причин перебувають на її території, обмеження їх пересування в межах даної держави та обмеження деяких їх прав.

ІНФЛЯЦІЯ – переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої необхідності, зниження валютного курсу, реальної заробітної плати.

ІНФРАСТРУКТУРА – сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охорона здоров’я тощо).

ІСТЕБЛІШМЕНТ—правляча еліта, керівні кола якоїсь країни.

ІСТОРІОГРАФІЯ – дисципліна, що вивчає історію історичної науки: як виникла і розвивалась історична думка, процес нагромадження історичних знань; боротьба в історичній науці різних напрямів, шкіл, концепцій; аналізує методи дослідження історичної дисципліни.

ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД — практичне пізнання розвитку суспільства в усіх

його проявах, що передається з покоління в покоління. І. Д. буває позитивний і не­гативний. У поступальному розвитку суспільства надзвичайно важливо знати і той і інший: позитив­ний — щоб використовувати його на новому етапі розвитку суспільства; негативний—щоб ніколи його не повторити.

КАДРОВА РЕВОЛЮЦІЯ – так назвали історики зміни в партійно-державному керівництві в СРСР часів горбачовської перебудови, що проводилися на основі двох кретеріїв: 1) підтримки цими кадрами цілей та ідей перебудови; 2) омоложення кадрів. “К.Р.” проводилася під прапором боротьби з консерватизмом.

КАНОН – встановлені правила віровчення і культ, що не підлягає сумніву та перевірці.

КАНОНІЧНА ТЕРИТОРІЯ – сукупність правових норм, що ґрунтуються на церковних правилах (канонах).

КАНН1БАЛІЗМ — людоїдство.

КАПІТУЛЯЦІЯ – припинення воєнних дій і здача переможцю однією з воюючих держав на продиктованих умовах.

КАРПАТСЬКА СІЧ – військова організація, створена урядом Карпато – України в 1938р., як власні збройні сили, здатні захистити першу українську землю, що здобула свободу. К.С. вкрила себе невмирущою славою і героїзмом, чинячи відважний, проте марний опір угорським військовим в березні 1939р.

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА – це назва Карпато – Української автономії, що виникла після Мюнхенської змови (1938р.) за згодою уряду Чехословацької республіки. Закарпаття отримало самоврядування. Першу автономну адміністрацію очолив А.Бродій; другу – А.Волошин, який 14.03.1939р. проголосив незалежну Республіку – Карпато – Україну.

«КАРПАТО – РУСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ КОМІТЕТ» - організація емігрантів – москвофілів з Галичини, утворена в роки Першої світової війни на території Російської імперії з метою сприяння утвердженню влади Росії в Галичині. «КРВК» закликав західняків зустрічати російську армію як свою визволительку.

КЛІР – сукупність священнослужителів і церковнослужителів однієї церковної парафії.

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ – своєрідний різновид зрадництва, співпраця з німцями з боку населення окупованих німцями територій, коли підкорення окупантам переходило за межі пасивного виконання німецьких наказів. Прояв К. В Україні мав свою специфіку, був своєрідним; тут постало питання – хто був більшим ворогом: сталінська система, яка принесла стільки бід і смерті в 30-х роках, чи нацистський порядок. З огляду на жорстокість обох режимів, багато українців рятували собі життя в роки війни ціною К.

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ – це процес відчуження селян від власності, який створював економічний фундамент під тоталітарним радянським режимом Метод здійснення К. – насильницький. Характер – суцільна, проводилася для того, щоб полегшити викачування селянських ресурсів у державний бюджет, забезпечити нееквівалентний обмін між містом і селом. К. привела до знищення справжнього господаря на українській землі.

КОЛОНІЗАЦІЯ – політика, що проводилася польським урядом на західно – українських землях, спрямована на зміцнення польської присутності на українських землях, запрошення до Галичини і Волині польських переселенців – так званих осадників (в основному ветеранів польської армії), наділення їх найкращими землями та щедрими фінансовими субсидіями, привілейованими посадами.

КОЛОНІЯ – країна (чи територія), залежна від іншої країни (метрополії).

КОЛОНІАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ЕКОНОМІКИ – це колоніальні форми господарювання, що проявляються у низці тенденцій та процесів: а) гальмуванні промислового розвитку регіонів; б) кустарно – ремісничому його характері; в) фабричному та промисловому виробництві, спрямованому на первинну переробку сировини; г) залежності промислового розвитку від іноземного капіталу; д) хижацькому експлуатуванні природних багатств цих регіонів; е) низькій енергоозброєності промисловості, перетворення регіонів на ринок збуту. Такі риси були притаманні особливо економіці західно – українських земель в складі Чехословаччини, Польщі, Румунії, а подекуди й СРСР.

«КОЛЬЧУГА» - унікальна система, що здатна вловити і розпізнати радіосигнали повітряних й наземних цілей на дистанції до 800км. Причому комплекс працює, не вилучаючи радіохвиль, у пасивному режимі, що не дозволяє його запеленгувати.

КОМБІДИ — комітети бідноти, організації сільської бід­ноти, «опорні» пункти диктатури пролетаріату на селі в 1918—1919 рр. в Україні.

КОМПРОМІС — угода на основі взаємних поступок.

КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (КПЗУ) – політична партія, створена групою галичан ще в 1919р. називалася Комуністична партія Східної Галичини. В 1923р. – змінила назву на КПЗУ, що була автономною частиною Польської комуністичної партії. В 1938р. за наказом Сталіна розпущена.

КОНВЕРСІЯ – (стосовно до економіки) – переведення воєнно-промислових підприємств на випуск мирної продукції.

КОНКОРДАТ – угода між Римським Престолом і урядом певної країни, яка визначає умови діяльності католицької церкви, її права і привілеї в цій країні. В 1925 р. між Ватиканом і польським урядом була укладена особлива угода, яка захищала права греко-католиків в Польщі. Проте вона не містила гарантій від репресій священників та мирян, які розмовляли українською мовою.

КОНСЕНСУС – один з основних засобів розв’язання політичних і соціальних конфліктів; досягнення згоди з того чи іншого суперечливого питання, що досягається шляхом дискусій і закінчується зближенням позицій.

КОНСЕРВАТИЗМ – політична ідеологія і практика суспільно – політичного життя. Що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально – правових засад.

КОНСОЛІДАЦІЯ – зміцнення, згуртування, об’єднання.

КОНСТИТУЦІЯ – основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення , принципи та діяльність державних органів, виборчу систему, основні права та обов’язки громадян.

КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1924 р. – перша радянська конституція, прийнята II Всесоюзним з’їздом Рад СРСР. К. позбавила союзні республіки, в т.ч. і Україну, права на зовнішню політику й торгівлю, прийняття власних рішень шодо розвитку транспорту, зв’язку, оборонної промисловості. Повноваження республік обмежувалися внутрішніми справами, охороною здоров’я, сільським господарством. Але і ці повноваження зводилися нанівець керівництвом РКП(б), яке визначало внутрішню і зовнішню політику.

КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1936р. – конституція „т.зв. перемігшого соціалізму”, яка зафіксувала досягнення соціалізму, побудову його основ, введення широких свобод і прав. К. стала своєрідною ширмою, покликаною прикрити „великий терор”, тоталітарний режим в СРСР демократичним й соціалістичним „одягом”.

КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1937р. – юридичний документ, розроблений відповідно до Конституції СРСР 1936р. комісією у складі Г.Петровського, С.Косіора, П.Постишева, В.Затонського, П.Любченка, Й.Якіра та інших. Затверджена Надзвичайним XIV Всеукраїнським з’їздом Рад 30 січня 1937 року. К. називала Україну соціалістичною «державою» робітників і селян, закріплювала суспільний та державний устрій, вищі органи влади УРСР та Молдавської АРСР, місцеві органи державної влади, бюджет УРСР, організацію суду та прокуратури, основні права й обов’язки громадян, виборчу систему, герб, прапор, столицю.

КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1978р. – це юридичний документ, розроблений і затверджений у повній відповідальності з тектом Конституція СРСР 1977р. За Українською Конституцією 1978р. Україна формально визнавалася суверенною радянською соціалістичною державою й передбачалося право вільного виходу України з СРСР, але механізму здійснення цього права не було передбачено, що свідчило про декларативний характер проголошеного суверенітету республіки. К. була пронизана ідеями, які були характерні для тогочасної командно – адміністративної системи.

