Характеристика балансу робочого часу одного робітника

Аналогічно можна оцінити й інші непродуктивні витрати робочого часу.

Наступний етап аналізу кадрового потенціалу підприємства – оцінювання якісних характеристик ефективності трудових ресурсів. Основним показником якості праці є її продуктивність. Вона формується під впливом всієї сукупності трудових чинників. Однак зростання продуктивності праці потрібно відрізняти від її інтенсивності (підвищення ступеня експлуатації). Таке розрізнення є суттєвим як в управлінні трудовими відносинами, так і в забезпеченні соціальної справедливості. На жаль, за чинними методиками аналізу і при наявній інформаційній базі таке розрізнення ускладнюється. Слід зауважити, що зростання продуктивності праці можливе лише за умови додаткових інвестицій (капіталізації праці), що передбачає вихідне оцінювання обґрунтованості завдань щодо зростання її продуктивності.

Враховуючи, що зростання продуктивності праці може відбуватися на основі реалізації організаційно-технічних заходів, тобто при мобілізації чинників її підвищення, цей можливий приріст розраховують за формулою:

,

де – відносна сумарна економія чисельності працюючих при реалізації і – 1 групи організаційно-технічних заходів, чол.;

Ч_з – чисельність працюючих, розрахована, виходячи із фактичної трудомісткості виробничої програми та базових норм виробітку, чол.

Таким чином, прогнозний рівень продуктивності праці працюючих визначають як:

Рп = Рб + Р,

де Рб – базовий рівень продуктивності праці.

Аналіз зміни продуктивності праці за техніко-економічними чинниками найдоцільніший в оцінках годинного виробітку одного робітника. Щодо аналізу середньомісячного чи середньорічного виробітку одного робітника, то при цьому необхідно враховувати і використання робочого часу. Зокрема, середньорічний виробіток одного робітника аналізують під впливом таких чинників, як:

– зміна числа відпрацьованих кожним робітником робочих днів у році;

– зміна середньогодинного виробітку одного робітника.

Враховуючи, що ці чинники мають детерміновану функціо­нальну залежність, їх вплив можна розрахувати технічним прийомом ланцюгових підстановок. Використаємо розрахункову аналітичну табл. 21.

Таблиця 21

Характеристика показників зміни середньорічного виробітку одного працівника

За даними таблиці розраховують вплив чинників, серед яких:

а) зміна цілодобових втрат робочого часу:

233 х 7,7 х 185,89 – 233,4 х 7,7 х 185,89 = – 0,5725;

б) зміна тривалості робочого часу:

233 х 7,8 х 185,89 – 233 х 7,7 х 185,89 = + 4,331237;

в) зміна середньогодинного виробітку:

233 х 7,8 х 184,53 – 233 х 78 х 185,89 = – 2,471664.

Перевіримо об’єктивність розрахунку вищенаведених чинників, склавши баланс відхилень: +1,2 = 4331237 – 0,5725 – 2,471664.

6. 2. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами й ефективності їх використання

Основні засоби служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних засобів (екстенсивно), так і через підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих засобів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання та можливість конверсії. Тому більш економічно виправданим є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін.

Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними засобами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Виходячи з принципу системного підходу в процесі економічного аналізу, виділяють такі завдання:

– аналіз обсягу і структури основних засобів та їх відповідності до вимог технічного прогресу й оптимальних параметрів виробництва;

– визначення технічного стану засобів, темпів, форм їх оновлення;

– аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного й інтенсивного завантаження;

– виявлення внутрішньовиробничих резервів поліпшення використання основних виробничих засобів;

– розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання засобів.

Аналіз починають з вивчення динаміки, обсягу, складу і структури основних засобів за їх класифікаційними ознаками:

• будинки, споруди та передавальні пристрої;

• машини та обладнання;

• транспортні засоби;

• інструменти, прилади, інвентар (меблі);

• інші основні засоби.

Для аналізу використовують дані форми річного звіту (табл. 22).

З таблиці видно, що загальне зростання основних засобів відбулося за рахунок приросту вартості передавальних пристроїв. Загалом основні засоби зросли на 30 тис. грн. (3870 – 3840), або на 0,8%; передавальні пристрої збільшились на 2,6%. Це привело до зміни їх структури. Зростання і зміна структури споруд і передавальних пристроїв визначають виробничу потужність підприємства.

Таблиця 22