Тема 3 напрями наукових досліджень з економіки

3.1. Економічні науки та їх кваліфікація

3.2. Напрями дослідження з економіки

3.3. Вибір теми дослідження

3.1. Економічні науки та їх кваліфікації

Економічні науки – це комплекс наук, у функції і задачі яких входять пізнання об'єктивних закономірностей економічного ладу суспільства в процесі його історичного розвитку, статистична обробка і теоретична систематизація зведень про економічне життя, вироблення практичних рекомендацій.

Всі економічні науки умовно можна поділити на два види: теоретичні й практичні.

Теоретичні – це науки, які вивчають закони та суттєві зв'язки в реальній економічній діяльності. В сучасній науковій, і особливо в учбовій практиці, як на Заході, так і в Україні, теоретична економічна наука виступає під такими назвами: економічна теорія, макро- і мікроекономіка, економіка та політекономія.

Прикладні – це науки, які вивчають прояви загальних економічних законів і закономірностей, виявлених і сформульованих теорією в конкретних галузях і сферах господарювання (економіка торгівлі, економіка промисловості, економіка праці, маркетинг, фінанси і кредит, економічна історія та ін.).

Класифікація економічних наук ведеться по декількох критеріях, але найбільш розповсюдженими з них є:

1. Ступінь спільності охоплення об'єкта дослідження;

2. Характер відносини до практики.

Якщо брати за основу перший критерій, то економічні науки поділяються на загальні і конкретні.

До загальних економічних наук відносяться політична економія (чи економічна теорія), історія народного господарства, історія економічної думки. Ці науки вивчають загальне регулювання господарських процесів.

Специфічне місце займають економічні науки, що вивчають кількісні взаємозв'язки і статистичні закономірності системи суспільного виробництва. Це: економічна статистика, бух.облік, аналіз господарської діяльності.

Конкретні економічні науки досліджують окремі сторони економічного життя суспільства. Вони розмежовуються на:

- міжгалузеві (економічна географія, демографія),

- функціональні (фінанси, кредит, грошовий обіг),

- галузеві (економіка промисловості, економіка сільського господарства),

- регіональні (економіка краю, республіки, країни).

Якщо брати за основу другий критерій - характер відносини до практики, то економічні науки можна розмежувати на фундаментальні і прикладні.

Фундаментальні економічні науки (довгострокові знання) досліджують об'єктивні економічні закони, рушійні сили умов і факторів функціонування господарських механізмів, обґрунтування найбільш раціональних шляхів і способів використання економічних ресурсів.

Прикладні економічні науки (недовгострокові знання) вирішують приватні задачі, наприклад, постановка і проведення господарських експериментів, розробка конкретних економічних програм і т.д.

Фундаментальні розробки є основою для прикладних наук. Але найкращий результат дає оптимальне сполучення фундаментальних і прикладних економічних досліджень, саме це і дозволяє вибрати найбільш ефективні форми і методи господарювання.

В усім різноманітті економічних наук політична економія є їхнім ядром і грає в ньому фундаментальну роль.

Економічна наука займається вивченням економічної поведінки людей в умовах обмежених ресурсів. Вивчивши можливості ресурсного забезпечення країни, певного регіону, міста, галузі (детальніше про це йтиметься далі), економісти пропонують різні варіанти розміщення ресурсів для їхнього найкращого використання.

Отже, економічна наука сприяє оптимальному використанню обмежених ресурсів, є чинником економічного розвитку, збільшення кількості різноманітних товарів та послуг і, в кінцевому підсумку, сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена;

Економічна наука досліджує, як суспільство здійснює економічне життя, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг в умовах обмежених ресурсів

Відтворення економічного життя відбувається на суспільному та індивідуальному рівні (підприємство, фірма, домашнє господарство). Через це структурно економічна теорія включає в себе макроекономіку і мікроекономіку.

Макроекоміка вивчає функціонування економіки в цілому. В центрі її аналізу – національний продукт, загальний рівень цін, інфляція, безробіття. Вона з'ясовує, скільки має бути грошей у каналах обігу країни, чому окремі країни знаходяться у кризовому стані, а інші – динамічно розвиваються.

Мікроекономіка досліджує поведінку окремих суб'єктів економіки. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на виготовлення певного товару, з'ясовує, як діють фірма та механізм мотивації праці.

На основі економічної теорії формуються і діють відносно самостійні економічні науки, що утворюють систему економічних наук (рис. 3.1).

Економічна теорія, виступаючи базою для різних економічних дисциплін, водночас ураховує їхні здобутки.

Рис 3.1. Система економічних наук

Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, історія тощо, економічна теорія може робити висновки і пропозиції, які будуть правильними і сприятимуть найбільш оптимальному способу організації економічного життя суспільства.