2. Кандидат наук

Кандидат наук – науковий ступінь в Україні та деяких інших країнах колишнього СРСР. Вперше запроваджений після Жовтневого перевороту постановою Раднаркому у 1938 р.

Кандидатури на ступінь розглядаються ВАК. Кандидати з точних наук (фізико-математичних, хімічних та технічних) часто вважаються відповідними ступеню доктора філософії.

Доктор філософії – найвищий науковий ступінь у багатьох західних країнах.

Ступінь присуджується університетами після екзамену та захисту дисертації. Ступінь доктора філософії приблизно еквівалентний ступеню кандидата наук.

Незважаючи на назву, ступінь не має ніякого практичного відношення до філософії (лише історично) і присуджується майже в усіх наукових галузях, наприклад: доктор філософії в галузі літератури або доктор філософії в галузі фізики. Таке положення пов'язане з традиціями, висхідними до часів середньовічних університетів, стандартна структура яких зазвичай передбачала наявність факультетів філософії, юриспруденції, теології та медицини, тому лікарям присуджується ступінь доктор медицини, юристам — доктор права, богословам — доктор богослов'я, а всім іншим — доктор філософії.

Вчені звання

Закон України “Про вищу освіту” (стаття 48 - Основні посади педагогічних і науково-педагогічних працівників) вказує, що посади педагогічних і науково-педагогічних працівників можуть обіймати особи з повною вищою освітою, які пройшли спеціальну педагогічну підготовку.

Основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації є: викладач; старший викладач; голова предметної (циклової) комісії; завідувач відділення; заступник директора; директор.

Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є: асистент; викладач; старший викладач; директор бібліотеки; науковий працівник бібліотеки; доцент; професор; завідувач кафедри; декан; проректор; ректор.

1. Професор

Професор – вчене звання, посада викладача вищого навчального закладу чи співробітника наукової установи. Професор веде навчальну та методичну роботу, читає лекційні курси, проводить наукові дослідження, керує самостійною підготовкою та науково-дослідною роботою студентів, підготовкою наукових та педагогічних кадрів.

Термін «Професор» уперше став вживатися в Римській Імперії, де професорами називали вчителів граматичних шкіл, вчителів-наставників. Згодом професорами називались вчителі духовних шкіл, а з 12 століття – викладачі університетів. Термін «професор» був синонімом вчених ступенів магістра чи доктора наук.

Вчене звання – професора присвоюються на основі рішень вчених рад вищих закладів освіти, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України.

Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Міністрів України. Атестат професора видається Міністерством освіти України, а дипломи доктора наук – Вищою атестаційною комісією України. Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником відповідної посади.

2. Доцент

Доцент – в Україні і інших країнах вчене звання викладачів вищих навчальних закладів, що виконують функцію університетських лекторів; вчене звання співробітників наукових установ; посада у вищих учбових закладах. Учене звання доцента присвоюється ученими радами, звання доцента засвідчується атестатом, що видає Міністерство освіти України.

3. Старший науковий співробітник

У вищих навчальних закладах старший викладач – посада, що займає проміжне положення між викладачем (асистентом) і доцентом. Старші викладачі можуть самостійно читати курси лекцій та приймати заліки та іспити. Як правило, ними стають викладачі (асистенти), що не мають наукового ступеню.

4. Асистент – молодший науковий співробітник

Асистент – у широкому розумінні – помічник спеціаліста.

У вищих навчальних закладах асистент – помічник професора при читанні лекцій, проведенні лабораторних і практичних занять зі студентами.

Вищі академічні звання

1. Академік та член-кореспондент НАУ

Академік або дійсний член академії – дійсний член академії як корпорації вчених, обраний її загальними зборами. Зазвичай, академіками без уточнення називають членів національної академії наук, академіками (з вказівкою академії) називають дійсних членів інших академій. Академіки обираються таємним голосуванням на загальних зборах відповідної академії з числа її членів-кореспондентів, при цьому право голосу мають тільки академіки.

Іноземними членами НАН України обираються вчені – громадяни інших країн, наукові праці яких одержали визнання міжнародної наукової громадськості та які вагомо сприяють розвитку міжнародних наукових зв'язків НАН України.

Члени НАН України обираються довічно. Члени НАН України об'єднуються у відповідні відділення НАН України.