1. Інформація та інформаційні процеси. Історія розвитку еом

1. Поняття про інформацію, властивості інформації

Інформатика − наука, що вивчає закони накопичування, обробки та пересилання інформації за допомогою сучасних технічних засобів, основним з яких є комп’ютер.

Інформація − це знання про навколишній світ і процеси, що відбуваються в ньому, які людина отримує візуально або за допомогою спеціальних пристроїв.

Дві основні форми подання інформації:

Беззупинна − це розмір, що характеризує процес, який не має розривів або проміжків.

Наприклад: температура тіла людини, швидкість руху автомобіля і т.д.

Дискретна − це послідовність символів, що характеризує переривчастий розмір, що змінюється.

Наприклад: послідовність цифр, літер, код Морзе.

Інформацію можна групувати за різними ознаками:

• За джерелом: елементарна (не жива природа), біологічна, соціальна;

• За способом передачі і сприйняття: візуальна, аудиальна, тактильна, органолептична (запах і смак).

Джерела отримання інформації: книги, радіо, телебачення, інформаційні комп’ютерні мережі і т.д.

Збереження інформації здійснюється за допомогою системи символів на призначеному для цієї мети носії.

Символи − це цифри, літери, спеціальні знаки, малюнки і т.д.

Носій − це папір, камінь, дерево, магнітофонна стрічка, дискети і т.д.

Властивості інформації:

1. Достовірність

2. Повнота

3. Цінність

4. Актуальність

5. Зрозумілість

Інформація достовірна, коли вона не спотворює дійсність. Недостовірна інформація може привести до хибного розуміння або до прийняття неправильного рішення (ця властивість використовується для поширення дезинформації). Повнота інформації відображає її достатність для розуміння та прийняття вірного рішення. Якщо, наприклад, з детективу вилучити розв’язку сюжету, то книжка втратить сенс. Цінність інформації залежить від того, які проблеми можна вирішувати з її допомогою. Актуальну інформацію важливо мати під час роботи в умовах, що змінюються, наприклад, інформацію про погоду або курс цінних паперів. Якщо цінна, зрозуміла та актуальна інформація буде висловлена незрозумілою мовою, то вона буде безглуздою, непотрібною. Отже, крім перелічених властивостей, вона має бути зрозумілою для того, хто її сприймає. З цією метою за роки розвитку людства розроблено багато специфічних засобів передачі інформації різних видів: запис музики у вигляді нотних знаків, математична символіка, азбука Морзе, мова технічних креслень, мови програмування та ін.

У залежності від виду інформації обирають різну форму її передачі. Можна перетворювати інформацію з одного виду в інший, наприклад, одержаний лист, тобто сукупність графічних символів можна прочитати вголос, тобто перетворити в сукупність звуків, що можуть бути далі змодульовані у високочастотні електронні коливання, передати на далеку відстань, а далі перетворити ще в якусь форму. Слід зауважити, що не всі звуки, символи, коливання обов'язково мають нести якесь повідомлення, тобто інформацію. Поряд із змістовними сигналами існують так звані шумові сигнали, як такі, що не мають інформаційного навантаження.

2. Кодування інформації

Для того, щоб певним чином організувати передачу повідомлення, надати йому належної форми, існує процес кодування інформації, тобто перетворення на основі загальноприйнятої системи умовних сигналів або позначок (алфавітів). До кодування можна віднести стенографічне перетворення, модулювання електричних сигналів, переклад іншою мовою. Для представлення будь-якої інформації в сучасних ЕОМ використовують двійкові коди. Інформація, що вводиться за допомогою спеціальних пристроїв перетворюється у відповідний двійковий код і в такому вигляді може зберігатися. З інформацією, що виводиться, здійснюється протилежне перетворення: двійковий код перетворюється у початкову інформацію.

Для кодування літер, цифр та спеціальних символів створена спеціальна система кодування, яка має назву код АSСІІ (American Standart Code for Information Interchange - американський стандартний код для обміну інформацією). Він був введений у 1963 році та встановлює відповідність між символами та відповідними числами. Основна таблиця кодів АSСІІ має 128 символів. Вона вмішує літери латинського алфавіту та спеціальні символи. Для роботи з використанням національних алфавітів, наприклад, кирилиці, використовують розширену таблицю кодів, що використовує коди, починаючи з 128.

Разом із вищезгаданими властивостями інформації вона має характеристики, що можуть вимірюватись та визначатись у числовій формі. Це, насамперед, кількість інформації, яка залежить від того, наскільки нові відомості вміщує повідомлення. У повсякденному житті це не завжди пов'язано з обсягом інформації. Наприклад, можна вивісити величезний багатослівний плакат про стан ділянки дороги, можна передавати по гучномовцю попередження, а можна просто вивісити дорожній знак - у всіх випадках результат один: людина одержує однакові відомості, тобто невизначеність (неповнота знань) змінюється однаково. Невизначеність не змінюється зовсім, коли інформація не містить нічого цінного (нульова інформація). У випадку, коли в результаті одержання інформації досягнена повна зрозумілість то невизначеність дорівнюватиме нулю.

Якщо вимірювати невизначеність, то кількість інформації, що міститься в повідомленні, можна визначити за формулою:

I=N-K,

де N- початкова невизначеність, а К- кінцева невизначеність (після одержання повідомлення). Наприклад, якщо невизначеність не змінилася, то кількість інформації в повідомленні дорівнює нулю.