Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ligachova_n_chernenko_s_telebachen...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
19.08.2019
Размер:
1.75 Mб
Скачать

4 Грудня 2002 р.

Проведення парламентських слухань „Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні” було підсумком тривалої дискусії у суспільстві та журналістському середовищі. Внаслідок гостроти постановки проблеми, загрози страйку журналістів (такого в Україні ще ніколи не було), ці слухання стали „подією дня”. Тому цікаво, як на них зреагували провідні канали українського телебачення у своїх новинних програмах.

Новини 21:00 (ут-1)

Тема громадських слухань опинилася в „порядку денному” УТ-1 тільки на 4 місці з 16. Більш актуальними виявилися підписання прем’єр-міністром і представниками парламентської більшості протоколу про закріплення розподілу посад в уряді, відвідування президентом комбінату „Запоріжсталь”, позиція Національного банку щодо перегляду грошових показників на наступний рік. Таким чином, ясно спостерігається спроба применшити значення слухань, перенести їх у свідомості глядача у перелік другорядних подій.

Крім того, „підводка” до сюжету про слухання теж містить спробу „підтасування карт”. Наведемо її повністю.

„СТУДІЯ: Нову експертизу Таращанського тіла буде проведено у Швейцарії у січні наступного року. Про це під час парламентських слухань з питань свободи слова в Україні заявив генпрокурор Святослав Піскун”.

І після цього йде сюжет про слухання. Отже, акцент переноситься із питань протистояння журналістів цензурі на таке болюче і не втрачаючи актуальність для суспільства питання як „справа Гонгадзе”. Причому журналіст, який став символом протистояння владі, не називається, а на перший план висувається генеральний прокурор С.Піскун, тобто робиться спроба представити його основним „ньюсмейкером” парламентських слухань, хоча це далеко не так.

Сам репортаж був побудований за класичною схемою. Спочатку слово було надано двом представникам ініціаторів слухання: М.Томенку та А.Шевченку, а потім провідникам протилежної точки зору: О.Зінченку та Д.Табачнику. Завершив сюжет синхрон І.Сторожука. Таким чином, під оболонкою „об’єктивності” перевага, за допомогою методу „останнього слова” була надана представникам уряду. Тим більш, що журналіст між виступами Д.Табачника та І.Сторожука особливо відзначив, що вони пропонують створити спільну комісію для вивчення питання, тобто предстають в іміджі незаангажованих сил, готових до діалогу, на противагу різким виступам ініціаторів слухань.

Підсумки 23:05 ут-1

Сюжети про парламентські слухання та проблеми свободи слова були розташовані на 2 і 3 місці з 9, пропустивши вперед повідомлення про розбійний напад на території Польщі на автобус із українськими, російськими та білоруськими туристами.

І в цьому сюжеті було наголошено на бажані представників владних кіл порозумітися із „бунтуючими” журналістами. При цьому проблема „опустилася”, тобто замість її розгляду журналістка-автор репортажу порівняла її із теологічною дискусією, вважаючи, що доказів існування цензури не було представлено. Синхронами були представлені обидві сторони: відповідно слово було надано „героям дня” Д.Табачнику, О.Зінченку та М.Томенку, А.Шевченку.

Крім репортажу, „Підсумки” запросили до прямого ефіру члена Нацради з питань телебачення і радіомовлення О.Мартиненко. Таким чином, „Підсумки” продовжили сумну традицію, яка останнього часу характерна для вітчизняної журналістики. Замість того, щоб надати слово представникам обох сторін, були використані „напівдебати”. Не даремно, що в ході цієї бесіди згадувалися тільки два прізвища: О.Зінченко та Д.Кисельов, було виправдано існування „темників” („Якщо стан оцінюється як інформаційна війна, — ну, власне і засоби мають бути військові”), знов робилися спроби підмінити поняття „цензури” та „редакційної політики”. Інші точки зору представлені не були. Отже, був використаний прийом „фальшивого нейтралітету”, коли журналіст нібито нейтральний до обговорюваного питання, а фактично надає можливість озвучити свою позиції тільки представникам однієї сторони.

