Накопичувачі на жорсткому диску
Накопичувачі на жорсткому диску призначені для постійного збереження інформації, яка використовується під час роботи з комп’ютером: програми операційної системи, пакети прикладних програм, документи і т.д.
Накопичувач на жорсткому диску має схожі фізичні принципи запису інформації з тими, що використовуються в гнучких дисках. Конструктивно він є захищеним від зовнішніх впливів корпусом, в якому розміщена група співвісних дисків, що мають магнітне покриття й обертаються з високою швидкістю. Зовнішній вигляд жорсткого диску показано на рис. 2.8.
Рис. 2.8. Жорсткий диск
Таким чином, цей «диск» має не дві поверхні, як повинно бути у звичайному плоскому диску, а 2*n поверхонь, де n – число окремих дисків. Диски обертаються навколо спільної вісі та обслуговуються власною магнітною голівкою. Магнітна голівка, що ковзає по поверхні диска, зовсім не доторкається до нього, а зчитує інформацію, знаходячись на відстані близько 1 мм. Це значно підвищує термін працездатності та надійність приладу. Керування роботою жорсткого диска виконує спеціальний апаратно-логічний пристрій — контролер жорсткого диска. В минулому він був окремою дочірньою платою, що підключалася до одного з вільних слотів материнської плати. В даний час функції контролерів дисків виконують мікросхеми, що входять у мікропроцесорний комплект (чипсет), хоча деякі види високопродуктивних контролерів жорстких дисків, як і раніше, встановлюються на окремій платі. Сучасні накопичувані на жорстких дисках, які ще називають вінчестерами, мають дуже велику інформаційну ємність. Ємність дисків залежить від технології їхнього виготовлення. В даний час більшість виробників жорстких дисків використовують винайдену компанією, IBМ технологію з використанням гігантського магніторезистивного ефекту (GMR-Giant Magnetic Resistance ). Теоретична межа ємності однієї пластини, виконаної за цією технологією, складає приблизно 80 Гбайт. Зі швидкістю передачі даних прямо пов'язаний параметр середнього часу доступу. Він визначає інтервал часу, необхідний для пошуку потрібних даних, і залежить від швидкості обертання диска.
За допомогою спеціальних програмних засобів диски великої ємності можуть розділятися на логічні диски, тобто ніби-то на декілька дисків. Це дозволяє працювати з даними дисками як з декількома пристроями.
2.2.3. Накопичувачі на лазерних дисках
У період 1994-1995 роках у базову конфігурацію персональних комп'ютерів стандартною стала вважатися установка дисководу CD-ROM.(рис. 2.9.)
Абревіатура CD-ROM(Compact Disk Read-Only Memory) переводиться на російську мову як постійний запам'ятовуючий пристрій на основі компакт-диску. Принцип дії цього пристрою полягає в зчитуванні числових даних за допомогою лазерного променя, що відбивається від поверхні диска. Зовнішній вигляд компакт-диску показано на рис. 2.9. Поверхня диска вкрита дзеркальною металевою плівкою (із золота або алюмінію), для захисту якої зверху накладають прозорий пластик. Дані на таких накопичувачах розташовані по спіралі у вигляді маленьких лунок.
Цифровий запис на компакт-диску відрізняється від запису на магнітних дисках дуже високою щільністю, і стандартний компакт-диск може зберігати приблизно 650 − 900 Мбайт інформації.
Рис. 2.9. CD-ROM
Великі обсяги даних характерні для мультимедійної інформації (графіка, музика, відео), тому дисководи CD-ROM відносять до апаратних засобів мультимедіа. Програмні продукти, що розповсюджені на лазерних дисках, називають мультимедійними виданнями. Сьогодні мультимедійні видання завойовують вагоміше місце серед інших традиційних видів видань. Так, наприклад, існують книги, альбоми, енциклопедії і навіть періодичні видання (електронні журнали), що випускаються на CD-ROM Основним недоліком стандартних дисководів CD-RОМ є неможливість запису даних, але паралельно з ними існують і диски одноразового запису CD-R (Compact Disk Recorder) і диски багаторазового запису CD-RW.
Основним параметром дисководів CD-RОМ є швидкість читання даних. Вона виміряється в кратних частках. За одиницю виміру прийнята швидкість читання в перших серійних зразках, що складав 150 Кбайт/с. Таким чином, дисковод з подвоєною швидкістю читання забезпечує продуктивність 300 Кбайт/с, и т. д. У даний час найбільше поширення мають пристрої читання CD-ROM із продуктивністю 32х-52х. Сучасні зразки пристроїв одноразового запису мають продуктивність 4х-40х, а пристроїв багаторазового запису— до 8х.
DVD − це універсальний носій інформації, як відео і аудіо, так і комп’ютерних даних. Вперше поняття DVD з’явилося в 1995 році, коли світові виробники аудіо-відеоапаратури і носіїв об’єдналися в DVD Consortium, вирішуючи, яким повинен бути DVD, і дійшли висновку, що він повинен містити один шар та одну сторону. За зовнішнім виглядом DVD не дуже відрізняється від CD-RОМ. Відмінність DVD в його великій ємності. Навіть у найпростішому варіанті його ємність складає від 2 до 4,7 Гбайт, що в 8 раз більше ємності CD-RОМ. На одному DVD диску можна записати 140-хвилинний відеофільм з 5 альтернативними звуковими доріжками на різних мовах і 4 каналами субтитрів. Якість, що забезпечує DVD, набагато краща за інші види носіїв, вона вдвічі краща, ніж на Video CD, та в 3 рази краща, ніж на відеокасетах. DVD-дисководи можуть читати як DVD диски, так і звичайні CD-RОМ диски. Коштують DVD-дисководи майже так само, як і CD-RОМ дисководи. Параметрами DVD дисководів є швидкість та кількість стандартів, які він може підтримувати.