Труднощі вирішення цих завдань:

— Російська Федерація, що проголосила себе правонаступницею СРСР, зайняла жорстку позицію щодо України—політичні структури Росії захопили Держ­банк СРСР, присвоїли собі золотий та алмазний фонд, проте зовнішні борги Росія розподілила між республі­ками;

— республіканські органи влади, що звикли до вка­зівок «зверху», очолювала стара номенклатура, «запрограмована» на виконання чужих команд;

— невміння використати історичний досвід (позитивний і негативний) попередніх спроб творення самостій­ної держави.

Розробка відповідної законодавчої бази переходу до ринкових відносин. ВР України, як законодавча влада, розробила й прийняла низку законів про:

— економічну самостійність України;

— ціни й ціноутворення;

— про бюджетну систему;

— про власність;

— про систему оподаткування;

— про підприємства;

— про антимонопольну діяльність;

— три закони про приватизацію (підприємств, землі житла);

— про державну податкову службу;

— про підприємництво;

— про банки й банківську діяльність;

— про цінні папери і фондову біржу;

— про податок на додаткову вартість;

— про пріоритетність соціального розвитку села й її агропромислового комплексу в народному господарстві України;

— про зовнішньоекономічну діяльність та ін.

Переважна більшість з цих законів була прийнята в перші роки незалежності й була достатньо солідною, але і бажаних наслідків досягти не вдалося: закони, в пере­важній своїй більшості, не працювали; деякі з них виявилися недосконалими; недосконалим, або зовсім відсутнім був і механізм їх реалізації; один закон іноді суперечив іншому, що приводило до хаосу в економіці.

Швидка зміна Урядів України, що так і не встигали щось зробити для реформування економіки. Нестабіль­ність політичної ситуації, відсутність механізму чіткого забезпечення реформ, відсутність єдності поглядів щодо напрямів та важелів переходу до ринкової економіки у законодавчої та виконавчої влади та з-поміж політичних партій привели до того, що за короткий період поміня­лося 6 урядів — В. Фокіна, Л. Кучми, Ю. Звягільського, В. Масола, Є. Марчука, П. Лазаренка, Пустовойтенка, кожен з яких мав своє бачення й свої механізми реалізації концепції переходу до ринку. Внаслідок чого Україна опинилася в глибо­кій економічній кризі.

Коротка характеристика економічної кризи: — з самого початку були створені легальні умови для криміналізації економічного життя і великомасштабного пограбування економіки України (вільна торгівля продукцією промислового виробництва; створення малих підприємств при крупних підприємствах; «прозорі» кордони, через які вивозилася дефіцитна продукція тощо);

— зростання цін на енергоносії заганяло молоду державу в міцні фінансові лабети, змушувало підприємства, колгоспи, радгоспи переходити на бартерні розрахунки; цукор, зерно, м'ясо, олія ставали справжньою українською валютою;

— розрив економічних зв'язків при блокуванні пере­ходу до ринкової економіки з боку лівих консервативних сил поставив на грань Існування сотні підприємств, де­сятки і сотні тисяч людей залишилися без роботи;

— загострилася енергетична криза: на 20—ЗО % зменшилися поставки з Росії; катастрофічний стан української електроенергетики; зниження видобутку українського вугілля;

— складне становище в металургійному комплексі, більш як на 1/3 зменшився випуск її продукції;

— спад виробництва в нафтовій та хімічній промисловості;

— наполовину знизилося виробництво товарів народного споживання (понад 50 % підприємств легкої промисловості або стоять, або працюють напівсили), ринок заполонили товари іноземного виробництва;

— швидке зростання інфляції, підвищення цін на продуктові та промислові товари, додаткові виплати пенсіонерам, студентам, багатосімейним тощо, підвищення заробітної плати в бюджетній сфері не встигали за «мтрибком » цін;

— надзвичайно низькими темпами відбувалося реформування економічних відносин в аграрному секторі народного господарства: хоча тут і почали функціонува- ти фермерські та кооперативні господарства, різноманітні об'єднання кооперативів, акціонерні та акціонерно-пайові господарства тощо, в основі залишалася колгоспно-радгоспна система;

— не досягнуто паритетності в ціноутворенні: ціни на промислові товари в декілька разів вище, ніж продукція села. І навіть при таких «ножицях цін», розрахунки за с/г продукцію весь час запізнюються на декілька місяців;

— демонополізованою від жорсткого державного регу­лювання виявилася фінансова сфера: процес становлення комерційних банків та їх діяльність відбувався стихійно, без належної законодавчої бази та контролю з боку НБУ. Внаслідок цього були створені умови для численних зловживань;

— недосконалою виявилася податкова система, що, з одного боку, привело до згортання діяльності кооперацій та виробництва, а, з іншого, до «тінізації» економіки;

— рівень державного регулювання народним господарством різко коливався за різних урядів від 80 % до 135 % і навпаки.

Наслідки глибокої економічної кризи: виробничий потенціал України скоротився майже вдвоє. Різко впав життєвий рівень населення, посилилася його диференціація. Можливості лікування та отримання вищої освіти на безкоштовній основі різко скоротилися.