КОНТРИБУЦІЯ – платежі, що накладаються на переможену державу на користь держави – переможниці.

КОНФЕДЕРАЦІЯ — форма державного устрою у вигляді тимчасового союзу суверенних держав, які, збері­гаючи свою незалежність, об’єдналися на договірних засадах для досягнення певних спільних цілей (воєнні, зовнішньополітичні тощо).

КОНФЕСІЯ—церква чи релігійна організація, яка має своє віровчення, культову практику та організацій­ну структуру.

КОНФІСКАЦІЯ – примусове безвідплатне вилучення державного майна приватної особи.

КОНФРОНТАЦІЯ—зіткнення, протиборство ідейно-по­160іричних принципів,

класових інтересів, політичних програм різних політичних рухів, партій

тощо.

КОНЦЕСІЯ – договір, згідно з яким уряд або місцеві органи влади передають на певних умовах громадянам своєї країни або представникам інших держав право експлуатації корисних копалин, природних багатств, підприємств тощо.

КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ ТАБІР – місце ізоляції заарештованих чи військовополонених. Перші К.Т. були створені в роки громадянської війни.

КОН’ЮНКТУРА – сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процессу(напр. економічна К.).

КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИНУТОГО СОЦІАЛІСТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА – цілісне ідеологічне вчення, яке опиралося на реальний факт створених в СРСР основ індустріального суспільства: однорідності радянського суспільства; остаточної вирішеності національного питання; відсутності всередині суспільства будь-яких суперечностей. Не підриваючи віри в комунізм, ця концепція переводила завдання його побудови на віддалену перспективу.

КООПЕРАЦІЯ – традиційна форма селянської співпраці ще з дореволюційних часів, яка давала змогу органічно поєднати приватні та державні інтереси. К. – форма організації виробництва й праці людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності. К. може бути і формою зв’язку між підприємствами, зайнятими спільним виробництвом відповідної продукції.

КООПТАЦІЯ—введення (за складних об’єктивних умов) до складу виборного

органу нових членів рі­шенням власне цього органу без проведення

додаткових виборів.

КОРДОН – лінія, що розділяє території, держави; рубіж.

КОРІННА НАЦІОНАЛЬНІСТЬ—нація або народність, яка склалася історично і проживає на даній тери­торії з покоління в покоління. Якщо такий народ має своє державне утворення, воно, як правило», носить назву корінного народу (напр. Україна — від українців, автохтонів на даній території).

КОРЕНІЗАЦІЯ – політика, що проводилася радянською владою в 20-х роках, спрямована на те, щоб надати народам, об’єднаним в СРСР, певної «культурно – національної автономії» - реальної можливості розвивати свою національну культуру, мову, національні традиції, створювати навчальні заклади усіх ступенів, видавати рідною мовою журнали, газети, висувати кадри корінної національності.

КОРІННА НАЦІОНАЛЬНІСТЬ – нація або народність, національна група, яка склалася історично і проживає на даній території з покоління в покоління. Якщо такий народ має своє державне утворення, воно, як правило, носить назву корінного народу (напр.. Україна – від українців, автохтонів на даній території).

КОРУПЦІЯ – використання посадовою особою, суспільним чи політичним діячем прав, пов’язаних з його посадою з метою особистого збагачення; підкуп державних діячів (міністрів, членів парламенту, журналістів, різних чиновників), яких називають корумпованими.

КОСМОПОЛІТ – це людина, що дотримується байдужого ставлення до своєї Батьківщини, народу, нації, культури, а надає перевагу загальнолюдським цінностям.

КОСМОПОЛІТИЗМ – це теорія і практика, яка заперечує право націй на самостійне існування і державну незалежність, сповідує байдуже ставлення до Батьківщини, свого народу, його історії, національної культури та вимагає встановлення “світової держави” , “світового громадянства”, відмови від боротьби за національну незалежність.

КРАЇНА—частина світу або території, що має від­повідні кордони.

КРЕДИТ – продаж товарів із відстрочкою платежу або передача на певний термін грошей чи матеріальних цінностей з умовою їх повернення. За користування кредитом сплачується той чи інший відсоток від його вартості.

КРЕДИТНО – МОДУЛЬНА СИСТЕМА – це така форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць – залікових кредитів. Мета КМС – зближення вітчизняної освітньої системи з європейською, визнання за кордоном результатів навчання у вітчизняних закладах освіти.

КРЕДО – переконання, основи світогляду.

„КРИВАВА НЕДІЛЯ” – так називали неділю 9 січня 1905 року, коли святково одягнені робітники разом з жінками та дітьми (понад 140тис.), несучи хоругви, ікони та портрети Миколи II, рухалися з окраїни до Зимового палацу й були розстріляні козачою кавалерією. „К.Н” серйозно підірвала монархічні настрої мас.

КРИЗА – складний, загострений стан, різкий перелом або занепад в будь-якій сфері життєдіяльності держави.

КРИЗА ПОЛІТИЧНА – тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.

КСЕНОФОБІЯ – стійке почуття неприязні й відвертої ворожнечі, ненависть до людей певної національності (юдофобія, українофобія, русофобія тощо).

„КУКУРУДЗЯНА ЕПОПЕЯ” – поспіше і невиправдане розширення площ посівів кукурудзи та інших „дивокультур” в епоху хрущовської „відлиги”, якими були зайняті 3 млн. кращих українських земель. Кукурудзяна надпрограма не вирішила зернову проблему в Україні.

КУЛЬТ ОСОБИ – єдиновладдя тоталітарного типу; надмірне неприборкане вихваляння якого-небудь діяча, перебільшення його заслуг. Обожнювання конкретної особистості, як правило, веде до диктатури, беззаконня, до попрання прав, свобод громадян.

КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ – таку назву отримали зміни в духовному житті радянського суспільства 20 – 30-х років, які характеризувалися значним підвищенням в порівнянні з дореволюційним періодом, освітнього рівня народу, ступеня його прилученості до досягнень культури, неподільного торжества марксистсько- ленінського вчення.

КУРУЛТАЙ – з’їзд кримсько-татарського народу, як вищий орган керівництва всіма сферами життя цього народу.

ЛЕГАЛЬНИЙ – законний, такий, що відбувається в рамках існуючих правил, розпоряджень і законів.

„ЛЕГІОН УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ” – українське збройне з’єднання, сформоване незадовго до нападу на СРСР у німецькій армії з пробандерівськи настроєних українців, мобілізованих з територій, зайнятих німцями, що складалося з близько 600 солдатів і мало два підрозділи по 300 чоловік з кодовими назвами „Нахтігаль” і „Роланд”. ОУН сподівалася, що легіон стане серцевиною майбутньої української армії в незалежній Україні.

ЛЕГІТИМНІСТЬ – визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягти суспільного визначення й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних або функціональних змін у структурах влади.

ЛІБЕРАЛІЗМ- політична та ідеологічна течія, що відстоює парламентаризм, вільне підприємництво, свободу конкуренції та демографічні свободи, поділ влади. Врешті-решт Л. має на меті помякшення різних форм державного і суспільного примусу щодо людини.

ЛІБЕРАЛЬНА ДЕМОКРАТІЯ – система державного управління, яка побудована на засадах конституційного ладу, забезпечує широкі політичні права людини, захищає ринкове підприємство.

ЛІНІЯ „МАННЕРГЕЙМА” – оборонні спорудження на Карельському перешийку, які зходу намагалася прорвати під час радянсько – фінської війни Червона Армія 1940р.

„ЛІНІЯ КЕРЗОНА” – це лінія, запропонована лордом Керзоном, міністром закордонних справ Великої Британії, в липні 1920року, для визначення кордонів між Польщею і радянськими республіками. Фактично йшлося про лінію, встановлену ще в грудні 1919 року Верховною Радою Антанти між Польщею і Українською державою. Вона приблизно відповідала етнографічному кордону між поляками і литовцями, білорусами і українцями. Найбільше вона кривдила українців, залишаючи Польщі важливі українські етнографічні території. Проходила на північному сході через Гродню, Немирів, Брест-Литовськ та ін.; на схід – від Грубашова; на заході – від Рава-Руська, на схід – від Перемишля до Карпат. За радянсько-польським договором 16.08.1945р. нова лінія кордону проходила за 5-6 км від „Л.К” на користь Польщі, до неї додатково переходила значна частина українських етнічних земель.

