70. Демократизм виборчої системи в Україні.

У загальному вигляді вибори можна визначити як волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування.

За умов демократичного суспільства вибори за своєю суттю – це прояв реальної волі народу, процес виявлення і здійснення такої волі. Суспільство як асоціація вільних і рівноправних людей для підтримки свого оптимального функціонування і постійного відтворення мусить певним чином самоорганізовуватись і структуруватися. Таким чином, за умов саме демократичного суспільства існує постійний і самостійний напрям у його діяльності – періодичне формування власних владних структур, які б задовольняли інтереси й прагнення кожного члена суспільства, а також раціональне існування всього суспільства загалом. Волевиявленням народу задається насамперед суспільний (або публічний) і політичний характер інституту виборів.

Типи:

- Мажоритарна виборча система — це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців. За цією системою відбуваються парламентські вибори у 76 країнах світу (Велика Британія, Франція, США, країни Латинської Америки, Африки, Тихоокеанського басейну). Ця система є традиційною і найбільш прийнятною для країн з так званою двопартійною системою, тобто за наявності двох сильних політичних партій.

- Пропорційна виборча система — це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Нині вибори за пропорційною системою відбуваються у 48 країнах світу, в тому числі у 24 європейських (Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія). Ця виборча система застосовується, як правило, в тих країнах, де є кілька впливових партій, але жодна з них історично не має стабільної більшості в парламенті.

- Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. В Європі змішана виборча система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки — у Литві, Грузії, Росії. Змішані виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

- Куріальні виборчі системи створюються в суспільствах, де існує гостра проблема забезпечення представництва у парламенті нечисленних етнічних або соціальних груп. Для кожної курії передбачаються норми представництва і відповідно до них створюються виборчі округи.

За куріальною виборчою системою проводять вибори однопалатного парламенту в Зімбабве, Новій Зеландії, на Фіджі. Аналогічна система функціонувала в Абхазії (Грузія).

71. Види виборчих систем.

Виборча система в широкому значенні - система суспільних відносин, що виникає з виборами публічної влади і визначає порядок формування представницьких органів держави та здійснення громадянами виборчих прав, у вузькому значенні – певний спосіб розподілу мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування. Види виборчих систем:

1. Мажоритарна система „більшості”, обраним є кандидат (список кандидатів), що набрав у виборчому окрузі установлену більшість голосів (абсолютну, відносну або кваліфіковану (2/3, ¾)). Буває:= абсолютної та відносної більшості (50%+1 голос від визнаних дійсними голосів) = преференційно виборча (більше голосів ніж у інших). також =одномандатна (один депутат від округу), =багатомандатна (декілька депутатів від округу). 2.Пропорційна система виборів передбачає розподіл мандатів між політичними партіями (блоками) пропорційно кількості отриманих ними голосів. Списки можуть бути “жорсткі” (виборець не впливає на місце кандидатів у списку) “напівжорсткі” та “м’які” (голосуючи за партію, можна віддати пріоритет окремому кандидатові). Може бути “панашаж” (встановлений законом дозвіл виборцеві голосувати за кандидатів різних партій) 3.Змішана-поєднання пропорційної і мажоритарної системи. Може бути = лінійне змішування (частина парламенту обирається за мажоритарним, інша – за пропорційним принципом) = структурне змішування (1 палата парламенту обирається за мажоритарною, інша за пропорційною системою)

Вибори є показником розвитку правової держави, через них забезпечується стабільність, поступовість і наступність влади В У. проходять на демократичних засадах, з моменту незалежності, мали еволюційні зміни: мажоритарна змінилася на змішану з прийняттям К. 1996 р., на пропорційну з 2006 р. Сьогодні діє мажоритарна - на президентських і міс­цевих виборах (депутати сільських, селищних рад, сільські, селищні, міські го­лови), та пропорційна з 2006 на парламентських і міс­цевих виборах (депутати ВР АРКрим, облас­них, районних, міських, районних у містах рад)

72. Позитиви й негативи мажоритарної виборчої системи.

