Факти (підсумковий випуск) 21:45 (ictv)

Сюжет про слухання пішов другим після теми проблем з опаленням у Харкові та Житомирі. Тема слухань була представлена некоректно, бо ведуча процитувала тільки одну з сторін - Д.Табачника. Причому був обраний вираз про те, що „дискусія перетворилася на сплеск емоцій”. Після цього був використаний репортаж з передачі „Подробно с Дмитрием Киселевым”, який вже був проаналізований вище.

Таким чином, з передач новин провідних каналів українського телебачення пересічному глядачу дуже важко було зрозуміти, що ж насправді відбувалося 4 грудня в стінах парламенту, якими були вимоги журналістів, що спонукало їх до рішучих дій, в чому сутність цього протистояння, яке є змістовне наповнення основних термінів, що обговорювалися: цензура, редакційна політика тощо. В цьому випадку, новинні канали виявилися не стільки засобом інформування аудиторії, скільки, особливо у вечірніх випусках, інструментом формування „правильної” з позиції влади точки зору.

12 Грудня 2002 р.

У цей день відбулася спроба переобрання голови Національного банку України. Вона була відзначена гострим протистоянням між фракціями більшості та опозиції. В парламенті відбулося кілько сутичок, робота була зірвана. Цікаво дослідити, з чиїх позицій висвітлювали журналісти головну подію дня. Саме головну не тільки в реальному, а в віртуальному вимірі, бо абсолютно всі канали поставили її на перше місце в своїх випусках новин.

Новини 21:00 (ут-1)

Подання парламентських подій в УТН навряд чи можна вважати об’єктивним. Тільки один раз слово надавалося представнику опозиції (Й.Вінський), а після цього тричі були синхрони представників більшості (О.Волков, О.Задорожний, Н.Шуфрич) (і тут, і далі ми не враховуємо синхрони голови Верховної Ради В.Литвина, бо, в даному випадку він виступав не як член більшості, а як посадова особа, яка веде засідання ВР). Причому виступ представника опозиції був першим, а потім демонструвалися тільки аргументи протилежної сторони. У коментарях журналістів також не було жодного натяку на спробу виправити комунікативну ситуацію.

У репортажі широко використовувався метод докору („День голосування, в який парламент серед іншого повинен був ухвалити кілька дуже важливих економічних законопроектів, як то про оподаткування прибутку підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір та деякі зміни до Митного кодексу, закінчився майже безрезультатно”, „О п’ятій годині депутати покинули сесійну залу, залишивши інженерам Верховної Ради роботи до пізньої ночі. Жертвами сьогоднішніх баталій сьогодні пали: мікрофон спікера та кілька комп’ютерів найновітнішої системи Ради”). Тобто парламентарі-ініціатори заворушень представлялися винними і за порчу обладнання, і за неприйняття корисних законів. Вони представлялися неконструктивними і, фактично, не було жодного пояснення їх позиції.

Підсумки 23:00 (Ера)

У двох сюжетах Підсумків, які були присвячені конфлікту у парламенті широко використовувалися методи докору та іронії, а також підтасування.

Іронія зводила політичні суперечки на несерйозний, побутовий рівень. Такі вирази, як „Сьогодні парламент працював в режимі боксерського клубу — жодного законопроекту, проте близько десятка бійок з п’ятьма перервами”, „Очевидно, щоб підтримати спікера у такий відповідальний момент, опозиція миттєво оточила його і почала лікнеп з регламенту Верховної Ради. Володимир Литвин не витримав настільки теплих обіймів колег і оголосив перерву” тощо створюють в аудиторії враження, що депутати опозиції — це люди несповна розуму, які не мають особливих моральних перепон і б’ються через відстоювання якихось посад. Серйозного пояснення та аналізу причин протистояння зроблено не було.

В ефір пішли чотири синхрони, причому всі вони представляли точку зору більшості (Г.Суркіс - двічі, О.Волков, Л.Кравчук). Про мотиви опозиції аудиторії залишалося тільки здогадуватися.