„ЛИСЕНКІВЩИНА” – прояв „жданівщини” в науці. Таку назву дістали діяння, спрямовані в післявоєнний період (др. пол. 40-х рр. ХХст.) на погром генетики й кібернетики, що оголошувалися „лженауками”. В ході цих процесів зазнали переслідувань відомі науковці, що спричинило відставання Радянського Союзу в цій галузі в наступні десятиліття. Цей процес пов’язаний з ім’ям Т.Лисенка, президента Всесоюзної академії сільськогосподарських наук. Звідси й назва „лисенківщина”.

ЛЮСТРАЦІЯ- очищення суспільно-політичного організму від “шлаків”: тим, хто брав безпосередню участь в злочинних діях старої влади, забороняється брати участь в новій владі.

ЛЮФТВАФФЕ – військово-повітряні сили „Третього рейху”.

МАДЯРИЗАЦІЯ – процеси повного нищення всього українського (школи, мови, культури, заборона „Просвіт”), що відбувалися на території Підкарпатської Русі, починаючи з березня 1939р., коли угорська армія захопила Карпатську Україну й повалила її уряд, й до 1945р.

„МАЛАНЧУКІВЩИНА” – таку умовну назву отримав ідеологічний диктат, який з др. пол. 60-х рр. все більше посилювався в духовній сфері суспільного життя України й на початку 70-х рр. перетворився в період „чорних списків”, особистої цензури, політичних доносів, гонінь на письменників тощо. Термін цей походить від прізвища головного ідеолога УРСР В.Маланчука, секретаря ЦК КПУ.

„МАЛОПОЛЬСЬКА ВСХОДНЯ” АБО „СХІДНА МАЛОПОЛЬЩА” – так називали поляки територію східної Галичини, яку їм вдалося після 1921р. (Ризький договір) приєднати до Польщі як свою колишню територію.

МАНІФЕСТ – урочисте письмове звернення верховної влади, громадських організацій, політичних партій до населення в цілому чи до окремих його верств з викладом своєї програми, поглядів.

МАНІФЕСТАЦІЯ – публічний, масовий виступ для висловлення солідарності чи протесту щодо дій влади, політичних партій тощо.

МАРГІНАЛІЗАЦІЯ – незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв’язки, але не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

МАРТИРОЛОГ—перелік жертв переслідування, переслідувань, або перенесених певними людьми страждань. Напр., в Радянському Союзі—мартиролог голодомору 1932—1933 рр.

МЕМОРАНДУМ – документ, пам’ятна записка з викладом поглядів з того чи іншого питання.

МЕНТАЛІТЕТ — типові, характерологічні особливості того чи іншого народу, що сформувалися впродовж всієї історії та передаються з покоління в покоління.

МЕТРОПОЛІЯ – пануюча держава, якій належить залежна країна (колонія).

МЕЦЕНАТСТВО – підтримка, покровительство, протегування будь-якій справі, науці, культурі, надання матеріальної та іншої допомоги.

МІГРАЦІЯ – переселення, переміщення населення.

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ – сукупність економічних, політичних, правових, військових, культурних та інших зв’язків між державами, політичними та економічними силами, що діють на світовій арені. У М.В. домінуючу роль відіграють міждержавні відносини.

МІЖКОНФЕСІЙНІ ВІДНОСИНИ — відносини між релігійними організаціями різних віросповідних напрямків.

МИТРОПОЛИТ – другий після патріарха (глави церкви) сан в православній церкві, глава великої єпархії (церковно-адміністративного округу), як правило, входить до складу Священного Синоду (керівного органу церкви) як постійний член.

МОВНА ПОЛІТИКА—одна із складових частин державної політики, яка в демократичних державах з багатонаціональним складом населення спрямована на забезпечення всебічного розвитку державної мови, функціонування її на всій території держави і в усіх сферах суспільного життя та на гаранту­вання вільного розвитку, використання й захисту мов національних меншин, що проживають на терені даної держави.

МОДЕРНІЗАЦІЯ – оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог. Поняття „М” в світовій історії вживається для визначення перетворень в усіх сферах суспільного життя, часів переходу людства від середньовіччя до нового часу (XVII-XX ст.). „М”означає перехід від традиційного суспільства до сучасного, від аграрного до індустріального.

МОНАРХІЯ – форма державного правління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи – глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

МОНАСТИР – громада ченців (монархів), які об’єдналися на основі тотожних релігійних поглядів, ідеалів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими в монастирських структурах.

МОНІТОРИНГ – спостереження, оцінка стану і прогноз політичних процесів, подій у зв’язку з діяльністю тієї чи іншої влади, політичних сил, партій, рухів і існуючих держав.

МОНІТОРИНГОВИЙ КОМІТЕТ “ПАР’Є”- організація,що відслідковує, як держави, які стали членами ЄС, виконують взяті ними забов’язання.

МОРАТОРІЙ – домовленість сторін про відстрочку яких-небудь дій.

МОСКВОФІЛИ – реакційний напрямок, представники якого не визнавали існування українського народу та його мови, пропагували ідею «єдиної російської народності від Карпат до Камчатки», виступали за приєднання до Росії.

«МОСКВОФІЛЬСТВО» - безпідставний культ Росії, її культури, її історії, що був широко поширений напередодні Першої Світової війни практично у всіх верствах українського громадянства.

МЮНХЕНСЬКА УГОДА (ПАКТ) – спроба умиротворення Гітлера з боку західних держав на чолі з Англією, які 30.09.1938р. з дозволу Німеччини розчленували Чехословаччину (це відбилося й на долі української Підкарпатської Русі). Цей вияв безхребетності західних держав не лише не задовольнив домагання Гітлера, а й розпалив ще більш нацистів до подальших територіальних загарбань.

НАДДЕРЖАВА – це держава, вплив якої розповсюджується далеко за межами її кордонів.

НАДЗВИЧАЙНИЙ І ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ – найвищий дипломатичний ранг представника держави; глава посольства.

НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН – режим, що вводиться в державі чи на окремих територіях за особливих обставин на термін, що строго обумовлюється. Н.С., як правило, обмежує права громадян; надає надзвичайні повноваження спеціально створеним органам.

НАРОД – спільність людей, що складається з різних соціальних верств, класів, націй, етнонаціональних груп, об’єднаних у державу. Н.- населення держави, жителі країни.

НАРОДНА РАДА – політично оформлена конструктивна опозиція у Верховній Раді УРСР (6 червня 1990р.), членами якої став демократичний блок народних депутатів, обраних під час виборів 1990р. Опозиційні сили в парламенті очолив академік Ігор Юхновський.

НАУКОВО – ТЕЧНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ (НТР) – процес, що супроводжувався широким впровадженням у виробництво розробок нової техніки, інтенсифікацією виробничих процесів, механізацією і автоматизацією трудомістких робіт.

НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ - ідеологічна течія в КП(б)У, прихильники якої в 20-х роках прагнули примирити комуністичні ідеї із завданнями національного (економічного, духовного тощо) розвитку України. Погляди Н-К не дістали підтримки керівництва більшовицької партії.

„НАЦІОНАЛ-УХИЛЬНИЦТВО” – так називали більшовики в 20-х роках, під час здійснення політики українізації, поведінку представників інтелегенції в партійному та державному середовищі, які ніби-то ставали на шлях сепаратизму, послаблюючи відстоювання єдності націїй в СРСР.

НАЦІОНАЛІЗМ – теорія і практика етнічних й соціально – політичних відносин, які ґрунтуються на самоідентифікації та патріотизмі нації у вирішення проблем всіх сфер суспільного життя, і реалізуються у різноманітних формах, зумовлених рівнем розвитку країни та нації, а також рівнем національної свідомості.

НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ—перехід з приватної власності у власність держави землі, промисловості, банків, транспорту тощо.

НАЦІОНАЛЬНА ГОРДІСТЬ—патріотичне почуття лю­бові й поваги, відданос-

ті власній країні, її народові на основі врахування її реального внеску в

світову цивілізацію та культуру. Н. Г. несумісна з почуттям зневаги до ін-

ших народів.

