3.”Індикатори” маніпуляцій.

На загал, для пересічного телеглядача існує елементарний набір своєрідних „індикаторів”, які свідчать про застосування маніпулятивних технологій у тій чи іншій програмі. Достатньо вичерпний перелік таких індикаторів наводить Сергій Кара-Мурза у книзі „Манипуляция сознанием”. Свідомо чи інтуїтивно, кожен з нас може опиратися на ряд певних ознак. Окрім способів подачі інформації, про які ми згадали раніше – сенсаційності та терміновості і мультиплікативності(дроблення) подачі інформації, такими „індикаторами”, зокрема, є:

Мова. Як тільки ведучий чи диктор починає вживати незрозумілі для більшості глядачів терміни (на зразок „секвестр”, „ваучер”, ”дефляція”, ”дефолт”) – це свідчить про реалізацію маніпулятивної схеми. Оскільки якби той, хто транслює повідомлення, був би зацікавлений у тому, щоб повідомлення було раціонально осмислене глядачами, то зробив би його максимально зрозумілим і побудував би у формі уявного діалогу.

Емоції. Спроби „тиснути на емоції” в інформаційних та суспільно-політичних програмах практично в усіх випадках покликані замаскувати реальний стан речей, або чиїсь реальні інтереси.

Повторення. Один з головних засобів недобросовісної пропаганди. Якщо раптом на телебаченні починають безкінечно обговорювати одну і ту ж тему, використовуючи при цьому одні і ті ж комбінації слів – є всі підстави запідозрити маніпулятивний характер цих повідомлень.

Вилучення з контексту. Вилучаючи ту чи іншу проблему з реального контексту, маніпулятор „заганяє” думку глядача у потрібне йому „русло”. Ігнорування альтернативних думок, всіх факторів тієї чи іншої суспільної проблеми чи ситуації свідчить про те, що мета повідомлення – створити у свідомості глядачів інспірований, умисно створений висновок чи оцінку.

Тоталітаризм джерела повідомлень. Відсутність альтернативних джерел інформації, опозиційних ЗМІ(в першу чергу телеканалів), свідома інформаційна блокада альтернативних думок – одна з найсуттєвіших ознак маніпуляції масовою свідомістю у масових масштабах.

Змішування інформації та оцінки. Грубий маніпулятивний прийом, проти якого прийняті спеціальні закони у європейському законодавстві. Сприймаючи факти, людині складно захиститися від нав’язаних ведучим чи диктором оцінок цих фактів. Цей прийом застосовується на вітчизняних телеканалах дуже широко.

Прикриття авторитетом. Спроби підтримати будь-яке політичне чи ідеологічне твердження авторитетом конкретної особистості, особливо в тому випадку, якщо вона не має жодного стосунку до тієї сфери, яка пов’язана з цим твердженням.

Некогерентність висловлювань. Невідповідність висловлювань, які стосуються однієї теми, достатньо легко вловлюється на рівні інтуїції. Нестиковки у твердженнях політиків та телеведучих, які сприймаються беззастережно виключно завдяки пасивності глядачів – одна з яскравих ознак маніпулятивних комбінацій.

Пересічному телеглядачеві, набір таких „індикаторів” може допомогти зберегти здатність до самостійного мислення під маніпулятивним „пресом” мас-медіа.