4.2. Методи наукових досліджень
Звертаючись до поняття «науковий метод» потрібно зробити декілька загальних зауважень, які безпосередньо, не стосуються проблем наукового пізнання. У найбільш загальному розумінні метод – це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати.
Методика – сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи. Методика дослідження - це система правил використання методів, прийомів та операцій. Існують наступні методи наукових досліджень (рис. 4.1)
Методи наукових досліджень
Загальнонаукові
Конкретно-наукові
(емпіричні)
Теоретичні
Емпіричні
прийоми
Рис. 4.1. Методи наукових досліджень
Розглянемо детально кожний метод наукових досліджень.
1. Загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і емпіричних дослідженнях (рис. 4.2). До них належать:
Синтез
Аналіз
Індукція
Системний
аналіз
Дедукція
Загально- Наукові методи
Аналогія
Конкретизація
Моделювання
Абстрагування
Рис. 4.2. Загальнонаукові методи наукових досліджень
1. Аналіз – метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини з метою його детального вивчення. Кожна із виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого.
2. Синтез – поєднання абстрагованих сторін предмета і відображення його як конкретної цілісності; метод вивчення об’єкта у його цілісності, у єдиному і взаємному зв’язку його частин. У процесі наукових досліджень синтез пов’язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановити їх зв’язок і пізнати предмет як єдине ціле.
3. Індукція – це процес судження, який досягає висновку що при наявному стані знань є напевно істинний, але не гарантує його.
Індуктивний висновок може бути спростований або узагальнений при наявності додаткових фактів. Інакше, індукція полягає у формулюванні закону ґрунтуючись на обмеженому об'ємі спостережень повторюючихся подій.
Індукція оперує набором неповних фактів, та на їх основі робить висновок який напевно слідує, не даючи жодних гарантій щодо його істинності. Проблема індукції, що полягає у пошуку обґрунтування індуктивного судження, вперше була формально розглянута Давидом Юмом.
4. Дедукція – це процес виведення висновку що гарантовано слідує, якщо вихідні припущення істині та вивід на їх підставі є чинним. Висновок повинен базуватись виключно на основі попередньо наведених доказів, та не повинен містити нової інформації про предмет що досліджується. Дедукція була вперше описана у працях Давньогрецьких філософів, таких як Аристотель.
5. Аналогія – метод наукового дослідження завдяки якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими.
6. Моделювання – непрямий, опосередкований метод наукового дослідження об’єктів пізнання (безпосереднє вивчення яких неможливе, ускладнене чи недоцільне), який ґрунтується на застосуванні моделі як засобу дослідження.
Метод моделювання зарекомендував себе як ефективний засіб виявлення суттєвих ознак явищ та процесів за допомогою моделі (концептуальної, вербальної, математичної, графічної, фізичної тощо).
Метод моделювання має таку структуру: постановка завдання; визначення аналога; створення або вибір моделі; розробка конструкту; дослідження моделі; переведення знань з моделі на оригінал.
7. Абстрагування – метод відволікання, який дає змогу переходити від конкретних питань до загальних понять і законів розвитку. Він застосовується в економічних дослідженнях для перспективного планування, коли на основі вивчення роботи підприємств за минулий період прогнозується розвиток галузі або регіону на майбутній період.
Існують деякі види абстракції:
- ототожнення – утворення понять шляхом об’єднання предметів, пов’язаних відношеннями типу рівності в особливий клас (відволікання від деяких індивідуальних властивостей предметів);
- ізолювання – виділення властивостей і відношень, нерозривно пов’язаних з предметами, і позначення їх певними назвами;
- конструктивізація – відволікання від невизначеності меж реальних об’єктів (зупиняється безперервний рух тощо);
- актуальна нескінченність – відволікання від незавершеності (і завершеності) процесу утворення нескінченної множини, від неможливості задати її повним переліком всіх елементів (така множина розглядається як існуюча);
- потенційне здійснення – відволікання від реальних меж людських можливостей, зумовлених обмеженістю тривалості життя за часом та у просторі (нескінченність виступає вже як потенційно здійсненна).;
8. Конкретизація – метод дослідження предметів у всій різнобічності їх, у якісній багатосторонності реального існування на відміну від абстрактного вивчення предметів. При цьому досліджується стан предметів у зв’язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку.
9. Системний аналіз – вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об'єкта як системи з усіма факторами, які впливають на його функціонування. Цей метод широко застосовується у наукових дослідженнях при комплексному вивченні діяльності виробничих об’єднань і галузі в цілому, визначенні пропорцій розвитку галузей економіки тощо.
Єдиної методики системного аналізу у наукових дослідженнях поки що немає. У практиці досліджень він застосовується з використанням таких методик: процедур теорії дослідження операцій, яка дає змогу дати кількісну оцінку об’єктам дослідження; аналізу систем дослідження об’єктів в умовах невизначеності; системотехніки, яка включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (проектування і оцінка економічної ефективності АСК технологічних процесів та ін.).
2. Конкретно-наукові (емпіричні) методи, в свою чергу поділяються на теоретичні (рис. 4.3) та емпіричні (рис. 4.4):
1. Формалізація – метод вивчення різноманітних об’єктів шляхом відображення їхньої структури в знаковій формі за допомогою штучних мов.
2. Гіпотетичний метод – ґрунтується на гіпотезі, науковому припущені, висунутому для пояснення будь-якого явища, яке потребує перевірки та теоретичного обґрунтування, щоб стати достовірною науковою теорією.
Формалізація
Гіпотетичний
метод