Однобічне представлення інформації було доповнено прямою атакою на опозицію, яка виразилася в численних докорах, таких як „не проголосовано жодного законопроекту при тому, що сьогодні мали розглядатися надважливі для країни закони, що стосувалися поповнення доходної частини бюджету”, „І все було б дуже смішно, якщо б не було так сумно — сьогодні не розглянули жодного соціально-економічного законопроекту”, „В залі засідань, до речі, внаслідок сьогоднішніх парламентських бійок, було завдано серйозної матеріальної шкоди: зламано мікрофон голови, пошкоджено систему голосувань „Рада”” тощо.

Але всі ці докори не дають жодного уявлення про мотиви дій опозиції, чому для опозиції таке принципове значення набула посада голови Нацбанку. До речі, в одному нетитрованому синхроні (мабуть, народного депутата Ю.Кармазіна) звучать слова „Три з половиною мільярди стоїть питання...”, але ніякого пояснення цих слів немає.

Містить сюжет і підтасування. Так за словами журналістів „Опозиціонери... за принципом Портоса „я б’юся, тому що я б’юся” блокували будь-яке голосування”. Перенос слів героя авантюрного роману в оцінку української політичної ситуації, створює відповідне ставлення аудиторії. Підтасування тут полягає у тому, що опозиція билася не за принципом „я б’юся, тому що я б’юся”. У неї були цілком конкретні міркування, і аудиторія мала право знати про ці міркування. На жаль, це право було проігнороване.

У другому сюжеті наводилися думки К.Ващук та В.Литвина про подальший розвиток подій в парламенті.

ТСН 19:30 (1+1)

Два перших сюжети було приділено подіям в парламенті і в вечірньому випуску ТСН.

Сюжет був побудований в іронічному контексті. Вирази „вони чубилися так хвацько”, „цирк на дроті” тощо створювали картину несерйозності того, що відбувалося в парламенті, зводило парламентські суперечки на побутовий рівень.

Це враження було закріплено докорами: „Зараз працівники технічних служб парламенту намагаються оцінити збитки, які депутати сьогодні завдали своєму робочому місцю — сесійній залі”, „Мікрофони зламали не тільки на місцях деяких депутатів, але і у президії парламенту. Крім того, пошкодили систему голосування „Рада”. Її, нагадаю, вважають у світі найкращою і коштувала вона Україні 4,5 мільйони гривень”, „до розгляду інших питань — зокрема і тих, що стосувалися наповнення державного бюджету народні обранці так і не дійшли”.

Ці докори підкріплюють враження, що депутати замість серйозних державних справ „чубляться” через кадрові, посадові питання.

В першому сюжеті було представлено чотири синхрони, по два з боку опозиції та більшості (С.Сас, В.Ющенко та О.Волков, О.Задорожній). Але синхрони більшості йшли за синхронами представників опозиції і спростовували їх слова за принципом „останнього слова”.

Крім того, другий сюжет складався тільки з синхрону члена фракції СДПУ (о) Н.Шуфрича та невеличкої підводки до нього. В цьому синхроні опозиція була звинувачена в тому, що вона боїться ревізії діяльності Нацбанку і це не вигідно В.Ющенку. Як думки опозиції з цього приводу, так і дистанціювання журналістів від цього висловлення не було.

Таким чином, журналісти повністю стали по один бік барикад з більшістю, ідентифікували себе з однією з політичних сил, що суперечить принципам інформаційної журналістики.

Підсумковий випуск ТСН 23:59 (1+1)

Лаконічнішим, ніж інші, виглядає відповідний сюжет нічного ТСН. Репортажу тут зовсім не було, що викликає певний сумнів. Адже подія явно не рядова, стоїть на першому місці у списку новин. Висвітлення парламентського протистояння звелося до коментарю ведучого. В цьому коментарі було досить таки мало іронії („Народні депутати працювали цього дня руками. Замість приладів для голосування об’єктами докладання фізичних зусиль були колеги і парламентська техніка”).

Зовсім були відсутні докори. Було процитовано по одному політику з кожного з таборів (О.Мороз і Л.Кравчук). Однак відсутність репортажу, не згадування про деякі важливі елементи парламентського дня дозволяють сумніватися у повній реалізації інформаційних запитів аудиторії.