Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БС Lekts_ya_4.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
700.93 Кб
Скачать

21

Тема 4 (4 год) Бюджетний устрій та побудова бюджетної системи

  1. Основи бюджетного устрою та поняття бюджетної системи України

  2. Принципи побудови бюджетної системи України

  3. Бюджетні права в Україні, їхня характеристика

  4. Бюджетна класифікація

    1. Основи бюджетного устрою та поняття бюджетної системи України

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, розподіл доходів і видатків між окремими ланками, правові основи функціонування бюджетів, встановлення характеру взаємовідносин між бюджетами, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України.

Доцільно розрізняти поняття “державний устрій ” і “територіальний устрій”. Під державним устроєм розуміється політико-територіальна організація держави, характер взаємовідносин держави в цілому та її складових. Відповідно до Конституції за формою державного устрою Україна є унітарною державою. Це означає, що Україна – єдина централізована держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Особливість державного устрою України в тому, що до її складу як невід’ємна складова входить адміністративна автономія – Автономна Республіка Крим.

Адміністративно-територіальний устрій України це обумовлена географічними, історичними, економічними, етнічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на адміністративно-територіальні одиниці. Конституцією України визначено такі основні засади територіального устрою нашої держави:

  • єдність та цілісність державної території;

  • поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади, що означає розподіл компетенції між вищими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

  • збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, культурних та інших особливостей.

Доцільно зазначити, що адміністративно-територіальний устрій відіграє важливу роль у державі:

  • з урахуванням його особливостей побудована система державних органів влади і місцевого самоврядування;

  • він сприяє ефективному управлінню економікою і соціально-культурним будівництвом на певній території та забезпеченню збалансованості соціально-економічного розвитку областей;

  • дає змогу враховувати побажання населення в розв’язанні питань територіального поділу та здійснення управління на місцях.

Щоб зрозуміти суть бюджетної системи України необхідно в історичному аспекті проаналізувати специфічні процеси її формування. Для нашої держави, враховуючи шлях здобуття незалежності в сучасних умовах та перспективи розвитку, слід в теоретичному та методологічному аспектах сформулювати і визначити місце кожної конкретної ланки бюджетної системи в суспільно-економічних процесах.

Проблеми формування сучасної бюджетної системи мають свої особливі нетрадиційні корені. Так наприклад, у ІХ-Х століттях ні одна держава світу, крім України, не змогла сформувати прототип бюджетної системи, яку станом на сьогоднішній день використовують усі розвинуті країни. Зміст цього підходу заключається в тому, що бюджет князівської сім’ї був відділений від держави. На місцях були створені відповідні служби, які забезпечували функціонування держави на низовому рівні. З розпадом Київської Русі та завоюванням її монголо-татарами, бюджетна система в первісному її зародженні втратила свій зміст і форми існування.

Після возз’єднання України з Росією ще майже півстоліття Україна зберігала всі атрибути державності. На початку ХVII століття уряд Російської імперії перебрав значні фінансові повноваження у своє розпорядження. З цього часу настав період повної залежності України від Російської імперії. Україна змушена була відраховувати свої кошти на імперські потреби, які формували понад чверть національного доходу.

У Російській імперії перший розпис державних доходів і видатків був складений на 1723 рік. З 1802 року ці розписи стали складатися щорічно, але лише з 1811 року починається складання бюджету Російській імперії. Проте цей бюджет носив формальний характер, оскільки кожне міністерство розпоряджалося цими фінансовими ресурсами безконтрольно. Такий порядок в Російській імперії був встановлений ще з XVI століття, за якого кожен наказ мав свої власні джерела доходів.

Через важкий стан державних фінансів у Російській імперії, імператор Олександр I був вимушений безпосередньо зайнятися проблемами бюджету. Він доручив державному діячу М.М. Сперанскому (1772–1839 рр.) скласти розпис доходів і видатків на 1810 рік і сформулювати основні критерії бюджетного законодавства. Дане доручення було обумовлене перш за все тим, що в 1809 році державні доходи склали 125 млн. крб., а видатки – 230 млн. крб. Дефіцит бюджету дорівнював 105 млн. крб., або близько 85% дохідної частини. Випуск незабезпечених асигнацій досяг 600 млн. крб., що фактично зробило Російську імперію банкрутом.