НАЦІОНАЛЬНА ЦЕРКВА – релігієзнавчий термін для означення звернення етносів до певних релігійних вірувань. Суспільно – історична практика не знає безрелігійних чи безетнічних спільностей людей. Етноконфесійна специфіка релігії, яка формується взаємодією з етнічним чинником, стимулюється необхідністю потреб нації у власній церкві.

НАЦІОНАЛЬНІСТЬ—належність людини до тієї чи іншої етнічної спільності — нації чи народності. Вживається цей термін також для визначення су­купності осіб однієї національності .

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО – сукупність матеріальних благ, якими користується суспільство.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ – сукупність політичних, економічних, духовних,

соціальних, правових та інших проблем, які виникають в процесі внутрідержавного та міждержавного спілкування між представниками різних національностей (націй, народностей, національних груп тощо). Зміст Н.П., шляхи його розв'язання в різні історичні епохи не одинакові.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИБУТОК – створені за рік у сфері виробництва матеріальні цінності з вирахуванням витрат на їх утримання.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ – рух поневолених народів та країн за національне та соціальне визволення, за створення самостійної власної держави.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ—повновладдя на­ції, її реальна спроможність забезпечити право нації на самовизначення (в різних формах) аж до створення самостійної держави.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН — адміністративно-територі­альна одиниця, що створюється в місцях компакт­ного проживання національних груп, які мешкають за межами своїх національно-державних утворень і складають більшість населення даної місцевості.

НАЦІОНАЛЬНА САМОСВІДОМІСТЬ – сукупність поглядів, знань, оцінок, ідеалів, які відображають специфічний зміст, рівень і особливості уявлень членів національно – етнічної спільноти про минуле, сучасне та майбутнє свого розвитку, про місце й призначення серед інших спільнот, а також характер взаємних відносин з ними.

НАЦІЯ — виключно складний, своєрідний і специфіч­ний феномен. Тому є багато визначень нації в сві­товій історичній практиці і політології, в т. числі й сталінське класове визначення нації (4 ознаки), яким впродовж десятиліть користувалися в СРСР. В сучасних умовах розбудови незалежної України, як поліетнічної держави, українські вчені в кн. «Етнонаціональний розвиток України: терміни, визна­чення, персоналії» дають визначення нації як «етносоціальної спільності зі сформованою усталеною самосвідомістю своєї ідентичності (спільності істо­ричної долі, психології й характеру, прихильність національним матеріальним і духовним цінностям, національній символіці), а також територіально-мовною та економічною єдністю».

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ(політична) – самостійність, суверенність держави у внутрішній і зовнішній діяльності. Н.П. – спирається на конституційні й інші правові основи і гарантії, враховує міжнародний досвід.

НЕОСТАЛІНІЗМ – це частково реалізований в умовах брежнєвської доби сталінський режим. Повністю відновити сталінізм (з його масовими репресіями, трійками, ізоляцією суспільства від зарубіжного світу) не вдалося.

НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (НЕП) – система заходів, введених Х з’їздом РКП(б) в березні 1921р., спрямованих на використання в інтересах соціалізму товарного виробництва, ринкових відносин, економічних методів господарювання. НЕП дав можливість відродження зруйнованого 7-ма роками війни народного господарства, полегшив для СРСР прорив економічної блокади, вихід на міжнародні ринки, дипломатичне визнання. НЕП охоплює період з 1921 до 1929 рр.

„НОВИЙ ПОРЯДОК” – це порядок, заведений окупаційною німецькою владою, яка використовувала каральні органи, поліцію, збройні загони і службу безпеки. „Н.П.” – застосування масових репресій як до мирних жителів, так і до військовополонених; створення концтаборів (у Києві: Дарницький, Сирецький, Бабин Яр, Биківня). Всього в Україні – 150 концтаборів (в них загинуло 1.9 млн. військовополонених, 2 млн. мирних жителів).

НОМЕНКЛАТУРА – панівний клас радянського суспільства, партійно – державне керівництво. Н. – перелік, коло посадових осіб, призначення чи затвердження яких належить до компетенції якого-небудь вищого органа.

ОБ’ЄДНАНЕ ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ (ОДПУ) – існувало з 1923 по 1934 рр. і займалося політичним зиском в країні.

ОЛІГАРХІЯ- влада багатих; така форма державної влади, за якою уся її повнота належить незначний частині суспільства.

«ОКСАМИТОВА РЕВОЛЮЦІЯ» - так назвали журналісти в ЗМІ процесс формування демократичної більшості у парламенті, що відбувся на початку 2000р. і закінчився 1 лютого п’ятою сесією Верховної Ради України, яка зібралася в Українському домі в кількості 255 народних депутатів і переобрала керівництво Верховної Ради України: головою ВР – Плюща І.С., першим заступником – В.Медведчука, заступником – С.Гавриша.

ОПЕРАЦІЯ ”ВІСЛА”- насильницьке виселення українців з українських етнічних земель, що опинилися в межах Польщі, здійснене в квітні-травні 1947р. польским урядом при підтримці радянського уряду. Мета операції “Вісла”: в ході її здійснення ліквідувати бази діяльності ОУН-УПА.

ОПОЗИЦІЯ- протидія , опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому. Опозиції існують в парламентах цілого ряду країн, це не суперечить принципам демократії.

ОПОЛЯЧУВАННЯ- політика, яку проводив польский уряд стосовно українства на західно-українських землях, які Польща вважала історично складовою частиною своєї держави (насильницьке насаджування польскої мови, культури, католицизму тощо). Ця віра в дієвість Польщі спиралася на два припущення: 1)привабливість польскої культури; 2) слабкість українського національного руху (в обох припущеннях Польща помилялася). Ця політика здійснювалася Польщею до 1939р.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ”ЕДНАНИХ НАЦІЙ (ООН)- міжнародна організція створена в 1945р. , основною метою якої є підтримання миру і безпеки в усьому світі, розвиток духовних відносин між націями на основі принципу рівності й самовизначення народів.

ОРГАНІЗАЦІЯ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЕВРОПІ (ОБСЄ) - міжнародна організація, діяльність якої спрямована на зміцнення загальноевропейскої безпеки і співробітництва між країнами і народами.

ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ- організація, створена у Відні в 1929р. представниками УВО та студентських груп. Керівництво здійснював з-за кордону полковник Є. Коновалець. ОУН була “підпільною партією”, дотримувалися військових засад керівництва, конспіративних методів суворої дисципліни, проводила кампанію політичного терору проти польської держави та її представників, намагалися досягнути цілей “інтегрального націоналізму”. В 1938-1940рр. (після вбивства Є. Коновальця) розпалася на ОУН(Б) та ОУН(М).

ОСВІТА- це процес і результат засвоєння систематизованих знань.

ОФЕНЗИВА-прорив.

ОХЛОКРАТІЯ-домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, “маси”; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

ПАКТ РІББЕНТРОПА – МОЛОТОВА-одна з найдивовижніших в історії угод (23 серпня 1939р.), укладених між Німеччиною і СРСР: Гітлер, що не приховував ненависні до рядянської системи та своїх територіальних претензій на сході, прагнув нейтралізувати СРСР, перш ніж напасти на Заході; Сталін, йдучи на підписання угоди про ненапад та нейтралітет, сподівався спрямувати агресію нацистів проти Франції і Англії, прагнув виграти час для накопичення власних сил, поки між “капіталістами” точитиметься війна на взаємне виснаження, та підготувати грунт для Світової пролетарської революції.

ПАНЕГІРИК—безумовна похвала, похвальне слово, похвальна промова,

виступ; в літературі — похваль­ний вірш чи поема.

ПАРТІЯ ПОЛІТИЧНА-добровільний союз людей, об”єднаних єдністю цілей і дій в ім”я вираження і захисту інтересів певної спільності людей за допомогою політичної влади.

ПАРАФІЯ-нижча церковно-адміністративна одиниця, що об’єднує віруючих одного храму.

ПАРЛАМЕНТ – загальнонаціональна представницька установа держави, що здійснює законодавчі функції.

„ПАРТІЯ ВЛАДИ” – різні політичні сили, представники партійної та господарської номенклатури, які стали на позиції самостійності і об’єдналися під проводом Президента. «П.В.» вміло використовує інтелектуальний потенціал національно-демократичних сил, водночас не допускаючи його діячів до влади.

