1.7. Аналіз кредитоспроможності підприємства

Кредитоспроможність господарюючого суб’єкта розуміємо як наявність у нього передумов для отримання кредиту та його вчасного повернення у термін, передбачений угодою. Кредитоспроможність позичальника характеризується наступними рисами:

• репутацією позичальника, яка визначається своєчасністю розра­хунків за раніше отримані кредити, якістю поданих звітів, відпові­дальністю й компетентністю керівництва;

• стійким фінансовим станом і здатністю виробляти конкуренто­спроможну продукцію;

• можливістю, при необхідності, мобілізувати грошові кошти з різних джерел.

Одночасно з цим, банк здійснює оцінку прибутку, який він отримає при кредитуванні конкретних витрат позичальника, і порівнює його з середньою прибутковістю банку. Рівень прибутків банку повинен бути пов’язаний з мірою ризику при кредитуванні. Банк оцінює розмір прибутку, що отримує позичальник, з точки зору можливості сплати банку відсотків при здійсненні нормальної фінансової діяльності й визначає міру ризику, який він хотів узяти на себе в даній ситуації.

Банк розглядає також:

• мету використання кредитних ресурсів;

• суму кредиту, яку оцінюють, виходячи з проведення позичальником заходів щодо визначення ліквідності балансу, співвідношення між власними і позиковими коштами;

• погашення кредиту. Вивчення проводять шляхом аналізу повер­тання кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, наданих гарантій і використання заставного права;

• забезпечення кредиту, тобто вивчення статуту і положення з точки зору визначення прав банку брати в заставу під видану позику активи позичальника, включаючи цінні папери.

При аналізі кредитоспроможності використовують низку показників, найважливіші з яких – норма прибутку на вкладений капітал і ліквідність.

Схематично процес оцінки комплексу умов, що визначають кредито­спроможність позичальника, можна виразити таким чином: «солідність» клієнта, прибутковість діяльності позичальника, мета отримання кредиту, сума кредиту, умови погашення позики, забезпеченість кредиту.

При аналізу кредитоспроможності клієнта, залежно від виду кредиту, що видається, і мети дослідження виділяють оперативну і загальну кредитоспроможність.

Загальну оцінку проводять на основі аналізу динаміки норми прибутку на вкладений капітал (рентабельність), яку визначають відношенням суми прибутку до загальної суми пасиву по балансу:

де R – норма прибутку; П – сума прибутку за звітний період (квартал, рік), грн.; – загальна сума пасиву, грн.

Зміна цього показника відображає тенденції у сфері прибутковості й кредитоспроможності позичальника. Однак точну оцінку кредитоспро­можності можна дати лише на основі кількісного аналізу коефіцієнітв.

Аналіз коефіцієнтів кредитоспроможності здійснюють у кілька етапів.

І етап. Визначення коефіцієнтів кредитоспроможності й класу позичальника.

Рис. 15. Схема коефіцієнтів кредитоспроможності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткотер­мінових зобов’язань підприємства може бути негайно погашена за рахунок грошових коштів клієнта; характеризує можливість господарюючого суб’єкта мобілізувати грошові кошти для покриття короткотермінової заборгованості; чим вище цей коефіцієнт, тим надійніший позичальник.

Залежно від від величини коефіцієнта абсолютної ліквідності прийнято розрізняти:

– кредитоспроможний господарюючий суб’єкт – К_{абс.лік.}> 1;

– обмежено кредитоспроможний – К_{абс.лік.} від 1 до 1,5;

– некредитоспроможний – К_{абс.лік.} < 1,0.

Слід мати на увазі, що всі банки користуються показниками кредитоспроможності, однак кожний банк формує власну кількісну систему оцінки розподілу позичальника на три категорії: надійний (кредитоспроможний), нестійкий (обмежено кредитоспроможний), ненадійний (некредитоспроможний). Позичальник, визнаний надійним, кредитується на загальних умовах; у цьому випадку може бути застосований і пільговий порядок кредитування. Якщо позичальник є нестійким клієнтом, то при укладанні кредитного договору передбача­ються норми контролю за його діяльністю і поворотністю кредиту (гарантія, щомісячна перевірка забезпечення, умови заставного права, підвищення процентних ставок та ін). Якщо позичальник – ненадійний клієнт, то кредитувати його недоцільно. Банк може надавати позику тільки на особливих умовах, передбачених у кредитному договорі.

Коефіцієнт покриття поточної ліквідності показує, яку частину поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можна погасити, мобілізувавши всі оборотні кошти.

Проміжний коефіцієнт покриття критичної ліквідності характеризує частину короткотермінових зобов’язань організації, яка може бути погашена в короткий термін за рахунок коштів найбільш ліквідних активів.

Коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу відображає, яка частина функціонуючого капіталу «заморожена» у виробничих запасах.

Коефіцієнт забезпеченості показує, якою мірою оборотні кошти або майно організації сформовані за рахунок власних джерел (див. рис. 15).

Вказані коефіцієнти розраховуються на початок і кінець кредитного періоду, тоді ж проводиться оцінка їх динаміки і порівняння з нормативами, встановленими банком. У процесі аналізу може бути зроблене аранжування коефіцієнтів за важливістю. Методика аранжування коефіцієнтів і розрахунку у кожного банку може бути власна, це його комерційна таємниця, що клієнтам не повідомляється.

