1. 4. Види економічного аналізу та їх роль в управлінні підприємством
Загальна схема економічного аналізу може бути представлена так (рис. 2).
Однак ця схема не дає повного уявлення щодо сукупності видів економічного аналізу, який використовується підприємствами. В основі класифікації економічного аналізу лежать різні ознаки.
Рис. 2. Схема видів економічного аналізу.
Залежно від ролі в управлінні виділяють:
• управлінський (внутрішній) аналіз забезпечує аналітичною
інформацією керівництво підприємства;
• фінансовий (зовнішній) аналіз забезпечує зовнішніх користувачів
інформацією про підприємство.
Залежно від періодичності аналіз є:
• перспективним (прогнозним, попереднім);
• оперативним;
• поточним (ретроспективним), який виконується за підсумками
діяльності за цей чи інший період.
Залежно від характеру об’єктів управління аналіз поділяють за:
• галузями економіки;
• рівнями суспільного виробництва та управління (галузь,
об’єднання, група взаємопов’язаних організацій, підприємства,
філії та структурні виробничі одиниці);
• стадіями процесу розширеного відтворення (виробництво, обмін,
розподіл, споживання);
• складовими елементами виробництва (трудовими, матеріальними,
фінансовими, кредитними).
За суб’єктами управління виділяють економічний аналіз, який виконується:
• керівництвом та економічними службами;
• власниками та органами господарського управління;
• постачальниками;
• покупцями;
• аудиторськими фірмами;
• кредитними організаціями;
• податковими та фінансовими органами.
За складом і повнотою питань, які вивчаються, економічний аналіз поділяють на:
• повний (аналіз господарської діяльності організації в цілому);
• локальний (аналіз діяльності окремих підрозділів);
• тематичний (аналіз окремих функціональних систем економіки).
За методом вивчення об’єкта виділяють аналіз:
• системний;
• функціонально-вартісний;
• факторний;
• діагностичний (експрес-аналіз), який дозволяє встановити характер
порушень нормального ходу економічного процесу;
• маржинальний – метод оцінки та обґрунтування ефективності
управлінських рішень на основі причинно-наслідкового взаємо-
зв’язку обсягів реалізації прибутку та витрат;
• економіко-математичний, який дозволяє встановити оптимальний
варіант управлінського рішення для використання виробничих
ресурсів;
• стохастичний, включаючи регресивно-кореляційний та ін.
За складом розрахунків, які виконуються, розрізняють:
• комплексний економічний аналіз, який включає економічну й технічну сторони виробництва, аналіз соціальних і природних умов у взаємозв’язку з виробництвом;
• техніко-економічний аналіз;
• економіко-правовий аналіз;
• економіко-екологічний аналіз.
1. 5. Взаємозв’язок управлінського і фінансового аналізу
Аналіз господарської діяльності включає два великих розділи:
• фінансовий аналіз;
• управлінський аналіз.
Організація, об’єкти і методи вирішення завдань фінансового та управлінського аналізу мають свою специфіку.
У процесі фінансового (зовнішнього) аналізу виконуються розрахунки за визначенням:
• абсолютних показників прибутку, виручки, витрат;
• відносних показників рентабельності;
• ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності
підприємств;
• ефективності використання власного капіталу;
• ефективності використання позичених засобів;
• ефективності авансування капіталу (інвестиційний аналіз);
• економічної діагностики фінансового стану підприємств і
рейтингової оцінки організації-емітента.
Предметом управлінського (внутрішньогосподарського) виробничого аналізу є:
• обґрунтування бізнес-плану;
• система маркетингу;
• комплексний економічний аналіз ефективності господарської
діяльності;
• технічно-організаційний рівень та інші умови виробництва;
• ефективність використання виробничих ресурсів;
• виробництво та реалізація продукції;
• взаємозв’язок собівартості, обсягу продукції і прибутку.
Фінансовий аналіз, який ґрунтується на даних бухгалтерської звітності, є зовнішнім аналізом і має такі особивості:
• множинність суб’єктів аналізу (користувачів інформації);
• різноманітність цілей та інтересів суб’єктів аналізу;
• наявність типових методик, стандартів обліку та звітності;
• орієнтація аналізу тільки на загальну звітність підприємства;
• максимальна відкритість результатів аналізу з метою управління
підприємством.
До особливостей управлінського аналізу відносять:
• орієнтацію результатів аналізу з метою управління підприємством;
• відсутність регламентації аналізу зі сторони;
• комплексність аналізу, вивчення діяльності підприємства з
економічної, фінансової і технічної сторін;
• інтеграція обліку, аналізу, прогнозування і прийняття рішень;
• конфіденційність результатів аналізу з метою збереження
комерційної таємниці.
Суб’єктами економічного аналізу є користувачі економічної інформації комерційної організації, котрі як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені в її діяльності (рис. 3).
Рис. 3. Користувачі фінансової інформації.
Спектр основних користувачів інформації доволі широкий. До безпосередньо зацікавлених належать ті, хто пов’язаний з організацією участі у капіталі, борговими та іншими господарськими відносинами. Опосередковано зацікавлені використовують економічну інформацію у суто професійних цілях; такі користувачі інформації безпосередньо не зацікавлені в діяльності організації, але за умовами контракту повинні захищати інтереси першої групи користувачів.
Розрізняють не тільки користувачів інформації, а й їх економічні інтереси щодо господарської діяльності підприємства, а також їх мету у ході аналізу.
Інтерес власників при аналізу фінансових звітів – підвищення прибутковості на вкладений капітал (дивідендів або норми дивіденду), забезпечення стабільності підприємства, оптимізація питомої ваги власного капіталу, підвищення ефективності використання виробничих ресурсів. Кредитори та інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики за показниками і вкладами, вирішити питання щодо продовження терміну позики й умов її надання, гарантіях повернення кредиту, вигідності розміщення капіталу. Головна мета кредиторів – чистий грошовий потік, ліквідність активів, надійність і стабільність отримання виручки і прибутку. Увага інвесторів звернена на суму прибутку, який вони можуть отримати на вкладений капітал.
Управлінський персонал (менеджмент підприємства) аналізує всі сфери діяльності; для нього аналіз – це засіб контролю та основний інструмент управління, тому управлінці здійснюють систематичне спостереження за взаємопов’язаними подіями, намагаючись своєчасно виявити проблеми, контролюють представлення фінансової інформації зовнішнім користувачам.
До неосновних користувачів економічної інформації відносять страхові компанії, аудиторські та консалтингові фірми, фондові біржі, юридичні фірми, асоціації, пресу, профспілки тощо.