Аналіз рівномірності розміщення договорів про поставку продукції підприємства

Нерівномірність завантаження підприємства договорами призвела до того, що у ІІІ кварталі договірні зобов’язання виконані лише на 95,0%. Швидко виконали план у І і II кварталах, а в цілому за рік – не виконали.

Аналіз виконання договірних зобов’язань проводять у кілька етапів:

– на першому етапі дають загальну оцінку виконанню зобов’язань загалом і з наростаючим підсумком від початку року;

– на другому етапі виділяють аналіз виконання за окремими групами продукції (у тому числі за товарами народного споживання) і відповідно до державного замовлення та за прямими договорами;

– на третьому етапі аналізують виконання договірних зобов’язань щодо асортименту, якості та термінів поставок продукції.

Особливу увагу слід звернути на рівень виконання договірних зобов’язань щодо асортименту, якості й термінів поставки, адже договір вважають виконаним лише тоді, коли дотримані всі умови поставки. Такий аналіз можна зробити з використанням коефіцієнтів оцінювання ступеня виконання зобов’язань щодо поставок згідно з передбаченим асортиментом ­– Кас, зумовленою якістю – Кяк і терміновим – Ктерм. Суть цих коефіцієнтів полягає у тому, що ступінь виконання договірних зобов’язань визначають за допомогою співвідношення обсягу фактичної поставки не більшої, ніж передбачено умовами договору, до величини договірних зобов’язань. Так, ступінь виконання договірних зобов’язань щодо асортименту продукції, яку поставляють, можна визначити з викорис­танням аналі­тичної табл. 13.

Таблиця 13

Аналіз виконання зобов’язань щодо асортименту продукції, яку поставляє підприємство, тис. Грн.

Аналогічну методику використовують при аналізі якості й термінів поставки. Для оцінювання договірних зобов’язань щодо поставок продукції можна застосовувати комплексний показник, який визначають як добуток виконання окремих показників договірних зобов’язань щодо асортименту, якості й термінів.При цьому необхідно ці показники узгодити між собою. Це означає, що при аналізі виконання зобов’язань щодо асортименту слід враховувати лише ту частину продукції, яка поставлена вчасно, а частку продукції, що відповідає якості, визначити лише за продукцією, зарахованою до виконання зобов’язань щодо асортименту.

Комплексний показник виконання договірних зобов’язань щодо поставок продукції дорівнює:

.

Аналіз причин невиконання договірних зобов’язань щодо поставок враховує також виявлення винуватців у внутріш­ньовиробничих підроз­ділах та впливу зовнішніх факторів.

На завершальному етапі слід провести аналіз причин перевиконання договірних зобов’язань.

У нашому прикладі таке перевиконання договірних зобов’язань становить 400 тис. грн.

Розділ 4. Аналіз організаційно-технічного рівня виробничого процесу

Дуже важливим напрямком аналізу є вивчення рівня техніки, технології, організації виробництва та управління.

Аналіз рівня техніки. Його доцільно почати з вивчення вікового складу обладнання, ступеня оновлення і зношення. З цією метою порівнюють результати аналізу стану основних виробничих фондів із середньо­галузевими показниками і даними споріднених підприємств.

Ступінь оновлення показує, наскільки інтенсивно діє процес «омолодження» техніки.

Важливим показником технічного рівня виробництва є питома вага прогресивного обладнання в загальній його кількості. Обладнання, що належить до прогресивного в тій чи іншій підгалузі, визначають галузеві проектно-технологічні інститути, його склад періодично переглядають і встановлюють, чи технічна база підприємства відстає від інших підприємств галузі.

Важливим показником технологічного рівня є ступінь механізації, який характеризують:

а) коефіцієнт механізації робіт (співвідношення обсягу продукції або робіт, виконаних механізованим способом, до їх загального обсягу);

б) коефіцієнт механізації праці (співвідношення робочого часу, затраченого на механізовані роботи, до всього відпрацьованого часу на даний обсяг продукції чи робіт);

в) коефіцієнт механізації з трудомісткості (співвідношення другого коефіцієнта до першого).

Усі загальні коефіцієнти можна обчислити не лише на підприємстві загалом, а й в окремих цехах і під час виробничих процесів. Порівняння коефіцієнтів у динаміці за кілька років, а також у цехах показує, як здійснюється механізація процесу виробництва, а порівняння прогнозних звітних коефіцієнтів використовують для оцінювання виконання завдання щодо підвищення ефективності виробництва. Потім з’ясовують причини такого становища.

На завершення аналізу технічного рівня виробництва треба визначити вплив його змін на продуктивність праці, фондо­віддачу, обіговість наявних засобів. З цією метою вивчають динаміку фондоозброєності й енергооз­броєності робітників – показників, що характеризують технічне озброєння праці.

Між фондоозброєністю і продуктивністю праці існує функціональна залежність. Отже, щоб визначити вплив зміни фондоозброєності робітників на продуктивність їх праці, потрібно у розрахунках враховувати відмінність у методології визначення показників продуктивності праці робітників і їх фондоозброєності. Продуктивність праці вимірюють способом ділення обсягу продукції (Q) на середньооблікове число робітників (r), зайнятих у всіх змінах, а фондоозброєність – способом ділення основних виробничих фондів (F) на кількість робітників у найбільшій зміні (r_c).Для погодження цих показників треба ввести до розрахунку як один із множників співвідношення кількості робітників у найбільшій зміні до загальної середньорічної чисельності робітників (r_c/r). Тоді співвідношення між розглянутими показниками можна подати у вигляді такої розрахункової формули:

,

де Q/r – середньорічний виробіток на одного робітника;

F/r_c – фондоозброєння;

r_c/r – питома вага робітників у найбільшій зміні загалом;

Q/F – фондовіддача.

Користуючись цією формулою, можна зіставити відсотки виконання завдання за всіма показниками, що входять до неї, а також темпи їх зміни.

Прийоми визначення показників технічного озброєння праці за даними аналізованого підприємства показані у табл. 14.

Темпи зростання фондоозброєності й енергоозброєності робітників на заводі доволі високі, причому, фондоозброєність щодо активної частини фондів (113,5%) й енергоозброєність робітників (112%) зросли майже однаково. Однак завдання щодо зростання цих показників не виконані, і це негативно вплинуло на зростання продуктивності праці робітників. Підставивши відсотки виконання завдання щодо продуктивності праці робітників (100,6%), фондоозброєності (95,4%), питомої ваги робітників у найбільшій зміні (102,1%) і фондовіддачі (103,3%) у наведену вище розрахункову формулу, отримаємо:

100,6 = 95,4 х 102,1 х 103,3.

Отже, виконання завдання щодо продуктивності праці досягнуто в результаті пришвидшеного зростання фондовіддачі, а саме поліпшення використання техніки при одночасно негативному впливі невиконання завдання щодо фондо­озброєності робітників.

Невиконання завдань з механізації праці гальмує подальше зростання її продуктивності.

Таблиця 14