Крім цього, в процесі аналізу визначають і оцінюють такі показники:

• чисті активи підприємства

активи – зобов’язання (довготермінові й короткотермінові);

• чисті ліквідаційні активи

ліквідні активи – короткотермінові зобов’язання;

• власні поточні активи

поточні активи – короткотермінові зобов’язання.

Власні поточні активи – це активи, що залишилися після погашення короткотермінових зобов’язань. Їх ще називають робочим капіталом. Зростання цього показника свідчить про зростання власного майна організації та її платоспроможності.

Порівняння фактичних показників кредитоспроможності зі встанов­ле­ними банком кредитами дає уявлення про попередній клас позичальника.

З метою точнішого визначення кредитоспроможності позичальника, а, отже, й рівня фінансового ризику банку, проводять чинниковий аналіз вказаних показників.

1 етап. Чинниковий аналіз показників кредитоспроможності.

Чинниковий аналіз:

• спрямований на з’ясування впливу на рівень показників кредито­спроможності зміни окремих чинників. Зокрема, ліквідних ресурсів, різних видів заборгованості;

• допомагає визначити основний чинник, вплив якого найбільший, на зміну того чи іншого коефіцієнта кредитоспроможності. У процесі контролю за здійсненням кредитного договору банк і позичальник повинні якнайуважніше стежити за негативною зміною цього чинника, здатного привести до зростання кредитного ризику банку.

2 етап. Структурний аналіз.

Він дає змогу прогнозувати зміни у кредитоспроможності позичальника, а саме:

• оцінку стану й тенденції елементів ліквідних активів;

• стан кредиторської заборгованості, заборгованості перед банком та іншими кредиторами, що дає змогу банку прогнозувати ймовірність виникнення проблем у діяльності підприємства, погіршення їх фінансового стану й кредитоспроможності, а також розробляти і включати у кредитний договір умови, що гарантують інтереси банку.

Не рекомендується поліпшувати рівень кредитоспрооможності позичальника або визначати умови його кредитування при таких ситуаціях:

• поліпшення коефіцієнта ліквідності тільки за рахунок зростання дебіторської заборгованості або залишків готової продукції;

• підвищення коефіцієнта покриття за рахунок зростання залишків готової продукції, не забезпеченої угодами щодо збуту, залишків сировини, які важко реалізувати, й незавершеного виробництва;

• погіршення структури ліквідних коштів;

• фактичній наявності власних оборотних коштів у розмірі їх мінімальної потреби;

• зростанні показників забезпеченості власними коштами малих виробничих структур, пов’язаних з ризиковою діяльністю організації;

• поліпшенні показника забезпеченості виробничої діяльності угодами за рахунок угод з некредитоспроможними покупцями й поста­чальниками;

• скороченні боргових зобов’язань банку у зв’язку з неякісною сировиною, що кредитується.

Визначення рейтингу позичальника

При розрахунку кредитоспроможності на попередніх етапах визначався попередній клас позичальника. Внаслідок аналізу може виникнути ситуація, коли різні коефіцієнти кредитоспроможності одночасно вказують на різні класи одного позичальника. У цьому випадку необхідно визначити рейтинг позичальника.

Для оцінки кредитоспроможності клієнта банк використовує різноманітні джерела інформації (рис. 16).

Рис. 16. Джерела інформації.

Основне джерело інформації для оцінки кредитоспроможності господарських організації – їх баланс із пояснювальною запискою. Аналіз балансу дає змогу визначити, які кошти мають у розпорядженні підприєм­ства і якої величини кредит вони забезпечують.

При роботі з активом балансу необхідно звернути увагу на такі обставини.

1. При формуванні застави основних коштів (будівель, обладнання тощо), виробничих запасів, готової продукції, товарів, інших запасів і втрат право власності заставника на вказані цінності повинно підтверджуватися включенням їх вартості до складу відповідних балансових статей.

2. Залишок коштів на розрахунковому рахунку повинен відповідати даним банківської виписки на звітну дату.

3. При аналізі дебіторської заборгованості необхідно звернути увагу на терміни їх погашення, оскільки надходження боргів позичальника може стати для нього одним із джерел повернення кредиту.

При розгляді пасивної частини балансу особливу увагу потрібно звернути на вивчення розділів, що характеризують стан позикових коштів.

1. Проаналізувати кредитні договори за тими позиками, заборгованість за якими відображаємо у балансі, й котра не погашена на дату запиту про кредит, пересвідчившись, що вона не є простроченою.

2. Наявність простроченої заборгованості за кредитами інших банків – негативний чинник, що свідчить про помилки й прорахунки в діяльності позичальника, яку, можливо, планується тимчасово компенсувати за допомогою нового кредиту.

3. Крім цього, необхідно проконтролювати, що пропонується як застава на забезпечення кредиту, чи не була вона закладена іншому банку.

4. Оцінюючи стан кредитної заборгованості, потрібно пересвідчитися, чи спроможний позичальник вчасно розплапитися за отримані кредити.

Однак аналіз балансу дає лише загальне уявлення про кредитоспро­можність. Тому для розрахунку якісних показників кредитоспроможності використовуються дані оперативного обліку, фінансового планування, зведення, що нагромаджуються у банках, статистичних органах, дані анкет клієнтів, інформація постачальників, результати обробки даних обстеження за спеціальними програмами, відомості спеціального бюро щодо оцінки кредитоспроможності підприємств.