ПАРТІЙНІ ФУНКЦІОНЕРИ- штатні партійні працівники, що забезпечували функціонування всіх структур партії зверху до низу.

ПАРТИКУЛЯРИЗМ- прагнення до замкнутості, відособленості.

ПАСТВА- рядові парафіяни.

ПАТЕРНАЛІЗМ-покровительство, опіка старшого по відношенню до молодшого, опікуваного.

ПАТРІАРХ- титул глави автокефальної православної церкви.Помісна православна церква, керована патріархом.

ПАТРЫАРХАТ – помісна православна церква, керована патріархом.

ПАЦИФІЗМ – рух, учасники якого виступають проти війни; засудження будь-яких воєн, вимога дотримуватися миру на землі.

ПАЦИФІКАЦІЯ — «умиротворення», на шлях якого в найжорстокіших формах стала офіційна польська влада в 30-х рр. XX ст. в придушенні опору україн­ства (на західноукраїнських землях) проти соціаль­ного й національного гноблення.

ПЕРЕБУДОВА- сукупність суспільно-політичних процесів в СРСР в період з 1985 до 1991 р.р., пов’язаних з діяльністю першого і останього президента радянського союзу М.С.Горбачова.

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА – військове протистояння між двома воєнними блоками: Троїстим (Четверним союзом і Антантою), що охопило Європу та частину Азії в 1914- 1918 рр. Кожна з воюючих сторін боролася за панування в світі й переслідувала загарбницькі цілі. Приводом до війни стало вбивство герцога Ф.Фердинанда – наступника Австрійського престолу.

ПЛАН “АВТОНОМІЗАЦІЇ”- це план запропонований в 1922р. Й Сталіним, Генеральним секретарем ЦК РКП(б), наркомом наркомнацу, за яким усі радянські республіки, в т.ч. й УСРР, повинні були, втрачаючи свою незалежність (хоча й формальну), увійти до складу Російської федерації на правах автономних республік.

ПЛАН ФЕДЕРАЦІЇ- це план, запропонований в 1922 р. Головою РНК Російської федерації В.Леніним. Гостро критикуючи сталінський план”автономізації”, називаючи його шовіністичним, Ленін запропонував створення нової федеративної держави (СРСР), в яку Російська федерація увійде разом і нарівні з усіма національними республіками, що зберігають за собою право вільного виходу із цього союзу.

ПЛЕБІСЦИТ—один з різновидів волевиявлення народу шляхом всезагального

опитування громадян з най­важливіших питань життя суспільства.

ПЛЮРАЛІЗМ – ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розумінні буття; система влади, що грунтується на взаємодії політичних партій та громадсько – політичних організацій.

“ПОДВІЙНІ” ТЕХНОЛОГІЇ-наукоємкі технології, які використовуються як в громадському, так і у воєнному виробництві.

„ПОЛІСЬКА СІЧ” – нерегулярне формування української міліції, створене в серпні 1941р. Тарасом Бульбою – Боровцем, що діяло на території Полісся та Волині. „П.С”. налічувала 2-3тис. чол, боролася з рештками Червоної Армії, що швидко відступала. В к. 1941р. „П.С.” перейшла до партизанської боротьби. Незабаром її було перейменовано на УПА, яка вела бої не лише проти радянських партизан, а й проти німців.

ПОЛІТИКА — мистецтво управління суспільними про­цесами та відносинами між великими соціальними групами (класами, націями тощо); це сукуп­ність різноманітних форм і методів діяльності, мистецтво регуляції відносин між громадянами і державою, що веде до вмілого використання влади й утримування її.

ПОЛІТИЧНА НАЦІЯ – своєрідний симбіоз самодостатніх етнічних спільностей,що є громадянами України, перебувають в стані гармонійних взаємовідносин, виходячи з пріоритету не національних, а загальнонаціональних цінностей, прав людини й громадянина. Ядром П.Н. є, як правило, титульна нація, що дала назву державі.

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ — добровільне об'єднання громадян для здійснення спільного завдання та задоволення політичних, економічних, соціальних, духовних та інших спільних інтересів. В демократичних суспільствах політичні партії сприяють формуванню й вираженню політичної волі громадян, перш за все через участь у виборах, а також через висування претендентів від політичної партії на виборну посаду.

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА- сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, відносин між соціальними групами, націями, державами і забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

ПОПУЛІЗМ- схільність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

ПОХІДНІ ГРУПИ- групи, створені на завойованій націями території України переважно з числа ОУН(Б) з метою слідувати за наступаючими німецькими військами в Україні для організації і контролю місцевої адміністрації в новозавойованих українських землях.

ПРОДРОЗКЛАДКА - система державних заготівель сільськогосподарських продуктів, встановлена радянською владою в 1918—1921 рр., за якою насильницьким шляхом вилучалися у селян „залишки” хліба і встановлювалися „тверді ціни” на них.

ПРАВО НА СВОБОДУ СОВІСТІ—одне з демократичних прав людини сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, право безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. .

ПРАВОВА ДЕРЖАВА — суверенна, демократична держава, в якій: панує принцип верховенства права, дотримання закону всіма громадянами аж до тих, хто перебуває при владі, поважання особи, забезпечення недоторконості її прав і свобод; пріоритет прав людини перед правами будь-якої нації, класу, партії; пріоритет прав народу перед правами держави; взаємна відповідальність держави і громадян один перед одним; незалежність правосуддя та презумпція невинуватості.

ПРАВОЗАХИСНИК-представник руху, що виступає за дотримання прав і свобод людини і громадянина.

ПРАВОСЛАВ”Я- одне з трьох головних християнських віросповіданнь, поряд з католицизмом та протестанцизмом.

ПРАГМАТИЗМ- теорія та практика, основою яких є визнання досягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним критерієм результативної діяльності.

ПРІОРИТЕТ- першість у відкритті, винаході, висловлюванні ідей; переважне право, значення чогось.

ПРИВАТИЗАЦІЯ- процес перетворення будь-якої форми власності(державної, колективної, особистої тощо) в приватну, передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, перетворення державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, приватні тощо.

ПРИЧИНА- те, без чого не було б наслідку.

ПРОВОКАТОР - “таємний агент” силових структур, підбурювач, що діє з метою зради.

ПРОТЕКЦІОНИЗМ-сприяння створення найсприятливіших умов.

ПРОТЕКТОРАТ- покровительство сильного по відношенню до слабкого, якому приходять на допомогу і ставлять його в залежність.

П’ЯТИРІЧКИ – спроби Комуністичної партії здійснити величезні економічні перетворення за дуже короткі строки через формування планів, завдання та системи заходів, що були спрямовані на виконання цих планів. Планування здійснювалося на 5 років й було розраховано на ентузіазм народу, його патріотизм. Перші п’ятирічки (к. 20-30-і роки) остаточно зламали механізм саморегуляції економіки. Наростаюча централізація економічного життя, закладена в П., призвела до формування адмістративно-командної системи в СРСР.

„П’ЯТИРІЧКА ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ” – період сталінського терору 1937-1941 рр..

П”ЯТЕ УПРАВЛІННЯ- так називалося спеціальне управління, створене в 1967р. в брежневську добу при КДБ для боротьби з “ідеологічними диверсіями”. А насправді- з інакомисленням.

РАДА БЕЗПЕКИ – постійний вищий і керівний орган ООН, який складається з 5 постійних членів – СРСР (нині Росія), США, Велика Британія, Франція, Китай та шести непостійних членів, яких обирають на два роки. Основне завдання Р.Б. – підтримання миру на Землі.

РАДА ЄВРОПИ (РЄ) – європейська організація, що покликана захищати права людини, парламентську демократію і принцип верховенства права.

РАДИКАЛІЗМ – застосування рішучих, докорінних змін, заходів при роз’язанні якихось питань.

РАДНАРКОМ (РАДА НАРОДНИХ КОМІСАРІВ) – перший радянський уряд на чолі з В.Леніним. Після Жовтневого перевороту виникло питання, як назвати новий уряд: «Рада Міністрів» чи «Тимчасовий уряд». Троцький запропонував «Р.Н.К.», Ленін погодився («пахне революцією»).РНК проіснував з 1917 до 1946 рр.