ТСН 19:30 (1+1)

Сюжет про проблеми свободи слова був поставлений на перше місце у вечірньому випуску новин. Зважаючи на його малий обсяг та відкриту тенденційність варто навести розшифровку цього матеріалу повністю:

„СТУДІЯ: В студії — Алла Мазур. Політична цензура — це взагалі не тема для парламентських слухань, вона для наукової конференції. Це — щире переконання Сергія Васильєва, керівника Головного управління інформаційної політики теперішньої Адміністрації президента.

Подається фотографія Сергія Васильєва, надрукований текст із газети „День” - „УС” „...проблеми свободи слова у тому розумінні, в якому її хочуть подати, не існує. Не існує проблеми політичної цензури. Існує проблема вітчизняних ЗМІ. ... АП у даній ситуації штучно було притягнуто для створення негативного політичного іміджу Президента, для супроводу політичного проекту, який затіяла опозиція за фінансовою допомогою зовнішніх сил. С.Васильєв”

СТУДІЯ: „І ті журналісти, хто говорить про політичну цензуру вголос, переконаний пан Васильєв, лише заробляють на цій проблемі. Більше того, вони ж її і створюють штучно”, - повідомляє людям чиновник президентської Адміністрації, на якого так нарікають журналісти”.

В даному випадку ми спостерігаємо повну ідентифікацію позиції журналістки та однієї із сторін конфлікту. Починаючи сюжет словами С.Васильєва і тільки потім говорячи про це, журналістка створює враження, що це її власні слова та переконання. Давайте виділимо твердження, що містяться у цьому сюжеті: „Політична цензура — це взагалі не тема для парламентських слухань”, „проблеми свободи слова у тому розумінні, в якому її хочуть подати, не існує. Не існує проблеми політичної цензури”, „АП ... штучно було притягнуто ... для супроводу політичного проекту, який затіяла опозиція за фінансовою допомогою зовнішніх сил” (тобто звинувачуються в політичній заангажованості на боці опозиції ті журналісти, які виступають проти цензури. До речі, серед них досить багато журналістів „1+1”), „І ті журналісти, хто говорить про політичну цензуру вголос лише заробляють на цій проблемі. Більше того, вони ж її і створюють штучно”. Журналістка не тільки не дала можливості висловитися опонентам п. С.Васильєва, але й сама не дистанціювалася від більш ніж маргіналізованих суджень. А про парламентські слухання було згадано тільки в контексті „некоректності” їх проведення.

Підсумковий випуск ТСН 23:59 (1+1)

У нічному ТСН парламентським слуханням було приділено три великих матеріали, розташовані на початку випуску. Перше, на що хочеться звернути увагу, це багатовекторність представлення інформації. Тобто були висвітлені погляди всіх сторін: і тих, хто ініціював слухання, вважаючи першочерговою проблему свободи слова, і тих, хто не згоден з тим, що цензура в Україні існує. В першому матеріалі були представлені 2 синхрони журналістів та 3 політиків. Тобто в цілому баланс було дотримано.

Другий матеріал — бесіда у студії з Д.Табачником — має тільки одну ваду, характерну останнього часу для наших каналів: запрошується тільки одна людина, яка презентує тільки одну сторону. Тобто замість дебатів та представлення всіх точок зору глядач отримує полудебати з позицією тільки однієї з сторін. Ведучий ТСН А.Тичина на противагу Д.Кисельову (див. Подробно с Дмитрием Киселевым (ICTV) нижче) діяв набагато професійніше. У своїй бесіді з гостем у студії Д.Табачником він не нав’язував свою точку зору, а допомагав співрозмовнику повніше розкрити свої помисли, задуми та дії. Тобто А.Тичина розпитував гостя, а не боровся з ним. Сюжети представляли обидві конфліктуючи точки зору.

Третій матеріал, як і перший, також побудований на принципах „доброї” журналістики: представлені всі сторони конфлікту, коротко виділені їх аргументи.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]