Мажоритарна система послаблює роль партій та рухів в політичному житті суспільства, оскільки сприяє висуненню окремих кандидатів та превалюванню особистих якостей над партійною належністю. Ця система може вдало застосовуватися у суспільстві з вже сформованою політичною системою, але не в Україні чи в Російській Федерації. Мажоритарна система породжує велику кількість незалежних депутатів в представницьких органах – і це надійний спосіб зробити такі органи непрацездатними.  Реальна політична практика впродовж XX століття засвідчила, що негативні риси кожного типу виборчих систем є своєрідним продовженням рис позитивних і навпаки. Наприклад, викривлення волевиявлення виборців у мажоритарних системах тісно пов’язано з рівнем політичної стабільності : найбільш суттєве викривлення в системах відносної більшості забезпечує і вищий рівень стабільності, тоді як менше викривлення в системах абсолютної більшості і поліномінальних системах позначається на рівні працездатності парламенту та підзвітного йому уряду.

Очевидно, що за мажоритарної системи на виборах перемагають представники більш сильної політичної течії в країні. Це в свою чергу сприяє витісненню з парламенту та інших органів влади представників дрібних та середніх партій. Як показує досвід, мажоритарна система значно зменшує шанси на успіх невеликих партій, якщо тільки ці партії не характеризуються великою територіальною концентрацією Мажоритарна система сприяє виникненню ті зміцненню тенденцій до формування двох - чи трьохпартійних систем. Вона є дуже зручною для будь-якої домінуючої партії, особливо якщо йдеться про вибори на місцевому рівні (часто одна партія зберігає домінування на місцях протягом десятки років).

73. Позитиви й негативи пропорційної виборчої системи.

Позитиви ПВС:

- адекватність;

- забезпечення представництва меншості;

- принцип партійності;

- гнучкість;

- мякість;

- прозорість.

Недоліки ПВС:

- проблема більшості;

- проблема безпосереднього контакту з виборцями;

- проблема відчуження партій від суспільства;

- проблема критеріїв відбору до парт. Списку;

- відсутність незалежних кандидатів;

- складна конфігурація Пол. сил.

74. Основні принципи виборчої системи України.

Виборча система — це система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів. Під виборчою системою України розуміється передбачений законодавством порядок формування представницьких органів держави. Усі норми законодавства, які регламентують цей порядок, у сукупності складають виборче право. Основними його джерелами є Конституція України, Закони України: "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 р., "Про вибори Президента України" у редакції від 24 лютого 1994 р., "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998р.

Основними джерелами виборчого права є Конституція України, Закони України «Про вибори народних депутатів України» від 22 жовтня 1997 р., «Про вибори президента України» від 5 березня 1999 р., «Про вибори депутатів місцевих Рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р., «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» від 12 лютого 1998 р.

У цих правових актах сформульовано демократичні принципи виборчого права: загальності; рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні; вільного й рівноправного висунення кандидатів у депутати; власності й відкритості рівності можливостей для всіх кандидатів у проведення виборчої компанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.

Принцип загальності означає, що право обирати мають усі громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Це виборче право називається активним і означає, що будь-які прямі або не прямі не передбачені за значеними законами пільги чи обмеження що до виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної незалежності, статі, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, роду й характеру занять забороняються.

Пасивне виборче право - це право бути обраним депутатом, яке по-різному розглядається виборчим законодавством. Так народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день вибору досяг 21-річного віку і постійно проживає на території України протягом останніх п'ять років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає на території України протягом останніх 10 років перед днем виборів і володіє державною мовою. Депутатом місцевої ради народних депутатів може бути обраний громадянин України, який на день голосування досяг 18-річного віку, має виборчі права і постійно проживає або працює території відповідної ради.(4, ст.104-105)

75. Порядок організації та проведення виборів.

Ви́бори — передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування).

Щодо президентських виборів:

1. Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України.

2. Для проведення виборів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального устрою та кількості виборців на підставі даних центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст, районів у містах.

3. Рішення про утворення територіальних виборчих округів приймається Центральною виборчою комісією не пізніш як за вісімдесят три дні до дня виборів. Територіальні виборчі округи утворюються Центральною виборчою комісією з приблизно рівною кількістю виборців у кожному виборчому окрузі на всій території України за пропозиціями відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад з урахуванням адміністративно-територіального устрою. Орієнтовну кількість виборців у виборчому окрузі, номер, територіальні межі та центри виборчих округів визначає Центральна виборча комісія.

4. Для проведення голосування та підрахунку голосів по виборах Президента України територія сіл, селищ, міст, районів у містах, що входять до складу територіального виборчого округу, поділяється на виборчі дільниці.

