1. Вищі навчальні заклади

У США майбутні журналісти активно вивчають роботу американських газет, радіо і телебачення. Це допомагає, по-перше, краще усвідомити соціальну організацію ЗМК, їх внутрішню будову, а, по-друге, дає досвід аналітичної роботи.

У стінах американських університетів журналісти-початківці під керівництвом досвідчених викладачів ведуть наукову роботу, яка має на меті виявити можливі недоліки у роботі ЗМК, визначити шляхи підвищення впливу мас-медіа на аудиторію. Вагомість таких досліджень підвищується тим, що ними керують, як правило, професіонали, які поєднують викладацьку роботу з практичною журналістською діяльністю.

2. Професійний журналістський кодекс

У США не існує єдиного кодексу журналістів. У таких журналістських організацій, як ASNE, APME, SPJ/SDХ, є власні кодекси, які обов'язкові для їх членів. Є такі кодекси і в деяких окремих органах масової комунікації. Такі кодекси складаються з простих, чітких правил, як, наприклад, "жоден журналіст не має права приймати ніяких подарунків від потенційного джерела інформації", "спортивні журналісти зобов'язані сплачувати за свої місця на трибуні під час змагань", "журналіст зобов'язаний вважати за обов'язок привести у підготовлених ним матеріалах судження, що різняться від тих, які висловлюються у редакційних статтях його газети".

Ці правила тлумачаться більш детально у численних керівництвах, які виробляються професійними об'єднаннями журналістів. Вони містять правила поведінки журналістів по відношенню до тих, хто надає їм інформацію, до читачів і видавців. Питання журналістської етики розглядаються на конференціях і зустрічах, які влаштовують професійні журналістські корпорації.

3. Ради з проблем місцевої преси

У Сполучених Штатах такі ради існують у вигляді регулярних зустрічей з керівництвом органами масової комунікації. У нас такі зустрічі відомі як читацькі конференції. Вони є суттєвим важелем впливу громадської думки на діяльність газет, журналів, радіо і телебачення.

Засідання рад з проблем місцевої преси організуються чи самими органами комунікації, чи університетами і школами журналістики, чи об'єднаннями читачів. За допомогою таких зустрічей читачі краще розуміють труднощі та особливості роботи журналістів, а журналісти - запити аудиторії.

4. Регіональні та загальнодержавні ради з питань змк

Не слід плутати такі установи з офіційними органами контролю.

Ради з питань засобів масової комунікації є громадськими організаціями, які створюються власниками медіа-засобів і журналістами для координування своєї діяльності та самоконтролю. Однак, як правило, в таких радах більше половини місць займають представники громадськості, які безпосередньо в журналістиці не працюють.

Самоконтроль здійснюється через розгляд скарг читачів, слухачів, глядачів та розбір конфліктних ситуацій між самими ЗМІ. У більшості країн рішення рад не носять обов'язкового характеру. Винятком є Швеція, де така рада може накласти штраф на газету. З іншого боку, рада з питань ЗМІ виступає своєрідним гарантом свободи слова. У таких випадках вона діє перед владою як представник інтересів і аудиторії, і журналістів.

Ради з питань ЗМІ є у більшості країн Європи і Північної Америки, а також в Індії, Австралії та деяких інших країнах.