Величезний внесок у розвиток вітчизняної системи державних фінансів вніс видатний державний діяч XIX століття М.М. Сперанській у своїй роботі „План фінансів”, де обгрунтував основні принципи побудови бюджетної системи. М.М. Сперанській реформував фінансове управління, спираючись на ідеї європейських економістів. Він запросив на роботу відомого європейського освіченого фахівця М.А. Балуг'янского. Через два місяці був представлений „План фінансів”, який складався з двох частин: 1) устрій фінансів на 1810 рік; 2) устрій фінансів з 1810 року на майбутнє.

Частина перша включала дві складові: у першій описувалися причини, що визначають вживання заходів, пропонованих в „Плані фінансів ”; у другій були обгрунтовані самі заходи і способи їх реалізації. Частина друга містила чотири складові: видатки; доходи; монетну і кредитну систему управління.

Пропозиції М.М. Сперанського загалом охоплювали систематизацією накопиченого знання і наявного досвіду в управлінні фінансами. Організаційно-управлінське впорядкування дій органів влади стало безперечним пріоритетом у фінансових починах М.М. Сперанського. Він надавав першорядне значення формуванню законодавчої бази державних фінансів. Однією з головних задач він зазначав систематизацію нормативних актів про бюджетну систему. На відміну від європейських держав того часу в Російській імперії державний бюджет не мав сили закону, був таємницею і не публікувався.

У своїй роботі М.М. Сперанській виділив найактуальніші фінансово-бюджетні проблеми і запропонував шляхи їх рішення. Він вважав, що для санації фінансів Російської імперії доцільно виконати дві найголовніші вимоги: платити борги і вирівнювати доходи з видатками. Зокрема, потрібно було провести наступні заходи:

  • встановити принцип раціонального витрачання державних коштів;

  • фінансувати державні видатки залежно від доходів;

  • збільшити доходи шляхом вдосконалення податкової системи;

  • надати державному бюджету статус закону;

  • забезпечити гласність в затвердженні і виконанні бюджету.

Практично всі вищевикладені принципи побудови бюджетної системи М.М. Сперанського знайшли також своє віддзеркалення і в сучасній бюджетній системі України.

З 1862 року в результаті формування бюджетного устрою під керівництвом одного з головних фахівців того часу В.О. Татарінова, фінансові ресурси міністерств стали концентруватися в руках держави за принципом єдності каси. Державний бюджет в Російській імперії не публікувався і утримувався у суворій таємниці. Навіть члени Державної Ради не знали фактичного стану фінансів Російської імперії. З 1894 року державні доходи і видатки Росії стали поділяти на звичайні і надзвичайні. До надзвичайних належали військові видатки, доходи і видатки залізниці, позики.

Послідуючі історичні події супроводжувалися протиріччями в формуванні бюджетної системи України. Особливі підходи до формування бюджетної системи нашої держави можна прослідкувати на початку ХХ ст. (Українська Народна Республіка).

З утворенням СРСР Україна насильно була включена до цієї держави, що негативно вплинуло на організацію бюджетної системи на протязі більше 70-ти років. Так, до 1991 року основною ланкою бюджетної системи СРСР був союзний бюджет. Бюджетна система СРСР об’єднувала бюджети 15-ти союзних республік в т.ч. і Української РСР, 20 автономних республік і більше 50 тис. місцевих бюджетів. Формування бюджетної системи колишнього СРСР здійснювалась на основі принципів: демократичного централізму, національної політики і єдності. В умовах тоталітарної системи управління ні один із цих принципів не мав реального втілення. Так наприклад, близько 70% доходів зараховувалось в союзний бюджет, а більше 70% видатків проводилось за рахунок місцевих бюджетів. Така ситуація сприяла посиленню негативних тенденцій між центром і союзними республіками, яка в світовій практиці не мала місця і світовою наукою оцінювалась негативно. Такі протиріччя привели в 1991 р. до розпаду СРСР як держави і утворення нових незалежних державних формувань.

