§164. Порядок вирішення земельних спорів

Земельні спори - це суперечності, що виникають у процесі відносин володіння, користування та розпорядження землею.

Ці спори вирішуються судами, органами місцевого самовряду­вання та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

345

Серед земельних спорів розрізняють:

• спори, пов'язані з правом власності на земельні ділянки;

• спори по відшкодуванню збитків, заподіяних забрудненням та іншим псуванням земель;

• спори, що виникають у зв'язку із забудовою земельних ділянок;

• спори з приводу суміжного землекористування (межові спори).

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Ці спори вирішуються місцевими судами за місцезнаходженням земельних ділянок.

Органами місцевого самоврядування вирішуються земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання ними правил добросусідства, а також спори щодо визначення меж районів у містах. Органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішуються земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї зі сторін у місячний термін з дня подання заяви. Вони розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору.

Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право запрошувати свідків, подавати документи та інші докази, давати усні і письмові пояснення, порушувати клопотання, одержувати копію рішення щодо земельного спору і у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

§165. Землеустрій України

У процесі реформ сільського господарства в 1994—2002 рр. власниками земель в Україні стали 6,9 млн громадян. Сотні тисяч громадян одержали ділянки для житлового будівництва, здійснюється

346

складний процес розмежування земель державної і комунальної власності тощо. За таких умов особливого значення набуває діяльність у сфері землеустрою.

Законом України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 р. відрегульовано межування земель, тобто комплекс робіт із становлення чи відновлення в натурі (на місцевості) місця розташування, розмірів і меж адміністративно-територіальних утворень, земельних ділянок власників (громадян, організацій та ін.) і землекористувачів.

Серед закріплених Законом принципів землекористування слід відзначити забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування, екологічної безпеки, відтворення родючості ґрунтів, встановлення режиму земель природоохоронного та історико-культурного призначення.

У процесі здійснення робіт з землеустрою розробляється відповідна документація, встановлюються в натурі (на місцевості) межі земель власників і землекористувачів, виявляються факти порушення землекористування (ерозія, підтоплення, заболочення, засолення, висушення, забруднення промисловими відходами, використання земель всупереч їх цільовому призначенню).

Підставами для проведення землеустрою є:

1. рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою;

1. судові рішення з земельних спорів;

2. укладення договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та виробниками документації із землеустрою.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), купівлі-продажу, дарування земельних ділянок. Замовники документації з землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору. Розробники документації з землеустрою несуть відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися громадяни, які мають спеціальну вищу освіту та одержали ліцензію.

347