РАДНАРКОМ УКРАЇНИ – маріонетковий радянський уряд України, що взяв таку назву в 1919 р., запозичивши її у Росії. Першим головою РНК України став болгарин Християн Раковський, присланий В.Леніним з Росії.

РАДЯНСЬКА ВЛАДА – влада, в основі якої знаходиться діяльність Рад депутатів (робітничих, селянських, солдатських, пізніше-народних), які виникли внаслідок безпосереднього волевиявлення частини трудящих і стали логічним продовженням революційних традицій 1905-1907 рр. Керівним органом всіх рад на території Росії після Жовтневого перевороту 1917 року стала РНК, першим керівником (головою) якого було обрано на II Всеросійському з’їзді Рад Володимира Ульянова (Леніна)

РАДЯНІЗАЦІЯ – політика і практика радянської влади на західноукраїнських землях, спрямована на соціалістичні перетворення „по-радянськи” (індустріалізація, колективізація, перетворення в духовному житті, розправа з тими, хто нехоче „таких” перетворень). Р. проводилася з вересня 1939р. до к. 40-х років (з прервою на радянсько-німецьку війну).

РАТИФІКАЦІЯ – затвердження органами верховної державної влади міжнародного договору, заключеного уповноваженими держав, що вели переговори.

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – вдосконалення виробництва, краща, доцільніша його організація.

РАХУНКОВА ПАЛАТА—контрольний орган Верховної Ради України за

виконанням бюджету держави, введений за Конституцією України 1996 р.

РЕАБІЛІТАЦІЯ – відновлення доброго імені, відновлення в правах, визнання особи (групи осіб), що були необґрунтовано репресовані, невинними. В СРСР перегляд рішень колишніх колегій ОДПУ, „трійок” НКВД та „особливої наради” при НКВД – КДБ – МВС СРСР стосовно репресованих громадян почався після смерті Й.Сталіна.

РЕВОЛЮЦІЯ – негайна, насильницька зміна існуючого суспільно-політичного ладу – на противагу еволюції, поступовій зміні.

РЕГІОН – частина країни, область, район, що відрізняється від інших певними природними, економічними та іншими особливостями, ментальністю населення, що тут проживає.

„РЕЙКОВА ВІЙНА” – кодова назва одного з найважливіших напрямків діяльності радянського партизанського руху, який полягав в руйнуванні залізниць, мостів, нищення залізничних німецьких ешелонів в окупованих районах, які перевозили на фронт живу силу й техніку. „Р.В.” особливо посилилася під час Курської битви.

РЕПАРАЦІЯ – відшкодування збитків, понесених у війні.

РЕПАТРІАЦІЯ – повернення на батьківщину після війни військовополонених, біженців, переселенців, направлених на примусові роботи.

РЕПРЕСІЇ – невід’ємна частина, головна риса тоталітарного сталінського режиму, форма розправи цього режиму з т.зв. „класовими ворогами” на шляху соціалістичного будівництва. На Україні Р. в 20-30 рр. набули різних форм (розкуркулення, депортації, голодомори, викриття „шкідників” організацій, фізичне знищення).

РЕСПУБЛІКА—форма державного правління, за якої: народ є носієм суверенітету, єдиним джерелом влади в державі; він делегує на строго визна­чений строк державницькі повноваження орга­нам державної влади та місцевого самовряду­вання; глава держави й усі органи влади є виборними й змінюваними, а виконавча влада є похідною від представницького органу; державну владу ніхто не може узурпувати.

РЕФЕРЕНДУМ — форма безпосередньої демократії, пряме волевиявлення громадян через всенародне голосування.

РЕФОРМА – перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої соціальної структури.

РИНОК – обмін товарів, який визначається пропозицією і попитом на товари у масштабі світового господарства (світовий зовнішній ринок), країни (національний внутрішній ринок) та її окремого району (місцевий ринок).

РОЗВИНУТИЙ СОЦІАЛІЗМ – так ідеологи комуністичної партії брежнєвської доби, посилаючись на „самого В.І.Леніна”, назвали перехідний етап від соціалізму до комунізму, який „волюнтарист” Хрущов, мовляв, хотів „перескочити”, оголосивши, що країна вступила в етап розгорнутого будівництва комунізму. Р.С. розглядався, як суспільство, в якому планувалося успішно виділити питання задоволення власних потреб людини, де буде піднята на високий рівень економіка, наука, освіта та складеться новий тип цивілізації.

РОЗКУРКУЛЕННЯ – політика ліквідації куркульства як класу, спрямована на те, щоб позбавити заможного селянина його власності (землі, сільськогосподарського інвентаря, зерна, худоби), ізолювати його від маси бідних селян. Р. проводилося насильницьким, репресивним методом аж до фізичного знищення.

„РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ” – це процес нищення здобутків українського національного відродження 20-х рр., що розгорнувся в 30-ті рр. і супроводжувався масовими репресіями; політика українізації замінювалася політикою русифікації.

РУСИФІКАЦІЯ — сукупність умов, дій та заходів в на­ціональних неросійських республіках бувшого СРСР або в окремих регіонах Російської Федера­ції щодо звуження вживання рідної мови, користу­вання здобутками культури свого народу, вивчення своєї історії та піднесення на передній план знання російської мови, культури, історії Росії, тобто при­ниження всього національно-неросійського порів­няно з російським.

РУМУНІЗАЦІЯ – політика румунських властей, що проводилася на українських землях Бессарабії й Буковини 22 роки (1918-1940 рр.), спрямована на знищення української мови, школи, культури, невизнання українців окремою нацією, нищення українського місцевого самоуправління, яким вони користувалися до 1918 р. як російська провінція Бессарабії та австрійська провінція Буковини. Своєю нетерпимістю до українців Румунія перевершила навіть Польщу.

РУСИНСТВО – політична течія в Карпатській Україні в 20-30 рр.. яка вважала жителів цього краю окреми слов’янським народом.

„САМВИДАВ” – форма діяльності дисидентів по розповсюдженню підготовлених ними книг, статей, закликів, звернень, які викривали політику властей. Підготовлені матеріали переписувалися, передруковувалися, передавалися з рук в руки.

САМОВИЗНАЧЕННЯ НАЦІЇ — універсальний прин­цип розв'язання національного питання через право вільного вибору народом форми державно-націо­нального утворення чи національно-територіальної автономії аж до виділення й утворення самостійної, незалежної держави.

САТЕЛІТ – формально незалежна держава, фактично підпорядкована іншій, більш сильній державі.

САТРАП – жорстокий начальник, самодур-адміністратор, який не рахується із законами.

СВЯЩЕННИК – служитель культу, який має право здійснювати богослужіння і таїнства, за винятком священства. Друга назва – ієрей (старший священик – протоієрей).

«СЕРДЮКИ»—члени сердюцької дивізії, однієї з най­кращих військових частин

генерала П. Скоропад­ського, сформованої з представників заможного

селянства.

СЕПАРАТИЗМ — прагнення політичних сил до відокрем­лення країни чи певної її території від іншої країни. В поліетнічних державах—це рух національ­них меншин за відокремлення й створення власної держави чи встановлення автономного самоврядування.

СОЦІАЛІЗМ – термін, який вживали комуністи для означення ідеалу і дійсності з таким соціальним устроєм, за якого благо визначається перетворенням приватної власності в суспільну.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЗЕМЛІ —перетворення приватновлас­ницьких земель в загальнонародну власність.

„СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ” – літературно – художнє коментування сталінських „теоретичних положень”, прославлення радянської дійсності.

СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА — принцип функціонування держави, у відповідності до якого вона бере на себе захист соціально слабких і піклується про втілення в життя соціальної справедливості.

СОЦІАЛЬНА НАПРУГА – ситуація в суспільстві, що готова вибухнути масовими заворушеннями.

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА — сукупність різноманітних соціальних спільнот,

що склалася історично (класів, етносів, соціальних прошарків, груп людей тощо), а також стосунків між ними, обумовлених відповідним рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ) – організація, створена 4 серпня 1914р. емігрантами із Наддніпрянщини – Д.Донцовим, В.Дорошенком, М.Залізняком, Ю.Бачинським та ін., що виступали за поразку Росії у Першій світовій війні і обстоювали ідею утворення самостійної держави під протекторатом Австро-Угорщини і Німеччини. Очолив СВУ Д.Донцов.

СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1922р. – це договір про утворення СРСР, підписаний членами делегації РСФСР, УСРР, БСРР, ЗСФРР (всього 86 підписів) 30 грудня 1922 року. С.Д. визначав компетенцію Союзу, до відома якого в особі його верховних органів належали майже всі функції внутрішньої і зовнішньої політики, що були забрані у республік. Верховним органом влади СРСР оголошував з’їзд Рад. Вищим органом ставав РНК СРСР. Права республік С.Д. зводив нанівець, хоча де – юре залишав за ними формально право виходу. Суверенітет союзних республік, зафіксований в С.Д., залишався аж до розпаду СРСР політично-правовою легендою.

СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД) - об’єднання держав, що виникло в результаті розпаду СРСР (8 грудня 1991р.), метою якого було збереження і розвиток на новій основі економічних, культурних, політичних зв’язків між колишніми союзниками республіки. Україна

„СПРАВА СВУ” – сфабрикована справа: ВКП(б) „виявила” в 1929р. т. зв. Спілку визволення України, таємну націоналістичну організацію, яка звинувачувалася в зв’язках з емігрантськими силами, зарубіжними державами, підбурюванні селян проти колективізації, підготовці вбивства Й.Сталіна, спробі відокремлення України від Росії.

„СТАБІЛІЗАЦІЯ” – за часів брежнєвської доби це, по суті, консервація існуючого режиму, яка проявилася через підміну справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах всіх рівнів; зростання масштабу бюрократичного апарату; зведення нанівець самостійних громадських організацій на фоні зростання ролі комуністичної партії, як „керівної і спрямовуючої” сили в суспільстві, в руках якої зосередилася вся повнота влади.

СТАЛІНІЗМ - деформована антигуманна теорія, політика і практика, що торкнулася своєю злочинною суттю усіх сфер життя радянського суспільства, в центрі якого стояла окрема людина, групи людей, цілі народи.

СТРАХОВА КАМПАНІЯ – фінансова установа, що створює за рахунок своїх клієнтів спеціальний фонд, який використовується для покриття збитків цих клієнтів від нещасних випадків, стихійного лиха і т.п.

СУБ’ЄКТИВІЗМ – відношення до будь-чого, що визначається особистими симпатіями, поглядами суб’єкта; відсутністю об’єктивності.

СУВЕРЕННА ДЕРЖАВА - верховенство, самостійність державної влади в

рамках однієї країни, її незалежність від будь-якої влади всередині держави та на міжнародній арені, це повнота суверенітету, поширеного на всю її територію.

СУВЕРЕНІТЕТ — незалежне від будь-яких обставин і осіб верховенство народу, нації, держави у внутрішній і зовнішній політиці, що забезпе­чує незалежність та самостійність розвитку суспільства.

СУСПІЛЬСТВО – сукупність форм спільної діяльності людей, які склалися історично.

„СХІДНИЙ ВАЛ” – неприступний оборонний рубіж, який з метою переходу до затяжної позиційної війни і вимотування сил Червоної Армії почали будувати німці при відступі на Україні по р.Дніпро і р.Молочна (вересень-жовтень 1943р.). „С.В.” мав стати останнім вирішальним плацдармом німців на Україні.

„СХІДНА МАЛОПОЛЬЩА” – назва Галичини, яку поляки вживали в період існування Речі Посполитої, на зразок того, як Росія називала Україну – Малоросія.

ТАБОРИ „СПЕЦІАЛЬНОГО РЕЖИМУ” – табори, створені в 1948р., для засуджених за „антирадянську діяльність” та „контрреволюційні акти”, в яких застосовувалися особливо витончені методи „впливу” на засуджених.

„ТАЛОННИЙ РЕЖИМ” – режим, що склався в період проведення політики „воєнного комунізму” і передбачав отримання продуктів харчування та деяких промтоварів лише за талонами.

ТЕМНИКИ – „тема тижня”; так називалися цензурні вказівки президентської адміністрації Леоніда Кучми, де журналістам вказувалося, які події висвітлювати (і як саме), а які ігнорувати.

ТЕНДЕНЦІЯ – напрям розвитку якогось явища.

ТЕОРІЯ – система основних ідей в тій чи інші галузі знань.

ТЕОРІЯ БОРОТЬБИ ДВОХ КУЛЬТУР – протиставленн міської культури, як культури вищого гатунку, сільській культурі, як культури нижчого рівня.

ТЕРОР – фізичне насильство, аж до фізичного знищення політичних супротивників. Особливо гостро Т. проявляється в боротьбі за владу.

ТИМЧАСОВА ВЛАДА – влада, у якій особи на керівні посади призначаються (чи навіть обираються) на певний, як правило, нетривалий термін до їх заміни іншими особами на постійній основі.

„ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА” – система виробництва, яка діє всупереч існуючому законодавству, частіше всього нелегально.

ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО – форма виробництва, при якій продукти виробляються для продажу.

ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ (ТУП) – міжпартійний блок українських партій. Наддніпрянської України, що виник ще в 1907р., а після Лютневої революції 1917р., вийшов із підпілля, зініціювавши створення Української Центральної Ради.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ – терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Це один з основних демократичних принципів, пов’язаний із плюралізмом і правами людини.

ТОТАЛІТАРНА ДЕРЖАВА—держава, в якій в силу історичних умов склалася така система політичного та соціального устрою життя суспільства, за якої неконтрольована народом влада бюрократичної елі­ти отримала можливість руйнації або прямої забо­рони інститутів представницької демократії чи просто можливість військово-поліцейського терору.

ТРАДИЦІЇ – звичаї, порядки, що встановилися, успадковані, успадковані, передані від минулого, сприйняті даною владою і народом, використовуються для спадкоємності.

„ТРІЙКИ” – позасудові органи, т. зв. особливі наради з трьох чоловік (представник партійних, радянських та нкведистських органів), що почали діяти з листопада 1934р., виносили вироки у справах „ворогів народу” та членів їх сімей; відправили в табори та на смерть багато тисяч радянських(в т.ч. українських) людей. „Т.” припинили своє існування після смерті Сталіна, в Хрущовську добу.

ТРИБУНАЛ – спеціальний суд для розгляду справ з воєнних злочинів.

ТРОЇСТИЙ (ЧЕТВЕРНИЙ) СОЮЗ – союз, що склався в 1882р. між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією (до 1915р.), в 1915 році Італія вийшла, а увійшли в союз Болгарія і Туреччина. Головним противником вважав Англію, Францію та Росію.

УКРАЇНОФІЛЬСТВО – найбільш впливова ідеологічна течія в Закарпатській Україні в 20-30 рр.. яка демонструвала віданність українській культурі, традиціям і звичаям українського народу і відображала настрої більшої частини українців цього краю.

УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (УВО) – військова організація, створена в 1920р. в Празі, що прагнула продовжити збройну боротьбу проти польської окупації. Очолив її пізніше полковник Є. Коновалець. УВО проводила операції, спрямовані на дестабілізацію польського режиму. В 1929р. УВО стала ініціатором заснування у Відні ОУН.

УЗУРПАЦІЯ – протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.

УКРАЇНІЗАЦІЯ – український різновид політики коренізації, політика, що здійснювалася радянським керівництвом в 20-х рр. в національно – культурній сфері (мова, культура, релігія тощо). Українізація виступала, як засіб боротьби за збереження і розвиток української культури, як засіб боротьби за національну державність, за незалежність.

УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА (УГВР) – позапартійна структура з функціями громадянського і військового управління . УГВР створена в липні 1944 р. І ставила за мету очолити збройну боротьбу проти окупантів, а після унезалежнення України передати всю повноту влади Українським Установчим Зборам Виконавчим органом УГВР був Генеральний секретаріат, очолюваний Романом Шухевичем.

„УКРАЇНСЬКА ХВИЛЯ” – таку назву отримав живий ланцюг між Києвом і Львовом (21 січня 1990р.), утворений з ініативи НРУ на честь 71-ї річниці від дня проголошення 22 січня 1919р. „Акту Злуки” УНР та ЗУНР.

УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ – це питання про роль і місце українського фактора у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі. В широкому розумінні слова „У.П.” – це питання про умови, спроби та механізм возз’єднання українських земель в одну соборну незалежну власну українську державу, її розвиток, становлення та зміцнення.

УКРАЇНСЬКИЙ БУРЖУАЗНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ – термін, який застосовувася в радянській пропаганді. Його навішували представникам українського національного руху, патріотам України, всім тим, хто відстоював українську національну ідею, національні права українців і України.

«УКРАЇНСЬКИЙ П’ЄМОНТ» - Східна Галичина, як твердиня національного руху, база українського національного відродження; школи, культурні заходи, часописи, преса, громади, просвіти, кафедра історії України у Львівському університеті, національне товариство ім. Шевченка.

УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ДЕМОКРАТИЧНЕ ОБ’ЄДНАННЯ (УНДО) – найчисленніша і найвпливовіша від усіх разом взятих політичних партій і організацій на Галичині, що була прямою спадкоємницею довоєнної Народно-демократичної партії. УНДО складалася з української інтелігенції та духовенства. Це була, по суті, ліберальна партія, що виступала за соборну незалежну Україну, через нормалізацію українсько-польських взаємин.

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС – конгрес, який відбувся 6-8 квітня 1917 року у Києві, визначив структуру Центральної Ради (Велика рада. Мала рада); надав ЦР повноваження представляти народ України (практично перетворив її на своєрідний український парламент; одностайно висловився за національно-територіальну автономію України.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД—термін, вживаний в кількох основних значеннях: населення Української держави; поняття, що визначає суб'єкт української нації, який охоплює всі її класи, соціальні прошарки та групи; соціально-етнічна сукупність громадян, які про­живають на терені України.

УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ (УЦК) – координаційний орган, створений у Кракові навесні 1940р., як своєрідний український заклад соціального забезпечення, догляду за хворими і літніми людьми, безпритульними дітьми, розвитку освіти, охорони здоров’я на території Генерального Губернаторства (частини окупованої німцями Польщі), де проживало українське населення. Очолив УЦК відомий український географ В.Кубійович.

УКРАЇНОФІЛЬСТВО—термін, який вживається для того, щоб підкреслити

вияв любові до України, її народу, його історії та культури, до всього

україн­ського.

УКРАЇНОФОБІЯ—термін, що уособлює негативний вияв до України, її

народу, історії та культури, зневаги до всього українського.

УКРАЇНСТВО—термін, донедавна вживаний тільки в зарубіжній історичній та філософській думці для означення етнічно-національної спільності людей, що мають своє коріння в етнічних межах України, а також їх нащадків в діаспорі.

УЛЬТИМАТУМ—категорична, остання вимога з певних питань однієї держави

до іншої, зафіксована в дип­ломатичному або будь-якому писаному документові чи в усній формі, супроводжувана погрозами.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА – форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

УНІТАРИЗМ – принцип і форма державного устрою суспільства, які припускають наявність єдиної конституції на всій території держави, єдиної системи вищих органів державної влади, єдиної системи права, а також адмістративно-територіальний розподіл без політичної самостійності адміністративних одиниць.

УРБАНІЗАЦІЯ — процес зростання ролі міста в розвит­ку суспільства, поповнення населення міст за раху­нок сільського. Числове уявлення про розгортання цих процесів дають переписи населення.

УРЯД – орган виконавчої влади держави, що реалізує всю повноту цієї влади. Діяльність У. відносно автономна й у визначених межах підконтрольна як законодавчому органу, так і Верховному Суду.

.УСТАНОВЧІ ЗБОРИ—тимчасовий (на відміну від пар­ламенту) представницький орган, який має окреме, чітко визначене завдання (прийняття Конституції тощо), після виконання цього завдання припиняє свою діяльність.

ФАШИЗМ – крайня, антидемократична, радикально – екстремістська політична течія, в основі якої – синтез концепції нації як одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму. Ф. характеризується ненавистю до інших національностей.

ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ – капітал (багатство), який утворився внаслідок зрощування банків з підприємствами.

ФЕДЕРАЦІЯ — форма державного устрою, союзна держава, яка складається з кількох державних утво­рень (штатів, земель, в Росії —республік), що мають спільну територію, спільний уряд, спільні Збройні Сили, грошову та податкову систему, спіль­ну Конституцію (при збереженні конституцій членів федерації), спільне законодавство, суд, що об’єдналися для розв'язання спільних для всіх членів федерації завдань. Кожен з членів федерації володіє державним суверенітетом.

ФЕНОМЕН – виняткове, надзвичайне, рідкісне явище.

ФРАКЦІЯ – група депутатів-членів однієї політичної партії в парламенті; відокремлена частина політичної партії, що має свої погляди, відмінні від поглядів керівництва партії.

ФУНКЦІЯ - обов’язки, коло діяльності.

ФЮРЕР – так називали у фашистській Німеччині главаря нацистів Гітлера.

„ХВИЛЬОВІЗМ” – ярлик, якого радянська влада в 20-х рр. навішувала представникам творчої інтелігенції, у чиїх поглядах і творчості простежувався національний акцент. (Від імені М.Хвильвого, письменника, керівника ВАПЛІТЕ).

„ХОЛОДНА ВІЙНА” – стан міжнародних відносин, який характеризується тривалим конфліктом, і, водночас, неможливістю вирішити його шляхом прямого воєнного конфлікту; так називалися відносини між США та СРСР після Другої Світової війни аж до Горбачовської „перебудови”.

ХРОНОЛОГІЯ ІСТОРІЇ (ПЕРІОДИЗАЦІЯ) – це встановлення хронологічно послідовних етапів у суспільному розвитку людства. В основу цих етапів покладені вирішальні фактори, загальні для всіх країн світу.

ЦЕНЗУРА – нагляд за друкованими виданнями з метою недопущення публікації небажаної, з точки зору даної держави, інформації.

ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ – зосередження керівництва, управління в єдиному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.

ЦЕРКВА – тип релігійної організації, характерними атрибутами якого є спільне віровчення, культова і позакультова діяльність, система управління; християнська культова споруда з вівтарем і приміщенням для проведення богослужіння.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ – будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий даним суспільством.

ЧЕРВОНИЙ ТЕРОР – деспотичні методи управління, репресії і терор проти всіх невдоволених , вжиті російськими більшовиками , які в 1920 р. втретє встановили радянську владу в Україні.

„ШЕСТИДЕСЯТНИКИ” – нове покоління інтелігенції часів хрущовської „відлиги”, виховане в умовах ідеологічної лібералізації, яке, сповідуючи свободу самовираження, викривало перекоси і лицемірство офіційної культури, вимагало гарантій вільного розвитку українського народу, його культури й мови, започаткувало національне відродження, виступало за оновлення радянського суспільства. „Ш.” широко представлен діячами культури, науки, літератури, кінематографа тощо.

ШОВІНІЗМ – ідеологія, політика і практика переслідування, цькування, гноблення інших народів, проповідь виключності великої нації, її переважання щодо націй менших, прагнення підпорядкувати й інтегрувати малі народи.

ЯДРО ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА – так Конституція СРСР 1977р. узаконила в статті 6-й безмежну владу комуністичної партії в радянському суспільстві. Ст.. 6 була вилучена з Конституції за часів Горбачовської перебудови.

ЗМІСТ

На початку державного відродження (1917—1918 рр.) ............................ 2

Змагання тенденцій державотворення в Україні (1918—1920 рр. ) ...... 13

УСРР в добу непу (1921—1929 рр.)................................................................ 34

«Великий перелом» (1929—1939 рр.) ........................................................... 47

Західноукраїнські землі між двома світовими війнами (1918-1940 рр.) 64

Україна напередодні трагічних випробувань (1939—1941 рр.)................. 71

Тотальна війна на знищення (1941—1945 рр.).............................................. 74

Україна в повоєнні роки (1945—1955 рр.)....................................................... 91

Період хрущовської «відлиги» (1953—1964 рр.)..............................................100

Період «застою» і кризи радянського суспільства (1964—1985 рр.).......... 107

„Перебудова” і розпад СРСР (1985 – 1991 рр.)................................................ 117

Україна в сучасну добу (1991—1997 рр.)......................................................... 123

Конституція незалежної України.............................................................. 139

Терміни і поняття ........................................................................................ 146