5. Виборчі дільниці поділяються на звичайні, спеціальні та закордонні.

Щодо виборів народних депутатів:

1. Вибори депутатів проводяться в єдиному загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, який включає в себе всю територію України та закордонний виборчий округ.

2. Для проведення виборів депутатів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіони) встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального устрою. Територіальні виборчі округи утворюються з приблизно рівною кількістю виборчих дільниць, виходячи з кількості виборчих дільниць, які були утворені під час попередніх чергових виборів Президента України або народних депутатів України. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст. На території великих міст може бути утворено більше ніж один територіальний виборчий округ. Не допускається включення до одного територіального виборчого округу частин території двох чи більше регіонів.

3. Закордонний виборчий округ складають усі закордонні виборчі дільниці, утворені згідно з статтею 22 цього Закону.

4. Рішення про утворення територіальних виборчих округів приймається Центральною виборчою комісією не пізніш як за сто десять днів до дня виборів.Для підготовки організації і проведення голосування та підрахунку голосів виборців утворюються виборчі дільниці.

5. Виборча дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною.

6. Виборчі дільниці утворюються з кількістю виборців від двадцяти осіб до двох тисяч п'ятисот осіб. Виборчі дільниці поділяються на:

1) малі - з кількістю виборців до 500 осіб;

2) середні - з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб;

3) великі - з кількістю виборців понад 1500 осіб.

76. Процедура реєстрації виборців України.

Першою стадією організації та проведення виборів народних депутатів є складення та уточнення списку виборців. Відповідно до ст. 39 Закону України "Про вибори народних депутатів України", для підготовки проведення голосування виборців до 1 жовтня року, який передує року проведення чергових виборів, складаються загальні списки виборців за формою, затвердженою ЦВК. Для складення цих списків районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад утворюються робочі групи обліку виборців, які складають списки виборців відповідно до Порядку складення списків виборців, затвердженого ЦВК. До цього списку заносяться такі дані виборців: 1) прізвище, ім'я, по батькові; 2) дата народження; 3) місце народження; 4) місце проживання або місце перебування; 5) у разі необхідності - примітка про постійну нездатність пересуватися самостійно.

З метою уточнення списків виборців районна, міська група обліку виборців не пізніше 1 листопада року, що передує року проведення виборів, надають загальний список виборців для ознайомлення громадян у приміщенні, доступному для відвідування громадян. Уточнення списку виборців триває до 1 січня року виборів.

Після уточнення загального списку виборців робочі групи обліку складають списки виборців за кожною звичайною виборчою дільницею і передають їх відповідному сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради або іншій посадовій особі, яка відповідно до закону здійснює його повноваження, у двох примірниках на паперовому носії та в електронному вигляді.

77. Суб’єкти виборчого права в Україні.

Виборчий процес забезпечується системою його суб'єктів. Стаття 12 Закону України "Про вибори народних депутатів України" визначає суб'єктами виборчого процесу: 1) виборця; 2) виборчу комісію; 3) партію (блок), що висунула кандидатів у депутати; 4) кандидата у депутати; 5) офіційного спостерігача від партії (блоку) - суб'єктів виборчого процесу. Утім загалом учасників виборчого процесу значно більше. Це й органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх службові й посадові особи, політичні партії та громадські організації, ЗМІ, міжнародні спостерігачі тощо.

78. Види виборчих комісій на виборах в Україні.

Для проведення виборів народних депутатів України утворюються виборчі комісії (окружні виборчі комісії та дільничі виборчі комісії - звичайні та спеціальні) - спеціальні колегіальні органи, уповноважені організовувати підготовку та проведення виборів депутатів і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України про вибори депутатів (статті 24-25 Закону).

Окружна виборча комісія утворюється ЦВК не пізніше як за 60 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та Інших членів комісії кількістю не менше 12 і не більше 18 осіб. Дільничі виборчі комісії (звичайні та спеціальні) утворюються відповідною окружною комісією не пізніше як за 35 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії. Кількість членів дільничних комісій встановлюється ст. 28 Закону: 1) для малих дільниць -10-18 осіб; 2) для середніх дільниць - 14-20 осіб; 3) для великих дільниць - 18-24 особи. Дільничні виборчі комісії закордонної виборчої дільниці утворюються ЦВК на тих самих основах, що й звичайні та спеціальні дільничні виборчі комісії.