У зв’язку з проголошенням незалежності України в 1991 р. був прийнятий Верховною Радою України Закон “Про бюджетну систему України” з послідуючим його доповненням у 1995 р., що мало б відповідати вимогам розбудови Української незалежної держави. Згідно з цим Законом бюджетна система України будувалася на основі бюджетного устрою держави.

Основні засади бюджетної системи України, її структура, принципи побудови та правові аспекти функціонування в даний час визначені у Бюджетному кодексі України (2010 р.).

У Бюджетному кодексі України бюджетна система трактується як сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.

Держава використовує бюджетну систему для здійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу та перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. У Бюджетному кодексі проголошується, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Економічною основою бюджетної системи України є господарський комплекс країни, правовою основою – Бюджетний кодекс України та інші законодавчі акти. Ресурси суспільного сектору перебувають у розпорядженні як центральних, так і територіальних органів. Для здійснення своїх повноважень кожен з них має власний бюджет.

Побудова бюджетної системи держави обумовлюється її державним устроєм і може бути двох-ланковою (в унітарних країнах), або три-ланковою (у федеративних країнах). Бюджетна система як сукупність окремих ланок, юридично пов’язаних між собою, базується на загальноприйнятих принципах. В унітарних країнах бюджетна система має 2 ланки: центральний і місцевий бюджети. У федеративних країнах (США, Німеччина, Росія) до цих ланок додаються бюджети членів федерації.

У федеративних країнах суб’єкти федерації користуються широкими бюджетними правами, в унітарних державах права адміністративно-територіальних утворень, як правило, не такі значущі. Деяка самостійність, якщо не у визначенні джерел доходів, то в алокації, тобто раціональному розподілі видатків, властива всім рівням та моделям місцевого самоврядування. Саме можливість у визначених межах розпоряджатися ресурсами загальносуспільного сектора в цілому та бюджетної системи зокрема, робить владу місцевих органів реальною. Разом з тим значна частина загальносуспільних ресурсів зосереджена у центральних виконавчих та законодавчих владних структурах. Рішення, які приймаються на загальнодержавному рівні, мають суттєвий вплив на бюджетну політику регіонів.

Взаємовідносини між ланками бюджетної системи є складними та повинні формуватись за принципом ефективності. Бюджетна система України розбудовується з урахуванням особливостей державного устрою за принципами бюджетного федералізму, що властиві фінансовим системам розвинених країн. Федералізм в даному випадку передбачає наявність відокремлених регіональних ланок бюджетної системи держави та чітке розмежування функцій між різними рівнями системи. Схематично структуру бюджетної системи можна зобразити таким чином (рис. 1).

Рис. 1. Склад бюджетної системи України.

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування відповідно є бюджети територіальних громад сіл, їхніх об’єднань, селищ, міст (у т. ч. районів у містах).

Сукупність усіх бюджетів, які належать до складу бюджетної системи України, є Зведеним бюджетом України. Зведений бюджет використовується для реалізації засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України, оскільки дає повне уявлення про обсяг доходів і видатків усієї бюджетної системи. Зведений бюджет держави містить показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим і зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

Відповідно зведений бюджет Автономної Республіки Крим охоплює показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів і бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області вміщає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району містить показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних і сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом охоплює показники міського бюджету та бюджетів районів, що належать до його складу. У разі, коли місту або району в місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті вміщує показники бюджетів цих міст, селищ і сіл.

Склад основних ланок бюджетної системи України та їхній взаємозв’язок представлений на рис. 2.

Рис. 2. Склад ланок бюджетної системи України та їх взаємозв’язок

Взаємозв’язок між усіма ланками бюджетної системи забезпечується через систему зведених бюджетів. Показники бюджетів об’єднань територіальних громад, що створюються згідно із законом, вміщають у відповідних зведених бюджетах.

Отже, бюджетна система України включає чотири рівні, які відповідають адміністративно-територіальному поділу держави:

  1. загальнодержавний;

  2. Автономна Республіка Крим, обласний та міський міст державного значення (Києва і Севастополя);

  3. міський міст обласного значення і районний;

  4. базовий – міський міст районного значення, сільський і селищний.

Найбільшим за обсягом є Державний бюджет України, за рахунок якого фінансується біля 70% видатків усієї бюджетної системи, причому спостерігається стабільна тенденція до збільшення цієї частки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]