1.3. Наука і науково-технічна революція

Протягом усієї історії людство перебуває в стані постійного наукового і технічного пошуку. Розум, зусилля і майстерність рук людини дали змогу їй пройти, наприклад:

- в галузі енергетики шлях від набуття вміння застосування вогню до відкриття ядерної і термоядерної енергії;

- в галузі транспорту - від винайдення колеса до створення сучасних надшвидкісних поїздів або літаків.

Поступальний рух людського суспільства у розвитку науки і техніки називають науково-технічним прогресом.

На відміну від науково-технічного прогресу, що споконвіку супроводжує розвиток цивілізації, науково-технічна революція (НТР) – це якісний стрибок у розвитку продуктивних сил, що відбувається в результаті поєднання процесів наукової та технічної революції.

Наукова-технічна революція (НТР) – це перерва поступовості, розрив формально-логічної послідовності розвитку, стрибок у історичному русі знань. Наукова революція зламує існуючі наукові уявлення, здійснює перегляд фундаментальних понять і приводить до народження нових відкриттів нової системи знань, що є рушійною силою у розвитку техніки.

Перша науково-технічна революція (15-17 ст.) відкинула систему Аристотеля і вчення Птоломея, і зусиллями Коперника, Кеплера, Галілея, Декарта, Ньютона та інших вчених створила наукові основи математики, астрономії, механіки, медицини, тобто саме природознавство. Цей період характеризується масштабним розвитком промислового виробництва.

Друга науково-технічна революція (19 ст.) це період відкриттів збереження і перетворення енергії у фізиці, а також клітинної й еволюційної теорії у біології. Вплив науки ще більше виявляється у розвитку продуктивних сил, з’являються нові галузі виробництва, загострюються суперечності з виробничими відносинами у суспільстві.

Третя науково-технічна революція (з кінця 19 ст.) почалася з руйнування концепції неподільного атома і створення квантово-механічної системи світосприймання, відкриття в галузі хімії, фізики, кібернетики, космознавства.

Четверта науково-технічна революція (з кінця 20 ст.) охопила інтелектуальну діяльність, починаючи з інформаційних образів в економіці, штучного інтелекту у нових технологіях і продовжується в біології, інформатизації суспільства, розвивається світова глобалізація у науці і техніці.

Хто володіє інформацією, той володіє світом — так характеризується інформаційна революція, яка поширюється у всіх галузях науки, техніки, виробництві, соціології, суспільстві. Розвиток науки і техніки пов'язаний з ускладненням методів і форм наукових досліджень, використанням складної апаратури (атомних реакторів, машинних комплексів та ін.). В сучасних умовах масштабні наукові дослідження провадяться великими колективами, а вчений є їх активним учасником. Таким чином, науково-технічна революція зумовила індустріалізацію науки.

1.4. Підготовка наукових кадрів

Вищою атестаційною комісією (ВАК) в Україні встановлені:

Вчені ступені

1. Доктор наук

В Україні порядок присудження ступеня доктор наук визначено Постановою КМУ від 7 березня 2007 р. № 423.

Науковий ступінь доктора наук присуджується спеціалізованою вченою радою на підставі прилюдного захисту дисертації особою, яка має вищу освіту, і затверджується ВАК України з урахуванням висновку відповідної експертної ради ВАК України.

ВАК України перевіряє всі захищені докторські дисертації, які при потребі одержує від відповідної спеціалізованої вченої ради, і може скасувати прийняті спеціалізованими вченими радами рішення у разі порушення вимог Порядку.

Нижче приведена номенклатура докторів наук

Доктор архітектури, біологічних наук, ветеринарних наук, військових наук, географічних наук, геолого-мінералогічних наук, економічних наук, мистецтвознавства, історичних наук, культурології, медичних наук, педагогічних наук, політичних наук, психологічних наук, сільськогосподарських наук, соціологічних наук, технічних наук, фармацевтичних наук, фізико-математичних наук, філологічних наук, філософських наук, хімічних наук, юридичних наук.